дитліт

8 рис, які наближають фінів до Мумі-тролів

21.02.2019

Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter

У Гельсінкі жіноче обличчя – обличчя Туве Янссон. І річ не у всюдисущих біленьких пузатих звірятках, які ваблять туристів з кожного пакунку чаю та з-за кожного рогу. Прогулюючись парками Еспланади й Каісаніемі, ви обов’язково наштовхнетесь на кілька скульптур руки Віктора Янссона, якому позувала його дочка – та сама Туве. І так символічно склалось, що її обличчя злилося з містом, так само як і образ Мумі-тролів мімікрував у образ фінів і навпаки.

Звісно, біографічний аспект зіграв у всій історії про Мумі-тролів досить важливу роль, адже більшість героїв мають прототипів, а пейзажні й сюжетні елементи прямо перегукуються зі спогадами письменниці про дитинство: про будинок дідуся, побудований у долині, про таємний сховок у печері, відпочинок у будиночку на острові і про спонтанні бенкети, що влаштовували батьки Туве у себе вдома. Та попри гостру біографічність, «Країна Мумі-Тролів» охоплює щось ширше, ніж життя окремої людини та її середовища. Ці тексти розрослися і так щільно переплелися з національними рисами, що повсякчас здається, ніби вони зафіксували найбільш поширені стереотипи й факти про фінів, а фіни у свою чергу немов відтворюють риси поведінки найвідоміших національних художніх героїв.

 

Факт перший. Сісу

Хай сам собі дає раду. Я думаю, що подолання труднощів піде йому на користь.

Через навалу хюґе й люке, здається, ми оминули увагою ще одне важливе нордичне поняття. Сісу (sisu) – неперекладне слово, що стосується не так щастя й затишку, як витривалості й наполегливості. Фіни, які почали будувати свою незалежність 101 рік тому, описали цим словом національний непорушний характер, стрижень, що допомагає рухатись вперед, попри суворий клімат і агресію з боку великого сусіда, ім’я якого ми не називатимемо. Фактично сісу – це здатність пробиватися крізь граніт із непорушним виразом обличчя і внутрішнім спокоєм.

 

Саме сісу допомогло Мамі Мумі-троля знайти Тата Мумі-троля після його тривалих мандрів, саме сила духу допомагає їм перебувати у перманентному дзені, насолоджуватись життям і нікуди не поспішати. Згадаймо лиш терплячість, з якою родина тимчасово переїздить до печери, щоб сховатися від комети, звозячи туди все домашнє начиння включно з ванною. Або ж повчимося щирій непорушності Мами Мумі-троля, яка не засмутилась і ані трохи не розгнівалась, коли виявила, що Мумі-троль цілу зиму приймав гостей і згодував їм усі запаси варення.

 

Факт другий. Війна

Високо в небі, над мовчазним сонним лісом гаряче світилася комета, віщуючи біду.

Добра казка – це та, яка водночас є чарівною для юного читача і гіркою для читача дорослого. Це, безумовно, стосується історій про Мумі-тролів. Тематичний музей у Тампере – це не лише масштабна колекція оригінальних ілюстрацій та ляльок, а й чудовий приклад роботи з простором, світлом і звуком, що дозволяє максимально зануритись у чарівний світ. Проте кожні 10-15 хвилин сюркотання коників, дитячий сміх і хлюпіт води перериває ревіння винищувача, що пролітає над головою.

 

«Маленькі тролі і велика повінь» була написана під час подій Зимової війни 1939-1940 років, яка з 1941 по 1945 роки продовжилась Карельською кампанією. Після цих двох подій значна частина Карелії відійшла до СРСР, країна зазнала 2 хвилі евакуацій і, звісно ж, все те, що зазвичай лишає по собі війна. Власне, з цього погляду дитяча книжка сприймається гостро, колюче, холодно і зовсім не по-дитячому.

 

По-перше, історія відкривається подорожжю Мами Мумі-троля і Мумі-троля, які очевидно рухаються з півночі на південь у пошуках місця для нового дому. Разом із тим вони намагаються натрапити на слід Тата Мумі-троля, який десь загубився і, як розуміємо, пізнав не надто радісну і добровільну подорож. По-друге, на шляху героїв повсякчас трапляються самотні маленькі звірятка, які потребують нової сім’ї, а також персонажі, які втратили свій дім. По-третє, комета. Просто комета, але й не просто.

