дитліт

А що там у принцес: секс за згодою і без у казках братів Грімм

24.01.2019

Тетяна Петренко

Тетяна Петренко

Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter

Останнім часом у соцмережах багато обговорювали зміни до Кримінального кодексу, активно сіючи чутки про секс за розпискою. Жарти жартами, але інтим без згоди знайомий не лише жертвам домашнього насилля, а й принцесам з відомих дитячих казок. Річ у тім, що серед філологів і книголюбів ходять чутки про існування жорстокого й еротичного першоваріанту казок братів Грімм. Мовляв, знайомі нам тексти – це спрощена версія для дітей, звідки було вичищено всі пікантні подробиці й брутальні моменти. Існування оригінального варіанту казок викликає не меншу цікавість, ніж загадка Мони Лізи чи історія про похованого заживо Миколу Гоголя. Що з цього міф, що реальність і чи справді в казкових принцес був секс без згоди?

 

Фривольні казки та де їх шукати

Звісно ж, інформація про наявність першоджерела з сексуальними сценами дещо викривлена. Зазвичай, згадуючи про нього, мають на увазі книжку Джамбаттісти Базіле «Пентамерон», де насправді можна знайти знайомі сюжети казок,  що написані аж ніяк не для дітей. Це фривольні оповідки з купою еротики, лайки та інтелектуальних відсилань. Структурно ця книжка поділена на 5 днів, протягом яких казкарки розповідають свої історії зачарованій принцесі та, звісно, роблять це так, щоб розважити манірну публіку. Зрештою, що ще можна було очікувати від книжки, назва якої суголосна з не менш еротичним і вільнодумним «Декамероном» Джованні Боккаччо?

 

Треба віддати належне чуткам: у Базіле казкові сюжети дійсно набагато сексуалізованіші. У варіанті італійця Спляча красуня, яку звати Талія («Сонце, Місяць і Талія») під час свого сну стає жертвою сексуального насилля.

 

Король, який зазирнув до замку, не втримався від краси та беззахисності дівчини і зґвалтував її. Тож, опритомнівши, Талія вже мала двох дітей на руках, яких вона народила під час свого забуття. І, до речі, зґвалтував дівчину не принц, а саме король. Цей персонаж був одружений, тож сюжет із ревнивою дружиною в цій «казці» також буде, як і, загалом, в більшості інших сюжетів книжки.

От тільки вважати оригіналом відомих казок фривольну літературу XVII століття принаймні дивно. Казкові сюжети мають значно давніше коріння. Щоправда, шкода, що в Україні в комплекті з різноманітними новими й оригінально ілюстрованими казками братів Грімм не можна купити суто дорослий фривольний аналог.

 

Читайте також: Синдром Омелька Кайдаша: безглузді смерті в українській літературі

 

Фройд мав рацію! Що спільного в Білосніжки та Зевса

Не варто засмучуватись, що ніякого супереротичного першоваріанту казок насправді не існувало – братам Грімм є чим вас потішити. Дослідники перших видань казок кажуть, що знайомі нам сюжети і справді дещо підчищені. Скажімо, в оригінальній версії «Білосніжки» мала би бути маленька, але важлива відмінність: героїню казки намагалася отруїти не мачуха, а мама. І з цієї перспективи казка про Білосніжку нагадує історії з античної міфології – про жорстоке повалення верховних богів.

 

Пам’ятаєте, що відбувалося із Зевсом в дитинстві? Його батько, Кронос, побоювався, що діти перевершать його в могутності, тому зжер усіх їх, крім Зевса, який, власне, і втілив кошмар татка – знищив його, посівши таким чином місце головного авторитету й альфа-самця на Олімпі.

 

Історія Зевса не унікальна, адже він зробив достоту те саме, що свого часу його татусь Кронос. Якщо вірити «Теогонії», античній поемі Гесіода, за часів своєї божественної молодості Кронос на прохання мами відрізав член свого батька, а самого верховного бога скинув у Тартар (місцевий аналог пекла). Не дарма Кронос боявся, що його діти зроблять із ним щось аналогічне.

 

І так само логічно, що Зевса непокоїли усі прояви непокори на кшталт викрадення вогню Прометеєм. Бо правитель, верховний жрець чи бог доти головний, доки достатньо молодий і сильний, щоб демонструвати свої божественні переваги. І на кожного правителя неуникно чекає повалення і (символічна) кастрація. Психоаналітик Зигмунд Фройд цю тему вловив дуже точно. Едіп, який вбив батька й одружився з матір’ю, як і Едіпів комплекс, – потужний відгомін дуже давньої традиції.

 

А тепер повернімось до відомого тексту братів Грімм. Як ми вже сказали, насправді у Білосніжки був конфлікт не з мачухою, а з мамою. Поки чарівне дзеркало розповідає мамі, що та – найкрасивіша жінка у світі, все йде мирно і добре. Але щойно дочка перевершує матір, у тієї, як і в Кроноса, виникають підстави переживати, що зараз молоде й перспективне покоління посуне її й забере в неї владу. Не дивно, що мама Білосніжки так старанно намагається знищити конкурентку.  

