booking the future

Чому у Греції з електронним книговиданням все краще, ніж у нас

07.08.2018

Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter

Спекуляцій про те, що електронна книжка знищить друковану, дедалі менше. Але вона впевнено займає усе більше місця на видавничому ринку, хоча і не надзвичайно швидкими темпами. Маноліс Пібліс, директор Міжнародного книжкового ярмарку у Салоніках, розповідає про те, як це відбувається у Греції. 

Подія стала можливою за сприяння Грецького культурного фонду в Одесі у межах програми «Booking the Future» / EUNIC в Україні, Culture Bridges.

 

Приблизно у 2000 році найважливіший на той момент видавець газет у Греції Христос Ламбракіс заснував перший грецький портал новин in.gr. Він був переконаним у своїй далекоглядності, тому найняв 100 журналістів для роботи на порталі. Це стало його помилкою. Його оцінка ситуації, що електронна преса стане актуальною, – правильна, проте він не передбачив, що для цього має пройти багато часу. І проблема стоїть не так у здобутті авторитету, як у виведенні електронного видання на економічно самостійний рівень. Зрештою, ці 100 журналістів пропрацювали рік, а далі Христосові довелося звільнити 90 % працівників.

 

Звертаючись до історії, бачимо, що винахід Ґутенберга у XV теж не спричинив революцію і не змінив ситуацію з друком книжок кардинально за один день. А рукописна книжка зберігала свої позиції впродовж трьох століть після винайдення верстату. Старий та новий способи виготовлення книжок співіснували до XIX ст., наприкінці якого і розпочався масовий друк газет.

Отже, навіть якщо з’являється щось радикально революційне, потрібно, щоб пройшов певний час і ці зміни вкорінилися в життя людей. Так це трапилося і з цифровою пресою.

 

Мислячи масштабом століть, ми навіть уявити поки не можемо, куди приведе цифрова революція. Але перехід на цифрові носії не буде швидким та безболісним.

 

Якщо ж говорити про галузь книговидання, то тут все набагато складніше, ніж з пресою. У книговидавничій галузі немає прикладів ресурсів, як politico.com чи mediapart.fr, що утворилися і функціюють виключно як електронні видання, не маючи попередньо чи паралельно друкованої версії. Видавництв, які пропонують виключно цифрову книжку, не маючи до цього досвіду роботи з друкованою продукцією, немає. І цьому є кілька причин.

 

На багатьох сайтах електронної преси ви не знайдете рік заснування, зокрема і на грецьких порталах новин. Можливо, це немає ніякого значення, або, можливо, вони хочуть позиціювати себе як портали, які існували завжди чи існують виключно зараз, для донесення актуальної на цей момент інформації.

 

Ми справді можемо говорити про те, що електронна преса у більшості країн витіснила друковані видання, адже вона продає новини, які потрібні читачеві тут і зараз. Електронна преса може вихвалятися цим, бо йдеться про фактор часу.

 

Якщо говорити про книжку, то фактор часу не є вирішальним. Кількість часу, що потрібна для виготовлення та продажу книжки, приблизно однакова для друкованого та електронного видання. Єдине, на чому ми справді економимо, – це папір. Але попри це електронна книжка дуже швидко здобула своїх прихильників у Греції.

 

До їх числа належать і діти очільників великих видавництв. Наприкінці 2000-х, із розповсюдженням цифрових технологій, здавалося, що віднині у світі все швидко, доступно та відносно безкоштовно через абсолютно вільний доступ до новин та музики. Діти очільників, директорів та власників великих видавництв, які саме закінчували університети на початку епохи тотального оцифровування, очікували, що ринок є саморегульованим, і тому буде змога зробити кінцевий продукт безкоштовним для споживача. Вони мали перейняти справу батьків і розвивати її далі, але вони занадто захопилося безкоштовним викладенням інформації в інтернет. Звичайно, реальність дуже швидко опустила їх на землю.

Книжка, яку ми бачимо на екрані не з’являється нізвідки. Вона має свою собівартість. Це означає, що на виготовлення електронної книжки, як і друкованої, потрібні редактори, коректори, перекладачі, автори, правильна верстка (різні пристрої мають різні характеристики, отже верстку теж потрібно адаптувати до кожного пристрою). До того ж це не самвидав, тому має бути хтось, хто відбиратиме книжки та вирішуватиме, чи потрапить конкретна книжка до загалу. Як і друковану книжку, електронну видає зацікавлена особа, яка б хотіла мати з цього прибутки. Відповідно, безкоштовного нічого немає.

 

Але ми говоримо про позитивні речі, які цифрова революція принесла в Грецію.

 

Зокрема доступ до дисертацій. У Греції існує Національний грецький центр інформації, в якому зібрані оцифровані тексти дисертацій. Ця ініціатива з’явилася 1995-го року, за нею зібрано 36 000 текстів дисертацій. Раніше цього не могло трапитися, оскільки навряд хтось із видавців зацікавився б кандидатськими дисертаціями. Ніхто не захотів би друкувати їх на папері й зберігати в себе на складах.

 

Національна бібліотека Греції з давнього часу розташовувалася у центрі міста в неокласичній будівлі, яка давно перестала вміщувати весь фонд бібліотеки. Тому нещодавно вона переїхала у сучасніший будинок недалеко від моря, побудований архітектором Ренцо Піано на кошти приватного фонду.

 

Цей фонд заснували нащадки грецького судновласника Ставроса Ніархоса. Він не лише профінансував оновлення бібліотеки, а й виділив кошти на деякі програми запроваджені бібліотекою. Серед них «Цифрове читання», про яку стало відомо 4 травня – її презентували на Книжковому ярмарку у Салоніках.

