Book Art

Як можна  вивчати творчість Григорія Сковороди? Прочитати книжки, відвідати музей, послухати лекції професора Леоніда Ушкалова… Або ж завиграшки. У прямому сенсі ? зіграти в настільну гру «Мандрівець», як пропонують у Національному літературно-меморіальному музеї Григорія Сковороди.

Читомо поспілкувалось з причетною до створення гри Оленою Рибкою, заступницею директора з наукової роботи музею, і ділиться з вами цікавинками про неї.

– Як зацікавити наймолодших відвідувачів музеєм і експозицією?

– На щастя, все більше музеїв України усвідомлюють, що розповіді екскурсовода, хай і найнатхненнішої, вже недостатньо, щоб відвідувачі поверталися до них знов і знов, щоб музей був не місцем, куди ведуть замість уроку («а потім у МакДональдс!»), а місцем, де цікаво й незвично. Джон Коттон Дана, засновник музею в Нью-Арку, який називають музеєм музейних експериментів, говорить:

«Музей може привернути до себе тільки тих, кого він здатен зацікавити. Уже цього достатньо, щоб змусити його бути зручним для всіх, масштабним за розмахом, різностороннім за сферами діяльності, гостинним, готовим відповісти на кожне запитання найскромнішого відвідувача».

Читайте також: БеркоШко: навчання без

офіційних підручників і зі здоровим глуздом

Приміром, у Харківському літературному музеї експозиція «Мандрівка за щастям», присвячена Григорію Сковороді, від самого початку є інтерактивною. Перебуваючи в ній, відвідувач залишається не з екскурсоводом, а з модератором, який невимушено пропонує знаходити відповіді на актуальні запитання і водночас дізнаватися про життя й творчість українського філософа.

– Наскільки ми знаємо, у вас є досвід організації багатогодинного походу родини в заміський музей, щоб івент запам’ятався?

– У Сковородинівці (де розташований Національний літературно-меморіальний музей Сковороди – Ред.) експозиція побудована в академічному стилі – у хронологічній послідовності вибудувані основні віхи життя, проілюстровані експонатами. І якщо врахувати, що оглядова екскурсія триває півтори години, то легко уявити, як почуваються учні молодших класів до її завершення. Правильно: вони втомлюються і найкраще запам’ятовують переважно білок на липах і черепах у ставочку.

Читайте також про альтернативну онлайн-освіту: Засновник EdEra:

Освіта має «вставляти» так само, як інші заняття у цьому світі

Або уявімо родину, яка вирішила приїхати у Сковородинівку автобусом. Виїхавши вранці з Харкова, вони дізнаються, що в селі треба бути до п’ятої вечора, оскільки раніше виїхати – зась. І добре, якщо погода буде сприятливою. А в дощ? Зрештою, ось ця картинка – батьки з дітьми – і стояла перед нами, коли ми створювали цю гру. До речі, музейна настільна гра вже не є аж такою дивиною.

Приміром, свої ігри пропонує і музей космонавтики у Житомирі ? «Підкорюй космос у режимі offline», у Харківському літературному грають у рамках «кабінету професора Крейзіфорда», Херсонський обласний художній музей пропонує зіграти у «Виставковий турнір».

До речі, і «Мандрівець», і «Виставковий турнір» втілені у рамках програми «ProMuseum» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження», МБФ «Україна 3000» та ГО «Український центр розвитку музейної справи».

– Як ви вважаєте, чи може Сковорода стати «новим героєм» української молоді?

– От якщо автори «Концепції нової національної культурної політики» вважають, що зміна архетипного образу України варто розробляти, приміром, на «основі образу Енея – моторного парубка, який з побратимами вміє оперативно та успішно розв’язувати навіть надскладні поточні завдання», то у мене є щире переконання, що Сковорода – нічим не гірший персонаж.

Читайте також: Як стати щасливим й успішним підлітком:

набір інструментів

Принаймні, він є реальним образом, а бароко, як відомо, на рівні з романтизмом позначилося на формуванні українського психотипу (за Дмитром Чижевським). Григорій Сковорода переходить через усі переоцінки цінностей і не втрачає на цьому.

Також він не надто надається до процесу «бронзовіння» і витворювання з нього культу. То йому миють голову могилянці, то на його честь влаштовують фестиваль даб-степу. Зрештою, навіть у коміксах «Даогопак» є персонаж на ім’я Григорій Сковорода. А сучасні візуальні образи Сковороди – взагалі феєричні.

