авторське право

Голова Товариства письменників Данії: Ми «примушуємо» авторів втілювати власні ідеї

04.11.2019

Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter

Ми зустрічаємось із Мортеном Вісбі, головою Товариства письменників Данії, у старовинній бароковій будівлі 1704 року з прекрасними картинами й ліпниною. Тут історично розташований офіс організації, яка була заснована ще 1894 року, а зараз налічує 1300 членів. Головне завдання товариства – захищати авторські права, надавати юридичну допомогу творчим одиницям, розподіляти гранти й представляти спільноту на державному рівні, лобіювати її інтереси.  

Сам Мортен скептично відгукується про книжку «Хюґе» Міка Вікінга, яка дуже популярна у світі й в Україні (її автор приїздив цього року на Книжковий Арсенал), а магазини в аеропортах завалені її накладами. Він каже: це не про Данію, надто спрощена, плоска картина. І має на таку думку цілковите право, адже крім адміністративних функцій у товаристві, він здобув науковий ступінь з історії літератури.

Зараз Вісбі цікавиться історією, філософією, кіно, політичними, природничими та суспільними науками, теорією мистецтва. Переклав понад 70 фікшн і нон-фікшн книжок з англійської й норвезької мов, серед яких твори Фрідріха Шиллера, Славоя Жижека, Франкліна Фоера, Даніеля Дрезнера, Уоррена Елсмора, Еріксено Томасо Гюлланда та багатьох інших. А віднедавна Вісбі – й президент Європейської ради Асоціації перекладачів (CEATL).

 

Як все влаштовано

– Як довго ви очолюєте Товариство данських письменників і що вас найбільше приваблює у цій роботі?

– Мене обрали головою товариства у 2017 році та переобрали у 2019-му ще на два роки. В моїй роботі мене найбільш приваблює надана можливість робити речі, які я вважаю важливими, у співпраці з друзями і колегами, яких я люблю.

– Як би ви сформулювали місію Товариства данських авторів? Чи змінилась вона протягом років?

– У нас дві приголомшливі місії: покращити умови для письменників на надзвичайно лібералізованому книжковому ринку та зберегти важливе значення літератури як повільної, незалежної та особистої форми людського самовираження у світі, насиченому швидкою та стереотипною комунікацією між людьми.

 

Читайте також: Що читачеві примножує хюґе, а що – ні

– Скільки людей працюють в адміністрації? Які найважливіші функції вони виконують?

– У нас 10 працівників, але вони працюють в основному на пів ставки. Велику частину роботи виконують члени товариства на волонтерській основі. Найважливіші функції персоналу – юридична допомога та сприяння залученню членів товариства до вирішення основних завдань організації, зокрема розроблення індивідуальних угод та відстеження порушень авторських прав.

– Як працюється з творчими людьми?

– Коли ви працюєте з творчими людьми, вам необхідно примушувати їх реалізовувати їхні ідеї та брати до уваги реальний стан справ – що можна і що неможливо зробити за допомогою доступних засобів.

 

З іншого боку, ви маєте нагадувати собі, що реалізація творчого потенціалу членів вашого товариства можлива лише за умови, якщо ви дозволите застосовувати творчість у роботі асоціації. В іншому разі ви могли б найняти якогось бюрократа, який говорив би від вашого імені. Як автори ми можемо і маємо говорити від власного імені. Це дає нам легітимність і силу, які нам необхідні. Я абсолютно впевнений у цьому, але визнаю, що цей факт викликає певну фрустрацію. Але, ще раз, найцінніші зусилля іноді викликають фрустрацію.

– Які інновації ви плануєте?

– Ми не плануємо інновації. Ми просто весь час пробуємо щось нове. Нещодавно ми успішно випробували велику приватну резиденцію для реалізації проєкту: ми селили письменників у містах, у яких вони раніше не були, вони мали написати текст про місто і представити його місцевим жителям. Мета – залучити більше людей до читання.

– Чи пропонуєте ви курси членам свого товариства? Які найпопулярніші?

