Феррарі Енцо. Мої страхітливі радощі. Історія мого життя

Сера Вінстона Черчилля — видатну історичну особистість, безмежно відданого британському народові політика, аристократа, стратега світового рівня й історика, невтомного борця за свободу і демократію, лауреата Нобелівської премії — у Сполученому Королівстві визнано «Людиною ХХ століття». Він не лише описував історію — він її творив. Потужна постать В. Черчилля, чия геніальність не викликає сумнівів навіть у переконаних циніків, незмінно привертає до себе увагу, стає з роками ще яскравішою, ще помітнішою.

Робота визнаного біографа Мартіна Ґілберта з представлення світові Великого Англійця посідає особливе місце серед подібних видань. В основу книги, що вперше виходить українською мовою, покладено факти, відібрані з багатьох дослідницьких джерел та ретельно проаналізовані автором, а також відомості, надані Рендольфом — сином Вінстона Черчилля. Щира й неупереджена розповідь дає змогу зрозуміти, як формувався світогляд цієї людини, як відбувалося його становлення як політика, якими були життєві цінності й пріоритети, чим довелося жертвувати заради торжества демократії. Читачам цікаво буде довідатися також про особисте життя та зовсім не політичні захоплення відомого англійця, якого завжди впізнавали за характерним жестом пальцями у вигляді латинської букви «V», що символізує перемогу.

Про своє майбутнє Черчилль сказав тітці леді Родні: «Якби я мав два життя, то став би і солдатом, і політиком. Але, оскільки війна не передбачається, я буду політиком». Він став ненаситним читачем. Якось один хлопчик побачив, як Він­стон читає, скрутившись у кріслі, і попросив показати книгу. Це була «Французька революція» Карлайла. Проте від батька він, здається, майже не отримував похвал. Кузен Черчилля Шейн Леслі згадував, що коли хлопці готували домашні вистави, лорд Рендольф зневажливо говорив: «Я зберігатиму холодне і уїдливе мовчання».

Тієї зими Веллдон особливо контролював Черчилля: вчителі мусили щотижня звітувати про його успіхи. Навіть коли стало ясно, що хлопець успішно займається, і вчителі «не мають нарікань», Веллдон продовжував посилено контролювати його.