 

Цифрова бібліотека працюватиме за абонементним принципом Single User License Model. Кожен зареєстрований користувач матиме змогу взяти три фізичні книжки на 20 днів, з можливістю поновлення ще до 20 днів. Одночасно з цим він може взяти дві електронні книжки на такій самій основі. Впродовж двох років ця програма втілюватиметься в тестовому режимі, а бібліотека буде спостерігати за успішністю, поповнювати та покращувати колекцію електронних книжок та вносити вдосконалення до самої програми.

 

Національна бібліотека Греції домовилася із чотирнадцятьма грецькими видавництвами, які передали їй у користування 2530 електронних книжок грецькою мовою. Це близько третьої частини усіх цифрових книжок, які нині є в Греції. Не важко порахувати, що наразі на грецькому ринку є близько 8000 електронних книжок. Йдеться про книжки, розраховані на продажі, захищені DRM захистом. Видавці отримують 23 євро 40 центів за копію електронної книжки на два роки з правом надати її користувачу 36 разів. А вартість одного абонементу для читача – 65 центів.

Окремо варто виділити і університетські бібліотеки, адже там також спостерігається активізація. Останніми роками почала діяти програма «Каліб» для викладення у вільний доступ книжок університетського спрямування, написаних викладачами. На платформі доступно 522 електронні наукові твори. Ця програма також працює в тестовому режимі, і її метою є зменшення вартості видання наукових творів для грецьких університетів. Питання залишається відкритим, оскільки багато грецьких викладачів наполягають на тому, що друкована книжка має більше значення. Відповідно університети мають видавати і друковані, і електронні видання.

 

Університет Арістотеля в Салоніках налічує 370 000 найменувань наукової та академічної літератури в електронному вигляді, тоді як у 2003 році – лише 370 найменувань. Ще 75 000 електронних книжок доступно завдяки спілці Грецьких академічних бібліотек.

 

Варто сказати про значну роботу, яку проводить Центр грецької мови. Він створив програму «Закладка» – мультимедійний путівник літературою та читанням із комплексним використанням як друкованих, так і цифрових засобів. Програма почала діяти у 2017 році. Зібрано матеріали – літературні твори, критика, фото та відео – за темами, зі зручним пошуком за ключовими словами.

 

Усі вищезгадані ініціативи були держаними або інституційними, але є й багато приватних.

 

«Вівліо» – програма від компанії Thinking – адресована міжнародній спільноті й покликана привернути увагу до класичної грецької літератури, використовуючи сучасні технології. Початковий текст збагачений коментарями та зовнішніми посиланнями на додаткову інформацію, карти, хронологічну довідку тощо, які мають допомогти читачу відчути атмосферу того часу, коли книжка була написана. Ця програма навіть отримала відзнаку «Hack the book» на фестивалі European space.

 

Ще одна приватна ініціатива Next book thing – це платформа для видань різного тематичного спрямування, які перебувають у підготовці. Читач має змогу погортати книжки, які ще готуються до друку. Але ці зразки наповнені додатковою інформацією про самий текст та процес виробництва книжки. Це робиться для кращого просування видання на ринку надалі, також це дозволяє збирати статистичну інформацію, підготуватися до попередніх замовлення та збільшити інтерес до роботи автора та перекладача.

 

Традиційні видавництва також намагаються йти за тенденціями, тому активно беруть участь у створенні нового цифрового середовища в Греції. Серед таких видавництв Nefeli, Kastaniotis, Psichogios. Видавництво Kastaniotis запропонувало електронний папір – спеціальні пристрої для читання. Ці електронні книжки мають екран, який за текстурою нагадує папір. Також вони запропонували ініціативу «Ціна читачу», за якою читачу пропонувалося самому встановити ціну книжки. Ця програма показала, що споживачі готові платити за електронну книжку, якщо вона доступна їм у цікавому вигляді. Psichogios надає послуги самвидаву та видає електронні книжки, зокрема їх каталог електронних видань налічує 1300 книжок.

Якщо повернутися до протистояння традиційної та цифрової преси, з якого ми починали, то варто загадати, що перша зазнала ще одного удару (окрім фактора часу) – рекламного. Практика показує, що рекламодавці надають перевагу рекламі у мережі інтернету. У Греції більшість реклами книжок доступна не на сторінках друкованих видань, а на новинних порталах, у блогах та через пошукову сторінку Google, завдяки цільовій рекламі. Реклама та просування книжки здійснюється в цифровому просторі.

 

Цифрові видання сприяли тому, що більше людей стали читати. Але ми стали використовувати більше паперу, оскільки люди надають перевагу роздруковуванню книжок на папері в себе вдома.

 

Ще одна перевага електронної книжки у тому, що вона існуватиме завжди, тоді як видавництво може розпродати тираж фізичних примірників і вирішити більше не друкувати це видання. До того ж папір руйнується, та й змогу зберігати багато книжок має не кожне видавництво. Варто ще й пам’ятати про екологію та вирубувати менше лісів.

 

Отже, поширення електронної книжки зумовлене не так бажанням читача, як зовнішніми факторами, тому значення цифрової книжки продовжить зростати.

 

Читайте також: Повільна література і нові технології: досвід авангардного видавництва P.O.L.

 

Авторка: Олена Тищук

 

Зображення: cita.com.ua, Мистецький Арсенал

 

Підтримайте проект

Фондуючи незалежну редакцію Читомо, ви допомагаєте зростити нове покоління
професіоналів видавничої справи і збільшуєте кількість хороших книжок у світі.

Підтримайте проект