 

Власне, оце бажання безпечного, теплого, вільного від війни простору пронизує чи не всі сюжети «Країни Мумі-тролів». Будинок головних героїв – своєрідний домашній рай, з безліччю кімнаток, кутків і закутків, де знайдеться місце кожному, хто потребує допомоги, прихистку, молока і хрустких хлібців.

 

Читайте також: У гості до Муммі Тролів, хоббітів, Маленького Принца й Чеширського кота

 

Факт третій. Кава й молоко

Мама Мумі-троля рушила прямісінько до білого струмка, бо завжди дуже любила молоко (Більшість Мумі-тролів любить молоко, принаймні у дорослішому віці).

Якщо вам раптом заманеться дізнатися все про фінів і ви звернетеся до у Google за фактами, то серед тисячі озер, саун, оленів, локриці, метал-гуртів і телефонів Nokia з точністю до 101% знайдете інформацію про те, що жителі Фінляндії є рекордсменами зі споживання кави та молока. І справді – більшість кав’ярень запропонує вам безлімітну каву і кілька видів молока до нього, а перерви на кавування вважаються священними й недоторканними.     

 

Тому було б дуже дивно, якби герої найвідомішого фінського твору ігнорували ці два напої. Без них, а особливо без кави, не розв’язується жодна проблема, не відбувається жоден ритуал відпочинку і зближення. Ба більше, бляшанка з-під кави може слугувати повноцінним домом, як-от для Вертя, батька Чмиха. Раціон Маленької Мю складався переважно з молока і інколи з кількох ложечок кави. А під час подорожі до обсерваторії Мумі-троль губить кавник, що дуже засмучує героя, адже як можна жити без кави?  

 

Факт четвертий. Полярна ніч

Вранішній сірий присмерк поволі переходив знову у довгу зимову ніч, а сонце навіть не з’являлося.

Ну добре, не вся Фінляндія знаходиться за полярним колом, а лише північна її частина, де влітку сонячний день може тривати до 24 діб. Як розумієте, таке щастя потребує відплати, а тому ночі взимку тут особливо довгі, майже нескінченні. Проте правило темної понурої зими хоч і не так інтенсивно, проте все ж поширюється і на південь країни. Відтак будь-який сонячний день – це майже свято для фінів, які намагаються ловити кожен промінчик.

 

Так само й Мумі-тролі «кохаються у теплі» та намагаються за погожої погоди якомога більше проводити часу на свіжому повітрі. Але, як пригадуємо, у «Маленьких тролях і великій повені» Мама і Мумі-троль поспішали знайти Тата і надійний прихисток до жовтня. Такому чіткому мумітрольному дедлайну є пояснення, адже ці створіння впадають у сплячку з листопада до квітня. Як відомо, ця традиція тривала з покоління у покоління, аж допоки Мумі-троль не перервав це коло сімейного ритуалу, прокинувшись раніше і полюбивши зиму.

 

Читайте також: Письменницькі тренди: що пишуть скандинавські автори

 

Факт п’ятий. Двомовність

Зважаючи на історико-політичні обставини, сьогодні Фінляндія є білінгвальною державою, де фінська та шведська мови є офіційними. До XIX ст. шведська була основною мовою, а отже, і мовою художньої літератури. Згодом з культурно-освітнім життям сталася Спільнота фінської літератури, що популяризувала фінську мову, проте шведська не здавала своїх позицій. Наприклад, поезія початку ХХ ст., зокрема і футуризм, були шведськомовними. Ця історія не оминула і циклу текстів про Мумі-тролів, які виходили друком саме шведською, а вже згодом перекладались всіма мовами світу.

 

Згадаймо, що сама Туве народилась у шведськомовній родині фінського скульптора Віктора Янссона й фінсько-шведської ілюстраторки Сіґне Гаммарштен-Янссон, проте добре знала фінську. Власне, така ситуація мультилінгвальності досить типова для сучасної Фінляндії, але сьогодні шалька терезів посунулась у бік фінської мови.

 

І якщо раніше між носіями двох мов могли виникати конфлікти, то сьогодні це не проблема, а радше перевага і ґрунт для жартів.

 

У цьому контексті ключовою є історія про Чупслю і Траслю, що володіли мовою, яку ніхто не розумів, а відтак потребували перекладача Гемуля. І що найцікавіше – мовний конфлікт виникав на ґрунті навмисно некоректного перекладу і трактування чупсе-тряслевих слів. Відтак, можливо, Туве Янссон оприявлює корінь міжмовних проблем, які продукує третя сторона, що зацікавлена у гострому непорозумінні. Самі ж носії різних мов і взагалі різні мови – не проблема, адже існує безліч шляхів до порозуміння.

