класика

А ви не знали? Що насправді вивчають діти у шкільній програмі з літератури

14.11.2018

Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter

Скандал навколо тексту Тані Малярчук у «Хрестоматії» для 11-го класу наштовхнув нас на думку, що не всі батьки мають чітке уявлення про специфіку класичної літератури, яку їхні діти вивчають у школі. Тому ми вирішили нагадати, що за всю свою історію література не цуралася сексу, проявів гомосексуальної любові, в ній було чимало місця для повій, вбивць, зрадників, богохульства й навіть канібалізму. Навіть у шкільній програмі! Невже не пригадуєте нічого такого?

 

Книжки

  • «Іліада», цей величний епос Гомера, починається з того, що Агамемнон і Ахілл не поділили бранку (див. жінку для сексуальних втіх). Тож усі подальші героїчні битви цього тексту відбулися через те, що один альфа-самець вирішив поставити іншого альфа-самця на відведену йому в грецькій ієрархії позицію.

  • «Декамерон» Боккаччо і без наших зауваг і переказів має славу еротичної книжки. Згадайте хоча б ту новелу, де священик вчить наївну дівчину богоугодній справі – заганяти диявола в пекло (де диявол і пекло – образні назва для статевих органів). Дівчина була ну дуже наївною і ще більше побожною, тож взялася старанно заганяти диявола в пекло за кожної ліпшої нагоди, ледве не довівши свого збоченого наставника в рясі до повного фізичного виснаження.

 

  • Епоха відродження була часом детального змалювання того, як люди їдять, випорожняються й злягаються. І нічого не поробиш, у той час це було трендом. Якщо уважно читати Шекспіра, можна знайти безліч двозначних низових натяків і жартиків у мовленні слуг чи молоді. Що й не дивно – коли ти як драматург збираєшся розважати звичайний натовп, а не вишукану публіку, тобі просто необхідно смішити його й домагатися іншої схвальної реакції.  

  • У школі не вивчають феномен низового бароко (це, наприклад, коли піднесені релігійні сюжети переказуються простолюдом і мандрівними спудеями з використанням еротичних жартів і простої розмовної лексики), зате «Енеїда» Котляревського викликає пожвавлення серед школярів. «Юнона, суча дочка» та інші фрагменти різного розміру з тексту цитують навіть ті школярі, які ніколи не мали схильності до вивчення віршів. Особливо ті, хто не мав схильності до вивчення віршів!

 

  • Коли ваші діти читають «Фауста» Гете, треба пам’ятати, що Фауст переспав з Маргаритою (без шлюбу!), вбив її брата (ненавмисне) і кинув дівчину вагітною.

 

  • Коли у «Кайдашевій сім’ї» Нечуя-Левицького Мотря на початку книжки активно працює у присутності Карпа, вона це робить не з невинної працьовитості. Уявіть, як виглядає дівчина, яка фізично працює у спідниці й весь час має нахилятися. Еротично, чи не так? Мотря (а разом із нею й Нечуй-Левицький) були цього цілком свідомі.

 

Читайте також: Книжки, що змушують пекти раків, або сексуальне просвітництво

 

  • Взагалі, література за шкільною програмою – це точно не найкраще джерело знань про контрацепцію й запобігання небажаній вагітності. У культової постаті всія укр.літ., тобто в Тараса Шевченка, фігурують покритки, тобто жінки, які народжували дітей поза шлюбом. Навряд чи це буде спойлером, та здебільшого покритки в літературі накладали на себе руки. А ті трагічні героїні літератури, які покладали сподівання на аборт, були не набагато щасливішими й успішнішими, адже робили його під керівництвом сумнівних бабів-ворожок. Ну хоч тут школярі отримують правильний урок: не хочеш померти від аборту, не роби його в брудній хаті людини із сумнівною медичною кваліфікацією.  

 

  • До речі! Ледь не забули про фольклор. Це на перший погляд у ньому все так невинно й поетично. Але коли в народних піснях трапляються описи калини, то йдеться в них далеко не лише про безсмертний символ України, а (здебільшого) про символ цноти та її позбавлення. Розплести віночок дівчині означає позбавити її незайманості. І так, всіх цих образів в українській народній культурі повно. А там, де є віночки, калина та інша флора (де флора – там і дефлорація, ніколи раніше не думали, чому вживається саме це «квіткове» слово?), там цілком може з’явитися й образ хлопця, що грає на сопілці. І, звісно, сопілка – це не про музичний інструмент.

