Читомо > Видане > Що читачеві примножує хюґе, а що – ні

Видане

Що читачеві примножує хюґе, а що – ні

10.11.2017 0 Автор:

Восени, коли світловий день меншає, хтось наражається на сезонної депресії, трапляється брак вітаміну D та інші халепи, ми вирішили розібратися, що таке щастя, які читацькі звички примножують його, а які призводять до нещасть, розчарувань і стресів.
.

Хюґе

Говорити про щастя й не згадати про «хюґе», коли воно стало всесвітньо популярним і відомим поняттям, було б важко. Якщо коротко, це данське слово на позначення добробуту. Це той стан, коли людині добре, затишно, вона почувається захищеною й розслабленою.

Перше, що спадає на думки у зв’язку із «хюґе» – це, звісно, хюґна атмосфера. Коцики, свічки, каміни й какао з маршмелоу. Проте варто відсунути консюмеризм (чи то пак споживацтво) на другий план, а замість того, щоб скуповувати всі хюґні речі, спершу згадати про інші пункти досягнення хюґе. Адже це передовсім ритуал, а вже потім атрибутика. Ну й забігаючи наперед (у передостанній пункт) скажемо: якраз консюмеризм і скуповування свічок та численних красивих теплих шкарпеток щастя не примножує, а дуже навіть навпаки.
.

Feet in wool socks warming at the fireplace
.

Життя циклічне та життя лінійне

Ми живемо в лінійному часі. Він має початок і кінець, а також тримається на вірі в постійний прогрес, самовдосконалення та іншу еволюцію. Чим старшими ми стаємо, тим розумнішими й кращими маємо бути. Це непогана концепція. Особливо для видавців мотиваційних книжок.

Але лінійному часу є альтернатива. Мислення давніх людей було не лише міфологічним, а й циклічним. Свята й пори року, як і сезонні роботи, повторювались. Ніякого прогресу не було. Можна було навіть не знати, який тепер рік, бо це нічого не означало. Напевно, наші пращури не здогадувались, що ми колись виб’ємося із затишного циклічного часу й потерпатимемо від стресів.
.

43b1b444df84c7bd259f6348a977df1c625e349b_original

По-суті, модне сьогодні данське поняття «хюґе» – це повернення до циклічності. Хюґний час – це час з близькими за приємними заняттями. На інтуїтивному рівні це дуже правильно, адже це спосіб порятуватись від стресу.

43b1b444df84c7bd259f6348a977df1c625e349b_original

 

А оскільки стрес – це реакція на все нове, то, відповідно, найкращий антистресовий засіб – робити щось повторювано, щось, до чого ви вже звикли.

Ася Казанцева у книжці «Хто б міг подумати!» (вид-во «Vivat») писала, що будь-які ритуали чудово рятують від стресу. Неодмінно снідати в понеділок млинцями або у п’ятницю читати під коциком із чашкою гарячого какао. Оце і є антистресовий засіб. І це ж, як не дивно, є хюґе.
.

Топ книжок, які зігрівають у холодні дні

Якщо вас дратують заголовки добірок книжок, які треба читати, коли за вікном злива – дарма. Мік Вікінг, автор «Маленької книги хюґе» (вид-во «Клуб Сімейного Дозвілля»), стверджує, що негода за вікном примножує хюґе. На контрасті з небезпекою й незатишком за вікном дім власне й стає затишнішим, безпечним і хюґним. Умовно, перетинаючи двері дому, ви потрапляєте з лінійного часу (моторошного світу, світу роботи, навчання та інших проблем) у свою казкову Нарнію. У циклічний час, де немає тривожних елементів і де все залишається передбачуваним, а отже, затишним. Циклічність часу вдома – це обов’язкові родинні сніданки чи вечері, святкування нового року, перегляду фільмів та безліч інших особистих ритуалів.
.

1-NRXV7a8i55vFTgbaKEN-zw
.фото: Irene Rudenko

За аналогією можна припустити, що книжки, які описують небезпеки й моторошні події, теж створюють контраст із читачевим теплим тут і тепер. Тож готичні романи, історії про привидів, Ктулху та твори Стівена Кінга  – це книжки, покликані посилити ефект затишку у вас вдома. Хоча шкільна українська література з її покритками та всілякими соціальними несправедливостями теж створює неабиякий контраст.

