Гліб Гусєв, куратор курсу Creative Writing в Київській академії медіа мистецтв (КАМА) назвав Читомо шість книг для того, щоб навчитися писати.
По-друге, вам знадобляться безліч точних і правдивих слів. По-третє, шість книг з теорії, нехай навіть найкращих – це дуже мало, щоб навчитися писати. Втім, і ста буде недостатньо.
Початківці, недосвідчені автори, говорила Урсула Ле Гуїн, «схильні вишукувати рецепти хороших текстів. Береш куховарську книгу, список інгредієнтів, дотримуєшся вказівок і – о диво! Шедевр! Вічно Свіже Суфле! Ах, як було б здорово. Але на жаль, немає ніяких рецептів».
Неможливо навчитися писати по збірниках готових правил. Але можна навчитися читати хорошу прозу очима письменника – налаштувати оптику так, щоб за абзацами і главами бачити у своїх кумирів правила, способи і прийоми, помічати, як вони ховають тузи між пальцями.
Александр Генис. Уроки чтения.
М.: АСТ, 2013. — 352 с.
Першим приходить на допомогу Олександр Геніс, людина закохана в літературу, есеїст, щедрий на спостереження, геній без букви «й».
І ось про що він пише: про словесну красу, і чому Толстому було на неї плювати, а Бабелю — ні, про Селінджера і правдиву літературу, про те, що кинути Джойса на півдороги не соромно, що читати потрібно з олівцем, і що кращий привід відростити бороду — це щоб було куди цей самий олівець ховати.
.
.
Читайте також: Поза альма-матер: на хвилі майстер-класів, шкіл і турів
Francine Prose. Reading Like a Writer.
New York: HarperCollins Publishers, 2006. — 275 p.
І якщо Геніс упевнено гортає російську, американську і західноєвропейську літературу, пояснюючи яких саме авторів атакувати з олівцем і чому, то Франсін Проуз показує, що саме потрібно помічати на полях.
«Слова», «Пропозиції», «Абзаци», «Оповідання», «Персонаж», «Діалог», «Деталь» — ось назви розділів його книги. Сила-силенна сторінок, об’ємні цитати, шрифт місткий, все трішки занудніший, ніж хотілося б, але інших порадників у мене для вас немає.
.
Читайте також: Я – літератор. Що мені робити?
Марио Варгас Льоса. Письма молодому романисту.
/ перевод с испанского Н. Богомоловой. — М.: КоЛибри, 2006. — 96 с.
Втім, почекайте. Кращий з латиноамериканців, Маріо Варгас Льоса не такий зануда як Проуз, у нього і сторінок менше, і шрифт у книжці більший, і міркування вдало підкріплені епістолярним жанром.
Що це за молодий романіст, до речі? Він сам, років на сорок молодше? Юний бовдур Маріо з «Тітоньки Хуліо і писаки»? Немає різниці, насправді.
.
.
Читайте також: Маріо Варгас Льоса: Література наповнює людську пустоту
Ursula Le Guin. Steering the Craft.
Missoula Montana: The Eighth Mountain Press, 1998. — 180 p.
«Ну прекрасно», — думає молодий романіст. Олівець є, перечитані Бабель, Толстой і Селінджер, а далі що? Далі — простудіювати книгу Урсули Ле Гуїн і зробити всі запропоновані вправи, особливо з сьомого розділу, на зміну стилю розповіді.
.
..
.
Читайте також: Безкоштовні резиденції для письменників: актуальні пропозиції-2016
James Wood. How Fiction Works.
New York: Farrar, Straus and Giroux, 2008. — 265 p.
А після цього негайно взяти книгу Джеймса Вуда і прочитати перший розділ про «вільний непрямий стиль», яким користується переважна більшість нинішніх авторів.
Ну і всі інші розділи, звичайно: про те, як Флобер зачав сучасну літературу, і про те, як серйозні письменники подають деталі, і як же не бути вульгарним в метафорах, і про те, навіщо взагалі потрібні книги.
.
.
Читайте також: Літературні лекції онлайн: де шукати
Владимир Набоков. Весна в Фиальте.
М.: Азбука, 2010. — 256 с.
Для задоволення. У збірці оповідань «Весна в Фиальте» — чистий його дистилят. Набоков не просто працює з усіма інструментами, які розкладають Проуз, Льоса, Вуд і Ле Гуїн. Він відливає, формує ці інструменти прямо на сторінці.
Набокова варто перечитувати з кількох причин.
По-перше, що він просто майстерно пише.
Чільна світлина k-a-m-a.com
Найкращий лайк — це 30 гривень))
Фондуючи незалежну редакцію Читомо, ви допомагаєте зростити нове покоління професіоналів видавничої справи і збільшуєте кількість хороших книжок у світі.
Спасибі.
|
Iншi записи по цiй тематицi:
Глєб Гусєв проведе курс “Техніка письма”
А що було “по-перше”?
Чи варто відразу з “по-друге” починати?
Все правильно. Цей текст закільцьований, його структура спеціально так побудована. Гліб Гусєв спробував у такому стилі об’єднати цей список книг в одному тексті. І “по-перше” є, але недарма, як і тексті Набокова, в самому кінці.
Лада, ты не представляешь себе какая дискуссия развернулась из-за твоего комментария)
легко и быстро нашел все 6 книг. начал с первой. эту книгу читать НЕЛЬЗЯ!
она вредна для людей с задатками к самостоятельному мышлению, а без
таковых еще более вредна.
нельзя – громкое слово, но лучше цитату дам (это – о Гоголе). “Сплетаясь и кружа, проселки, как в черной дыре или народной сказке, сворачивают вокруг путника пространство. Дорога стала границей, она не ведет, а держит. Но ведь именно по ней должна скакать Русь, обгоняя – или распугивая – другие народы.” (это автор не шутит)
человек (автор) перебрался в США, в погоне за зелеными, но русская литература
для него осталась самой великой, априори.
“Я не могу себе представить родившегося в СССР человека, который не знал бы Пушкина. На нем стояла страна даже тогда, когда исчезло прежнее название и изменились старые границы.”
вместо первой книги советую всем читать “Кысь” Т.Толстой
P.S.
знаю. вышло похоже на типичные комментарии полу-троллей. просто я очень сильно
возмущен прочитанным, как никогда. видит Бог, я – не русофоб.
просто литература всерьез не может быть канонической, не может быть нациетворящей.
а уж если это случается – то это ответственность нации, а не литературы.
литература – хаотичная, коллективная летопись, человечества наполненная магией
разнообразной, неисчерпаемой эстетики. человечество развивается, переосмысливает
себя… классика – это всего лишь бестселлеры прошлого, популярная литература,
для меня настаивать на ее каноничности – преступление.
хотя в “Уроках чтения” можно найти интересные предложения. Например
обращать внимание на первую строчку в книге и т.д. И вообще вопросы там,
должен признать, ставятся правильные, вот только ответы на них отравлены советской школой литературоведения и восприятия действительности.
До этой книги я читал приблизительно по 200-300 страниц в день. А теперь придется
сделать перерыв, читать расхотелось вообще.