Навіщо так жорстоко поводитися з батьками? Річ у тім, що у прачаси від життя богів і їхніх намісників чи родичів на землі залежав добробут всього світу. Хворий чи недостатньо сильний володар – це загроза для соціуму. Тож відому вам версію казки Грімм важко назвати невинним чтивом. Вона переказує одвічну істину, що світ має оновлюватися, а авторитети й володарі не можуть і не мають перебувати на чолі родини/держави/світу вічно.

 

Та й з іншими казками все не так просто. Скажімо, коли принц у казках зустрічає прекрасну героїню й говорить: «Я люблю тебе, давай одружимось», – він має на увазі не те, що ви зараз подумали (він бачить її перші п’ять хвилин свого життя, про який шлюб може йти мова!). Не важко здогадатися, чим займався принц у башті з Рапунцель, адже коли відьма осліпила його і вигнала її, дівчина у своїх митарствах народила близнюків. Тож попри відсутність сексуальних сцен, можна здогадатися, де саме в казках вони мали місце. І якщо пасивна роль Сплячої красуні прописується ще в назві, то чи дала Рапунцель свою згоду на секс із принцом, історія замовчує.

 

Читайте також: Юлія Ярмоленко про сексуальне виховання дітей та підлітків

 

Хороші казкарі й погані лектори

Наскільки казки братів Грімм бентежать уяву своєю жорстокістю, настільки ж життя укладачів цих казок було тихим і нескандальним. Якоб і Вільгель Грімм – ніякі не казкарі й не автори дитліту. Вони філологи, які проводили час у бібліотеках, кайфували від інтелектуальних бесід з Гете й захоплювалися дослідженням середньовічних текстів на кшталт «Пісні про Нібелунгів». І якщо зібрані й оброблені братами Грімм казки не втрачають популярності, то з іншою їхньою роботою все було не так безхмарно.

 

Поїхавши читати лекції до Геттінгена, Якоб Грімм скаржився, що один із його курсів не відбувся, адже на нього не записалося й 12 осіб. А його лекції про німецьку граматику захотіло слухати лише 24 людини, та й ті протягом курсу все менше відвідували пари.

 

І справа не лише в специфічності курсів (граматика, пам’ятки давнього права, історія літератури). Історик літератури Карл Гедеке, відгукуючись про лекції Якоба, казав, що вони не виправдовували очікувань. Викладу матеріалу бракувало зв’язності й плавності, а також ширшого контексту для розуміння, адже теми для своїх лекцій Якоб обирав ну дуже специфічні, тож блискучим лектором його було важко назвати. Натомість у Вільгельма із цим було краще – спокійніша й плавніша манера викладення матеріалу, загальніші теми, які не вимагали від слухачів специфічних знань, робили його лекції бажанішими.

Як і всі сучасні гуманітарії, брати Грімм мали поєднувати звичайну роботу, за яку їм платили гроші, зі своєю дослідницькою діяльністю. Щоправда, це поєднання було не аж таким стресовим, як у наших сучасників. У Геттінгені братам треба було працювати по 32-36 годин на тиждень – рутинні години в бібліотеці, заповнені не найцікавішими справами. І на той час Якоб Грімм серйозно переживав, а чи вистачить за такого навантаження часу на звичні щоденні прогулянки й на дослідницьку працю. Річ у тім, що на попередньому робочому місці, у Касселі, обов’язковий робочий час становив 18 годин на тиждень.  

 

Крім збирання й дослідження фольклору, філологів також цікавило мовне питання. Якоб Грімм віддав майже 20 років життя на створення чотиритомної «Німецької граматики». А, певно, наймасштабнішим проектом братів був «Словник німецької мови», який вони укладали аж до самої смерті. Проект виявився не лише дуже амбітним, а й надзвичайно складним, про це свідчить той факт, що, систематично працюючи над ним, брати не подолали й 5 перших літер.

 

Виглядає на те, що життя казкарів було далеко не таким цікавим і бурхливим, як життя у їхніх казках. Але можемо дозволити собі одну фантазію. Оскільки джерелом більшості казок були саме жінки, та й одруженим з братів був тільки Вільгельм, це залишає нам невеличкий простір поуявляти, що після 18-годинного робочого тижня й між дослідницькою працею в братів був час на ще щось, що вони, як і особливо неприйнятні сцени зі своїх казок, просто елегантно замовчали.

 

Читайте також: Німецька література про майбутнє, природу та нову художність. Спроба огляду

 

*Факти про життя братів Грімм взято з біографії авторства Германа Герстнера.

Підтримайте проект

Фондуючи незалежну редакцію Читомо, ви допомагаєте зростити нове покоління
професіоналів видавничої справи і збільшуєте кількість хороших книжок у світі.

Підтримайте проект