Юлія Чернієнко. Помста

Продовження містичного роману «Таємниця покинутого монастиря».

Польща, 1953 рік. Минуло два місяці після канікул, що перевернули життя тринадцятирічної Ніни догори дриґом. Магія янголів у покинутому монастирі в Маркотах подарувала їй надзвичайний розум та силу, але вона так і не навчилася їх контролювати. Ніна намагається приховати свої здібності, бо знає, що будь-якої миті за нею можуть прийти ВОНИ — люди в мундирах, котрі полюють на янголів і всіх, хто до них причетний… Тож коли в школу приїздять поручник Лис та сержант Сова, дівчинка зовсім не здивована. Військові забирають її до Інституту Тотенвальд, де зібрали дітей, які контактували з янголами. У Тотенвальді Ніна зустрічає своїх друзів із Маркотів. І цього разу їм доведеться протидіяти не тільки магії янголів, яка зачарувала навколишній ліс, але й людям у мундирах, котрі змушують дітей важко працювати і проводять над ними дивні експерименти…

У серпні я повернулася з канікул, що змінили моє життя, ― писала дівчинка. ― Я була в Маркотах, у старому монастирі, куди один янгол запросив мене разом із дванадцятьма іншими підлітками. Там я довідалася, що насправді крилаті не є янголами ― вони прибульці з іншої планети. Удають янголів, аби людям було простіше їх сприймати, а ще вони змінюють наш світ, щоб у ньому була магія, бо тільки в такій реальності вони можуть жити.

Також крилаті створюють обраних, які мають захищати їх від одвічних ворогів, що прибули слідом за ними з зірок. За канікули янгол мав знайти поміж нами обраного, але виявилося, що хлопець, який ним був, помер раніше, ніж дістався до монастиря, а ми ― дванадцятеро, які лишилися, ― начебто успадкували його здібності: кожен по одній.

Ніхто, навіть янголи, не знає, як це трапилося, але мені дістався швидкий розум. Також у мене є щось подібне до магічних здібностей, що проявляються лише на світанку, у сутінках або коли дощить. Це, здається, пов’язано з магією Маркотів.

Тож, підсумовуючи, я одна дванадцята обраного, створеного янголами, і маю силу, яку не вмію контролювати.