– Ми пропонуємо курси. Найпопулярніші – майстер-класи знаменитих іноземних авторів, наприклад, Йена Ренкіна або Сірі Гастведт. Також досить популярні семінари з актуального письма.

 

Від промоції до законодавчих змін

– У вашому товаристві також є групи професійних перекладачів. Чи підтримуєте ви зв’язки з перекладачами з данської на інші мови? Як ви це робите?

– У нашому товаристві є перекладачі з іноземних мов. Але, окрім цього, ми активно співпрацюємо зі Скандинавськими та Європейськими асоціаціями перекладачів, наприклад, CEATL. Це міжнародна некомерційна асоціація (AISBL), офіційно створена в Бельгії 1993 року як платформа, на якій асоціації літературних перекладачів з різних країн Європи могли обмінятися думками та інформацією, а також об’єднати зусилля для покращення статусу та умов роботи літературних перекладачів. Створений 10 членами-засновниками, CEATL зараз має 35 асоціацій-членів з 29 країн Європи, що представляє близько 10 000 індивідуальних авторів. Останніми роками до нас приєдналися декілька асоціацій з колишньої Східної Європи, як і турецька асоціація Çevbir. CEATL продовжуватиме заохочувати асоціації з нових країн-членів ЄС та в сусідніх країнах ЄС до членства. Детальніше про це можна почитати на нашому сайті.

– Розкажіть, будь ласка, як працює система грантової підтримки для роботи письменників? Скільки це коштує на рік? Звідки надходять кошти?

– Гроші надає держава. Близько 4 мільйонів євро грантів для індивідуальної роботи письменників. Ви подаєте заявку в незалежний громадський культурний фонд. Комітет, склад якого оновлюється кожні чотири роки, вивчає заявки і приймає рішення. Члени цього комітету – знавці літератури, їх призначають різні організації, у тому числі Товариство письменників. Я знаю, що це не об’єктивно, але цих людей змінюють кожні чотири роки, і разом вони представляють широкий спектр смаків і компетенцій, отже, результат досить збалансований і різноманітний. Ця система насправді працює досить добре.

 

Типовий грант становить 10-15 тисяч євро. Звичайно, не всі програми успішні. Кожен має право подати заявку, але ніхто гарантовано не отримає грант.

– Цікаво, як письменники заробляють гроші за допомогою бібліотек? (як довго?). Чи може письменник жити на гонорари від бібліотек?

– Я б не сказав, що автори заробляють гроші: це не бізнес. Данські публічні бібліотеки, які загалом найстабільніші культурні установи Данії, беруть за основу своєї роботи демократичну ідею активного надання вільного доступу до літератури для всіх. Тому що література приносить користь людям і тому що начитані громадяни потрібні відкритій, ліберальній і освіченій державі. Для цього, у свою чергу, необхідний постійний доступ до актуальної та різноманітної високоякісної літератури. Отже, держава зобов’язана вкладати кошти в літературу за допомогою схеми щорічної компенсації для авторів, яка підтримує письменників на основі кількості читачів їхніх книжок у бібліотеках.

У Данії винайшли цю схему 1946 року. Зараз сума фінансування становить 25 мільйонів євро на рік – це найбільші бюджети у світі (не на душу населення, а в фактичних цифрах). Лише кілька авторів можуть жити виключно на це фінансування, але для всіх авторів – це дуже важлива частина економічної підтримки, багато хто з них має можливість присвячувати свій час літературі завдяки цій субсидії.

 

Система працює справді добре, не лише для авторів, але також для бібліотек і товариства в цілому. Це просто чудовий спосіб підтримки літератури та державної мови, що безпосередньо пов’язаний з фактичною соціальною користю від наших творів. Ось чому ми активно працюємо для впровадження цієї схеми в інших країнах. Разом з іншими Скандинавськими асоціаціями авторів ми вважаємо себе міжнародними послами схеми винагород авторам.

– Якщо ця система буде запроваджена в Україні, що нам треба буде зробити перш за все?

