Читомо > uncategorized > Боаль українською: між театром і громадським активізмом

uncategorized

Боаль українською: між театром і громадським активізмом

05.04.2017 0 Автор:

Аугусто Боаль. Ігри для акторів і [не]акторів /

переклад з англійської Анни Гладкої, Яни Салахової, Анни Чорноус, Богдана Дєдушкіна, Оксани Потапової. — К.: ГО «Театр для діалогу», 2016. — 264 с.

Переклад культової довколо-мистецької книжки бразильського театрального режисера «Ігри для акторів і [не]акторів» Аугусто Боаля здійснили за ініціативи команди ГО «Театр для діалогу» на кошти 56 доброчинців з України та інших куточків світу, які повірили в проект та підтримали ініціативу через платформу «Спільнокошт». До Міжнародного дня театру електронну версію видання відкрили у вільний доступ.

Насправді такий текст — рідкісний птах в небі українського книговидання: книжка-порадник, книжка-гра, але й щось значно більше від цього. Адже автор запрошує глядачів залишити місце в залі й долучитися до витворення комунікації, мета якої — спробувати здолати через театр достоту гострі суспільні проблеми. І не лише їх. 

Аугусто Боаль — режисер-експериментатор, творча манера якого заснована на спадку брехтівського епічного театру. Він здобув світове реноме завдяки методиці «театру пригноблених», що виник у 1960-1970-их роках у Латинській Америці. Оскільки громадяни Бразилії відчували в ті часи серйозний політичний тиск, Боаль працював над розробкою театральної форми, яка б давала глядачам можливість брати участь у виставі. Він створив форум-театр — доволі дієву технологію, що дозволяла великим групам людей розмовляти на суспільно важливі теми. Підходи митця та його ліві погляди викликали такий резонанс у Бразилії, що він потрапив до катівні, а потім був змушений емігрувати — спершу до інших країн Латинської Америки, а згодом і до Європи. Боаль заснував кілька центрів Театру пригноблених у Парижі та у Швеції.

На думку митця, традиційний театр — деспотичний, адже він нав’язує глядачам певну позицію. Методики Боаля покликані демократизувати театр, перетворивши його на механізм долання соціальних конфліктів та інструмент самопізнання. Режисура балансує на межі з театральною педагогікою, бо розроблена бразилійцем система вправ не тільки сприяє вдосконаленню акторської гри, а й розвиває особистість та міжособистісні стосунки.

Augusto-Boal

Аугусто Боаль

Класичний форум-театр передбачає наявність акторів, сценарію, джокера та цільової групи. Джокер — ведучий, медіатор між акторами та глядачами. Актори втілюють базові ролі — пригноблювача та пригнобленого. Спершу виставу грають лише актори, демонструючи ситуацію несправедливості. Під час другого перегляду глядачі можуть будь-якої миті зупинити виставу, щоб посісти місце когось із персонажів і прийти до компромісу.

Читайте також: «Театр-книга»: дитяча редакція театру тіней

Крім того, саме Боаль розробив так званий «невидимий театр»: «вистава» розігрується посеред непідготовленого натовпу. Людям наприкінці навіть не завжди повідомляють, що вони побували на «сцені». Ця методика покликана дати ляпас розніженим філістерам і вказати на наявність серйозних проблем у суспільстві. Однак, цей підхід — двосічний меч. Де закінчується виклик і починається провокація? Сам автор звернув на це увагу і закликав не використовувати його розробки для маніпуляцій натовпом.

Доля українського видання вельми незвичайна. «Ігри…» було опубліковано за ініціативою громадського об’єднання «Театр для діалогу» за рахунок благодійних внесків, зібраних на «Спільнокошті». Більше того, електронну версію українського перекладу викладено у вільний доступ. По суті, помітно бажання популяризувати методику Боаля та імплементувати її в український ґрунт.

teatre

Читайте також: Абсурд театру: Брехт, Беккет, Арто

Однак, доводиться визнати: запропонований формат видання вельми жорстокий щодо непідготовленого читача. Книжка починається з п’яти передмов. Вони справді дуже цікаві, але написані «своїми для своїх» і надають вельми фрагментарну інформацію про «Театр пригноблених» та творчі методи Аугусто Боаля. Передбачається, що «квітневі тези» митця всім уже відомі, тому їхній опис та пояснення не обов’язкові.