 

Факт шостий. Виховання

Виховання і шкільна освіта Фінляндії вже давно стали ідеалами, до яких варто тягнутися, однак які все одно лишаються десь за фінською затокою. Мабуть, ключ цієї дидактичної особливості полягає у відсутності дидактики й наявності довіри та поваги між дорослими та дітьми. Цілком буденна картина – батьки без особливих стресів чекають, поки їхні діти пововтузяться на підлозі чи на землі, а потім далі підуть у своїх справах. Та і в цілому діти у громадських місцях не сприймаються як катастрофа, адже вони віддзеркалюють поведінку батьків, які на них не кричать і дають жити своїм дитячим життям.

 

Як було сказано вище, Мама Мумі-троля і Тато Мумі-троля – приклади справжнього дзену і неквапливого стилю життя, яке втілюється у всіх галузях життя, а особливо у вихованні. Для Мами не складає жодних зусиль відпустити сина у ліс на прогулянку з ночівлею і самотужки пізнавати світ. Поведінка «невтручання» тут має особливий педагогічний ефект, адже вона спонукає до розвитку у дитини самостійності й відповідальності. Проте це не означає байдужість, адже Мама Мумі-троля прокидається від зимової сплячки щойно її дитина пчихне і завжди готова її вислухати і зрозуміти.

 

Факт сьомий. Особистий простір

Раптом Мумі-троль відчув себе таким щасливим, що негайно захотів зостатися на самоті з собою.

Згадаймо жартівливу картинку з інтернету, на якій зображена типова фінська зупинка громадського транспорту: люди стоять одне біля одного на відстані 1,5-2 метри. Найсмішнішим у цій ілюстрації є те, що насправді це правдиві реалії північних країн. Але ця відстороненість насправді є виявом не так холодності, як самоповаги й поваги до інших.

 

Для героїв Туве Янссон самотність є особистим вибором, гострою потребою, від якої й залежить відчуття радості. Наприклад, Нюхмумрик насолоджувався своїм самотнім життям і час від часу мав дистанціюватися від друзів, що засмучувало Мумі-троля, але з іншого боку він ставився з розумінням до цієї поведінкової риси.

 

Звісно, самотність може бути й гнітючою, темною, непривабливою, а особливо, коли прокидаєшся серед зимової сплячки, проте за великого бажання її завжди можна позбутися – аби лиш у хаті було варення.

 

Факт восьмий. Розумне споживання

Якщо ви сьогодні не задумуєтесь про екологічний спосіб життя – ви живете десь у 90-х чи 00-х, в епоху чорних поліетиленових пакетів Boss. Проте, якщо Україна лиш несміливо ступає на шлях сортування сміття і багаторазових торбинок для овочів, то для багатьох європейських країн це звична практика. Для фінів кірпуторі (kirpputori – магазини за типом блошиного ринку) і секонд-генди – один із національних пріоритетів, а явище безкоштовної роздачі продуктів харчування, які от-от сягнуть кінця терміну придатності, стало чи не легендарним.

 

Дбайливе ставлення до ресурсів і природи є важливою і для всесвіту Мумі-тролів. Згадаймо лиш епізод із капелюхом Чарівника. Діти підібрали його на вулиці й принесли додому, а оскільки він був завеликий для Тата Мумі-троля, то капелюх почали використовувати як кошик для сміття. Та насправді героям було більше клопоту, ніж зиску від цього предмету інтер’єру, який то Мумі-троля перетворить на потвору, то перевтілить будинок на джунглі. Проте ніхто з героїв навіть не задумався над тим, щоб викинути капелюх. Але ж за першої нагоди вони знайшли нового власника примхливому аксесуару, бо якщо якась річ тобі непотрібна – значить десь у світі її потребує одна самотня і зла Мара.

 

Читайте також: Шведська письменниця Елізабет Осбрінк: «Тепер ми знову одержимі тим, що роз’єднує»

 

Авторка: Тетяна Калитенко

Підтримайте проект

Фондуючи незалежну редакцію Читомо, ви допомагаєте зростити нове покоління
професіоналів видавничої справи і збільшуєте кількість хороших книжок у світі.

Підтримайте проект