– Очевидно, необхідно отримати підтримку політиків для реалізації цієї ідеї. Але також дуже важливо розробити надійну і прозору схему розподілу коштів. Я рекомендую співпрацювати з мережею PLR International, що опікується правом письменників та інших правовласників отримувати плату за безкоштовне публічне використання своїх творів у бібліотеках. Ця система працює уже у 34-х країнах світу, а ще  у 27-ми країнах, включно з Україною, йде процес імплементації. Станом на зараз у Греції ведуться дискусії між урядом та зацікавленими сторонами, щоб доопрацювати оперативні деталі нової системи PLR. Така ж ситуація і в Гонконзі. У Великій Британії письменники отримають свої перші платежі завдяки впровадженню цієї схеми у лютому 2020 року. А першою країною в Африці, бібліотеки якої платитимуть письменникам, стане Малава.

– Як і з якими урядовими установами ви співпрацюєте?

– Для підтримки літератури ми співпрацюємо зі спеціальним урядовим агентством, яке підтримує культуру. Коли йдеться про наше лобі – це, радше, Міністерство культури, з яким у нас налагоджені зв’язки. Також ми спілкуємось із речниками з питань культури та освіти різних політичних партій.

 

Читацькі звички Данії

– Данія – одна з країн, де читають найбільше. Чому? Звідки ця звичка? З дитинства? Зі школи? Завдяки ефективним державним програмам?

– Насправді показники читання в Данії падають, якщо розглядати населення в цілому. Особливо діти читають менше, ніж раніше, і менше, ніж в інших країнах. Цифрові розваги перемагають читання.

 

Читайте також дослідження читацьких звичок українців, яке здійснило Читомо минулого року

 

Жінки читають частіше, ніж чоловіки. У Данії 47 % жінок читають художню літературу щотижня або частіше, тоді як у чоловіків цей показник становить – 29 %.

 

Літні люди читають найбільше.

 

25 % населення Данії віком від 70 років читає художню літературу щодня чи майже щодня. 49 % данців із вищою або середньою освітою читають художню літературу щотижня або частіше (більше інформації у дослідженні).

 

Данія – ймовірно, найбільш цифрова країна світу, диджіталізацію активно підтримують політики та органи влади.

 

У багатьох школах кожній дитині видають iPad. Ви можете читати книги з планшета або смартфона, але ігри та соціальні мережі захоплюють увагу, маємо це визнати.

 

Так, книги в електронному й аудіоформаті почали читати більше. Згідно з опитуванням 2015 року, кількість школярів, які читають книги у вільний час, зросла з 56% до 61% з 2000 року. І серед дітей протилежна тенденція – користуватися фізичними книгами. Як припускають експерти, це пов’язано з урядовими програмами з промоції читання – Læselyst, і «Love of reading». Також зараз бібліотекарі, батьки і вчителі не тиснуть на дітей, що саме їм читати, а діти обирають самі. У початкових класах дитина має прочитати одну книжку за власним вибором на тиждень.

– Чи цікавляться данські читачі зустрічами з письменниками?  

– Данські читачі, люди, які тісно пов’язані з літературою, прагнуть зустрітися з письменниками, яких вони читають. Читання популярних і не дуже популярних авторів збирають велику аудиторію по всій країні. Літературні фестивалі переживають розквіт.

– Чи важко привернути увагу до зустрічей з іноземними авторами?

– Якщо іноземний автор популярний, звісно, це не важко. Але якщо ми говоримо про невідомих авторів, які пишуть менш поширеними мовами, вони не викличуть великий інтерес громадськості. Справді, такі події привернуть увагу лише невеликого сегмента читачів. Мені шкода про це говорити, але це правда. З іншого боку, данські автори загалом дуже зацікавлені в зустрічах зі своїми колегами з інших країн.

 

Читайте також: Олександр Лютий про авторське право в книговиданні

Підтримайте проект

Фондуючи незалежну редакцію Читомо, ви допомагаєте зростити нове покоління
професіоналів видавничої справи і збільшуєте кількість хороших книжок у світі.

Підтримайте проект