Власне, від візуального образу – Сковорода на самокаті Марисі Рудської – ми й «відштовхувалися». Я сама закохана в Сковороду, якого вона створила ще для сайту «Повного академічного зібрання творів Григорія Сковороди», тож коли постала ідея настільної гри – відразу звернулися до неї. Вона й промальовувала візуальний ряд для проекту.

І Сковорода у нас вийшов дуже харизматичний. Марися хоч і не надто «перевдягала» його в сучасний одяг, але зробила дуже сьогоденним. Діти, які розглядають ці малюнки, відчувають, що Сковорода не аж ген-ген далеко, майже за 300 років від них, а ось тут – у кожному, хто намагається зрозуміти його філософію.

– А як грати в «Мандрівця»?

– Від ідеї розважливої гри-хронології й занурення у XVIII сторіччя ми прийшли до «бродилки» з виконанням місії. Основа гри – це життя Сковороди, основні життєві віхи – навчання, співи у придворній капелі в Петербурзі, подорож Європою, викладання у Переяславі, Кавраю, Харкові і, безперечно, мандрівки Слобожанщиною.

Читайте також: Найпопулярніші дитячі телепрограми

про книжки й читання

Але просто вивчати життєвий шлях Сковороди дітям було би не так цікаво. Тому кожен, хто стартує, отримує своє завдання-місію, а упродовж гри має збирати свої картки. А якщо ти став на поле свого суперника, то можеш його місію забрати, обміняти або подарувати – тут усе залежить від того, яким шляхом хочеш пройти в цьому житті.

Виконуючи місії, учасники більше дізнаються про основні універсалії Сковороди – сродну працю, пізнання, дві натури і три світи… Але роблять це у процесі грі – шукаючи у хащах тварин, знаходячи спільне й відмінне в малюнках.

– То «мандрівцем» можна стати тільки в музеї? Чи багато людей цікавляться грою?

–  «Мандрівець» існує у двох варіантах. Перший, музейний, має ігрове поле два на два метри, чималенький м’який гральний кубик і такі ж великі картки й фішки (а зовсім малим дітям ми взагалі дозволяємо самим ставати на поле і бути «гральними фігурками»). Інколи мені здається, що сам процес підкидання кубика-пуфика захоплює малечу більше за гру.

«Музейний варіант» ми презентували свідомо не в музеї – на майданчику «Дитячої площАРТки», а також на «Наукових пікніках» у Харкові. І такий формат знайомства із музеєм малечі шалено сподобався.

Масовий варіант, виготовлений у «Ранок-Creative», цілком укладається у звичну схему настільної гри. І це той варіант, коли батьки можуть рефлексувати із дітьми після поїздки до музею, не просто розглядаючи селфі в експозиції, а у форматі «розумного дозвілля». А можна «йти за Сковородою», сидячи в музейному парку і чекаючи, коли приїде автобус, який повезе додому.

Читайте також: За рамки шаблонів: сім історій

про альтернативні підручники

– Чи все задумане в процесі роботи вам вдалось втілити? Чи плануєте оновлювати гру в майбутньому, додавати нові її версії?

– Звісно, від деяких ідей поки що довелося відмовитися. Приміром, книжечку з правилами і відповідями ми відпочатку планували щонайменше на 12 сторінок – із уривками творів, докладними розповідями для батьків, із фрагментами рукописів Сковороди… І називатися вона мала би «Буквар миру»…  Але якби її робити так, як хотілося, то з нашим тиражем це коштувало би більше за саму гру. А в другому виданні гри плануємо збільшити кількість завдань і зробити кілька рівнів складності (для дітей різного віку).

А взагалі «Мандрівець» має стати точкою відліку для втілення віртуальної карти, яка поєднуватиме музеї Сковороди (Чорнухи, Переяслав, Сковородинівка), пам’ятні місця в Україні та світі (Словаччина, Угорщина тощо), а також інші цікаві клуби-кафе-ресторани, які обирають за свого натхненника Сковороду.

Як відомо, у Сковородинівці відбувається фестиваль, присвячений українському філософові

Світлини Олени Рибки

Замовити гру, можна написавши нам: chytomo@gmail.com