Зрештою, це і зрозуміло: між програмною працею Боаля «Театр пригноблених» та «Іграми…» — 20 років практики у європейських столицях і навіть Міжнародний фестиваль форумів-театрів, започаткований у 1981 році.

 

red_line

Українському перекладу, як повітря, бракує передмови для чайників: короткої розповіді про режисера та умови, в яких розвивався його театр

red_line

 

Значна частина цих аспектів розкривається у процесі подальшого читання, однак початок — справжнісінький вир з нових термінів та ідей. Випливеш? Вітаємо! Не випливеш? Така твоя доля. Видання виграло б, якби передмови перекладача на англійську ішли приємним бонусом наприкінці.

Видавці зробили акцент на соціальному застосуванні підходу Боаля. Саме тому український читач знайомиться не з теорією, а з інструкцією до дії. «Ігри для акторів та [не]акторів» — збірка вправ, які сприяють подоланню сором’язливості та груповій інтеграції. По суті, ця книжка — радше порадник для соціальних педагогів, аніж для акторів.

AugustoBoal-1975-Teatrodooprimido-ceasefire

Читайте також: Нові переклади сучасної драматургії українською мовою

Боалева технологія дозволить налагодити доброзичливі стосунки практично в будь-якій групі, знайти компроміс та здружитися. Про це свідчить вітчизняний досвід застосування форуму-театру: у багатьох містах України «Театр для діалогу» організовує такі вистави, щоб поговорити про проблеми переселенців, гендерну та етнічну дискримінацію. Проте, актори, які прагнуть професійного розвитку, також знайдуть тут чимало цікавого для себе. Вправи Боаля не вчать грати Гамлета — вони вчать не соромитися грати Гамлета. До того ж, вони вельми іронічні та інтелектуальні: чого варті самі лишень ігри, присвячені Брейгелю, Магрітту та французьким сюрреалістам!

SONY DSC

Вправа «Доповни образ», воркшоп-лабораторія з дослідження теми «Життя в стані війни. Діалог мовою театру», арт-резиденція фестивалю Гогольфест, Київ, 2 вересня 2014 року

Фото Катерини Клюзко

Окремого слова вартує саме видання. Чудова ініціатива, гарна обкладинка, блискучий автор, приємний переклад. Хочеться відзначити роботу редактора, який узгодив стилі п’ятьох перекладачів, ще й настільки гармонійно, що монтажних склейок взагалі непомітно. Легкі сумніви викликає стратегія вживання фемінітивів. Перекладачі використовували форми «актор» і «акторка» взаємозамінно, але у процесі читання це іноді призводить до курйозів:

«Одна акторка тримає долоню прямо перед собою пальцями вгору на відстані від 20 до 40 см від обличчя іншого актора…»

Йдеться саме про жінку і чоловіка чи стать не має значення? Можливо, класичний варіант з дужками — актор (-ка) — виявився б доречнішим.

Читайте також: Театраломанам і кінолюбцям до Курбаса

Все чудово, але без ложки дьогтю ніяк. Українською бразильський митець звучить з чужого голосу. Перекладачі чесно зазначають, що працювали з англійським перекладом. І це дуже сумно, адже «Ігри для акторів та [не]акторів» виходили португальською. Перефразовуючи парадокс Тезея: а це досі той самий Боаль?

napys1

  • акторам;
  • соціальним педагогам;
  • громадським активістам.

 

napys2

  • тим, хто хоче дізнатися історію «Театру пригноблених».

 

Анатолій Пітик і Катерина Грицайчук

Чільне зображення veer.com/aboikis

Поделиться в facebook'е Поделиться вконтакте Поделиться в twitter'е

Щоб залишити свій коментар, будь ласка, увійдіть через аккаунт Vkontakte чи Facebook

Соцмережi
artarsenal bookforum publish messe