#книголав

Трамп, по суті, не знав практично нічого — уривок із бестселера «Вогонь і лють»

15.09.2018

Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter

Вогонь і лють всередині Білого дому Трампа. — Київ: Книголав, 2018. —  480 с.

«Вогонь і лють» стала бестселером вже у день виходу. Написана за результатами 200 інтерв’ю, книжка розкриває подробиці роботи адміністрації президента США. Чому перемога на виборах стала для Дональда Трампа несподіванкою? Чи осилив він конституцію США? Чому підлеглі спілкуються з Трампом через телешоу? Як запускати ракети за допомогою PowerPoint? Майкл Вулфф дає відповіді на усі ці запитання.

У сьогоднішньому уривку ми дізнаємося, що насправді думали про Трампа в його оточенні до президентства, як друзі оцінювали його інтелектуальні здібності, а також про те, яким буває у приватному спілкуванні найскандальніший президент за всю історію США.

 

Мердок був далеко не єдиним мільярдером, який зневажливо ставився до Трампа. За кілька років до виборів Карл Айкан, дружбою з яким Трамп часто хизувався і якого обіцяв призначити на високу посаду, відкрито висміював свого приятеля-мільярдера (про якого казав, що той навіть близько не мав мільярда статків).

 

Практично ніхто серед тих, хто знав Трампа, не мав щодо нього жодних ілюзій. Це було чи не єдине, що в ньому приваблювало: він був тим, ким був. Блиск у очах, жадоба до поживи в душі.

 

Проте зараз він був президентом-електом, а у джиу-джитсу реальності це змінювало геть усе. Кажіть що хочете — а йому це вдалося. Він висмикнув меч із каменя. Це вже щось значить. Це значить усе.

 

Мільярдерам довелося змінити своє ставлення. Це довелося зробити всім з оточення Трампа. Персонал його передвиборчої кампанії, що раптом опинився за півкроку до посад у Західному крилі Білого дому, тобто тих посад, які змінюють не лише особисту кар’єру, а й історію країни, мав по-іншому подивитися на цю дивакувату, складну, інколи кумедну й на перший погляд некомпетентну людину.

 

Його обрали президентом. Тобто він був, як це полюбляла повторювати Келліенн Конвей, за визначенням «персоною президентського рівня».

 

Досі ще ніхто не вбачав у ньому людини, що поводиться відповідно до президентського рівня, тобто чемно виконує політичні ритуали з відповідними кивками, поклонами та стриманістю й демонструє хоча б якусь здатність до самоконтролю.

 

Людей не з кола Трампа почали запрошувати до роботи, і вони приймали пропозиції — попри своє очевидне враження про цю людину. Джим Меттіс, чотиризірковий генерал на пенсії, один із найповажніших командирів американської армії; Рекс Тіллерсон, головний виконавчий директор нафтової корпорації ExxonMobil; Скотт Прюїтт та Бетсі ДеВос — лояльні послідовники Джеба Буша — тепер усі вони були свідомі того, що, хоча Трамп і дивакуватий, навіть абсурдний персонаж, його обрано президентом.

 

Читайте також про те: «Співучасниця» Іванка Трамп стала «словом року»

 

— Ми зможемо зробити так, щоб із цього щось вийшло! — раптом почали казати всі в оточенні Трампа. Або принаймні припускати, що з цього могло би щось вийти.

 

У ближчому спілкуванні Трамп направду не був схожим на помпезного й войовничого чоловіка, який збирав цілі натовпи збуреного люду під час своєї кампанії. Він не був ані лютим, ані страхітливим. Можливо, він був найбільш криклививим, задерикуватим і схильним до застрашування кандидатом у президенти в історії США, проте у приватній розмові він мало не заколисував.

Його надмірна самовдоволеність зникала. Все довкола розцвітало. Трамп був оптимістом — принаймні щодо себе. Він був милим і не шкодував компліментів — цілком зосереджував на вас свою увагу. Він жартував, інколи навіть про самого себе. Він був украй енергійним — Зробімо це, хай там що, зробімо це! Він не був жорстким типом. Він був «мавпою з великим добрим серцем», як сказав про нього Беннон без жодного наміру зробити йому комплімент.

 

Засновника PayPal та члена правління Facebook Пітера Тіля — єдиного серйозного представника Кремнієвої долини серед тих, хто підтримував Трампа, — інший мільярдер і давній друг Трампа попереджав, що в пориві лестощів Трамп може обіцяти дружбу аж до смерті. Усі кажуть, що ти — класний, і в нас із тобою будуть чудові робочі стосунки. Усе, що хочеш, зателефонуй мені — і ми все владнаємо! Тілю радили не сприймати пропозицію Трампа надто серйозно.

 

Проте Тіль, який виголосив промову на підтримку Трампа на конгресі Республіканської партії у Клівленді, заявляв, що попри всі застороги він був абсолютно переконаний: Трамп щиро казав про те, що вони будуть друзями на все життя.

Проте насправді після того Трамп ніколи більше не виходив із Тілем на зв’язок і навіть не відповідав на його телефонні дзвінки. Що ж, влада виправдовує і такі соціальні ляпи. І це ще не найбільш проблемна риса Трампа.

 

Практично всі професіонали, яким доводилося працювати з Трампом, стикалися з гіркою дійсністю — Трамп, по суті, не знав практично нічого. Не було такої теми, за винятком, можливо, будівельних конструкцій, на якій він більш-менш розумівся. Він намагався поверхнево розібратися в усьому по ходу справи. Про що б не зайшлося — складалося враження, що він почув про це годину тому, і то лише краєм вуха. Проте кожен член команди Трампа переконував себе в протилежному, бо вони усвідомили найважливіше: його обрали президентом. Вочевидь, у ньому щось було.

 

Справді, усі в ближньому колі цього багатія знали про його всеохопне невігластво — Трамп-бізнесмен нічого не петрав у бухгалтерській звітності й навіть не міг второпати, про що йшлося у балансовій таблиці підприємства.

 

Трамп, який під час своєї кампанії найбільше хвалився вмінням вести переговори і домовлятися, був насправді вкрай неуважний до деталей і взагалі — жахливий перемовник. Проте люди з його кола вважали, що Трамп усе ж вміє діяти інстинктивно. Це влучне визначення. У ньому була якась сила — він умів зробити так, щоб ви йому повірили.

 

— Чи є Трамп хорошою людиною, розумною людино, здібною людиною? — риторично запитав Сем Нанберґ, давній політичний радник Трампа. — Я навіть не знаю. Проте я знаю, що він — зірка.

 

Читайте також: Вибори по-азербайджанськи: портрет Ататюрка змінюється на Алієва

Підтримайте проект

Фондуючи незалежну редакцію Читомо, ви допомагаєте зростити нове покоління
професіоналів видавничої справи і збільшуєте кількість хороших книжок у світі.

Підтримайте проект