 

До речі, пам’ятаєте, як у «Лісовій пісні» Лесі Українки Лукаш зваблював Мавку своєю грою на сопілці? Існує інтерпретація, що сопілка в цьому тексті – не лише піднесений і поетичний образ. Ніколи не варто недооцінювати фольклорні мотиви.  

 

  • І до теми наркотиків. Про Булгакова всі в курсі, а чи помітили ви, що Анна Кареніна в Толстого активно вживала настоянку опіуму?

 

  • А якщо ви думаєте, що канібалізм описується тільки в книжках про Голодомор, це не так. У тому ж «Декамероні» є не один сюжет, коли одному із закоханих (чи коханців) підсовують на обід серце його чи її коханої постаті. І, пробачте за спойлер, але наприкінці «Парфумера» Зюскінда героя з’їдають.

 

  • У шкільній літературі не так вже й багато книжок з елементами одностатевої любові, тому школярам доводиться докопуватися до неї в біографіях митців. Але якщо уважно читати «Портрет Доріана Грея» Оскара Вайльда, можна вловити в ньому натяки на симпатію між чоловіками.

 

  • А те що діється у «Місті» Підмогильного, це взагалі тотальний сором! Підкорюючи місто, селянин Степан підкорює його жінок. Деяких доволі брутально й не питаючи їхньої на це згоди. Хоча, може, в ньому просто прокинулася генетична пам’ять його предків, і хлопець вирішив виорати всі столичні ниви, не зупиняючись.   

 

Читайте також: Юлія Ярмоленко про сексуальне виховання дітей та підлітків

 

Деталі літпроцесу

  • Подейкують, до прочитання біографій письменників спонукають школярів пікантні деталі, про які ті невідь-звідки дізнаються самостійно. Якщо забути про Сапфо та острів Лесбос, на якому, згідно з уявленнями школярів, відбувалися лесбійські оргії, то деталі стосунків лорда Байрона із сестрою неабияк бентежать фантазії учнів. Одразу за ним іде Оскар Вайльд, якого, як ми знаємо, посадили за гомосексуальність (непрості були часи). З українською літературою все не так цікаво, хоча характер стосунків між Лесею Українкою й Ольгою Кобилянською та їхні пестливі звертання одна до одної («хтосічок біленький», «хтось чорненький») досі цікавлять і вчителів/вчительок літератури, і їхніх учнів.

 

  • І не варто обманюватися щодо епохи романтизму. Романтизм не романтичний в нашому значенні цього слова. До того ж в романтиків існував культ чоловічої дружби, що страшенно нагадує сучасну закоханість. Якщо школярі уважно вивчають твори цього періоду, в них можуть виникнути серйозні питання до характерної ніжності між чоловічими персонажами.

 

  • Українська релігійна полеміка вивчається у школі вкрай поверхово, а її перебіг часто лишається в димці повного нерозуміння для учнів. Зате її учасники не гребували полемічною майстерністю й багатством обра́з. Скажімо, Мелетію Смотрицькому неабияк діставалося, коли в запалі полеміки інші поважні релігійні мужі могли обізвати Мехментієм Смердицьким.

  • Релігійна полеміка була не єдиною запальною сваркою на українських теренах. Літературна дискусія щодо того, яка мова українськіша, наддніпрянська чи галицька, а також літературна дискусія Хвильового, нагадують сучасні літсрачі у Facebok. Чи варто казати, що в цих тривалих полеміках літератори активно послуговувалися не літературною мовою й переходили на сумнівні особисті образи?  

 

  • А оскільки Тані Малярчук закидали також її начебто надто юний вік, ми вирішили нагадати, що «Портрет Доріана Грея» було видано, коли Вайльду було 36, а Артюр Рембо взагалі кинув писати у 21 рік. Тож якщо ми вже вдаємося до поширеної в українській традиції практики полеміки, давайте хоча б обійдемося без ейджизму.

 

Читайте також: Книжки, які допомагають розказати дітям про любов і смерть

 

Авторка: Тетяна Петренко

Підтримайте проект

Фондуючи незалежну редакцію Читомо, ви допомагаєте зростити нове покоління
професіоналів видавничої справи і збільшуєте кількість хороших книжок у світі.

Підтримайте проект