хюґґе

фото: bookchef.com.ua

Читайте також: Як усе було насправді: 6 книжок про українську літературу 

Горизонт читацьких сподівань

Перечитувати улюблені книжки – ритуальна антистресова дія. Ми вже заздалегідь знаємо, що приблизно відбудеться у книзі. Ба більше, ми знаємо, що попереднього разу нам сподобалось. Отже, можна повторити цей приємний досвід ще раз. Читати по колу «Гаррі Поттера» – улюблена справа для багатьох читачів у світі.

Німецький літературознавець Ганс Роберт Яусс помер того ж року, коли було видано першу частину «Гаррі Поттера», але, здається, він знав усе про механізм наших очікувань від книжок. Яусс писав про горизонт читацьких сподівань, тобто наш комплекс уявлень про автора і його книжку. Під час читання наш горизонт і горизонт тексту взаємодіють; ми інтерпретуємо текст, тобто перекладаємо книжку зрозумілою нам мовою, пояснюємо її собі. Наш горизонт зумовлений нашим досвідом.

75304
фото: Christianity Today

Активний читач античної літератури, який прочитав «50 відтінків сірого», і активний читач «50 відтінків сірого», який прочитав античний текст, мають різний інструментарій для «перекладу» книжок, різні вимоги й очікування до них. І, звісно, обидва будуть критикувати нетипову для їхнього горизонту книжку. Особливо якщо вони очікують того ж ефекту, що й звична для них література.

Тож щоб не дуже стресувати треба або розширювати свій горизонт поступово, або не пхати зайвий раз носа за межі свого горизонту, тобто своєї ніші. Здається, жанрову літературу вигадали саме з цією метою.

Класика-(анти)стрес

Інша антистресова дія – читати перевірені книжки. Тобто класику. Книжки з хорошою витримкою не мають розчаровувати. До того ж ви про них так багато чули, що ці книжки не стануть для вас стресовою несподіванкою. Чи все-таки стануть? Класика – це не лише романи, написані сестрами Бронте, і не лише книжки Чарльза Діккенса. Філологів в університеті вчать вживати замість слова класика слово канон (що дуже раціонально). Канон – це книжки, які залишилися після випробування часом та іншими книжками-конкурентами.
.

Rizdviana_Istoria_new
.
Умовно це те, що дійшло до нас після того, як один мудрагель спалив Александрійську бібліотеку (Умберто Еко вважав, що якщо бібліотека згоріла, отже не було в ній нічого аж такого важливого, цінні книжки зберігали у значно кращих умовах). І після того, як більшість визнала, що геній Моцарт, а не Сальєрі (і тепер всі слухають саме його). І канон дуже не однорідний. У ньому добре уживаються і Толстой, і Достоєвський (хоча фанатам Толстого Достоєвський часто не до смаку, і навпаки). Не кажучи вже про Джеймса Джойса, авангардистів і Маркіза де Сада (у моєї бабці волосся стало б дибки від такої класики).

Читайте також: Вадим Скуратівський: Маркіз де Сад – розумна тварюка

Тож тезу про те, що все нове – це стрес варто тримати в голові навіть із класикою. І це стосується не лише «50 відтінків сірого» після «Сатирикону» Петронія (або навпаки), а й авангардних віршів Семенка та прози Гео Шкурупія після тривалого занурення у драми Лесі Українки, вірші Шарля Бодлера та інший fin de siècle.

Затишне читацьке коло

Якщо ви з якихось причин не можете вести повноцінне соціальне життя, ви можеш вести його в соцмережі. У маркізи де Рамбуйє у 17 столітті була схожа проблема (але, на жаль, не було доступу до Facebook чи Instagram. Замість того, щоб віддаватись світському життю, вона частково перенесла його до своєї вітальні, організувавши перший у Парижі салон, де збиралися не задля пліток і флірту, а задля інтелектуальних розмов. За сьогоднішніми мірками важко назвати блакитну кімнату, де збиралися гості мадам де Рамбуйє, хюґною (хоча хюґний камін і зручний диванчик для лежання в неї були), та й розмови там велися не еталонно хюґні, та тим не менш це було затишне читацьке коло.

На щастя, сьогодні не треба бути маркізою, щоб долучитись до спільноти читачів, не виходячи зі свого дому. Можна робити красиві фоточки прочитаних книжок і розповідати, що ви про них думаєте в соцмережах. А ще стежити за іншими читачами, розкиданими у різних куточках України й світу, які знаходять для себе салон в мережі, зустрічають однодумців і пробують розібратися й поділитися своїми думками про книжки з усіма охочими. А принагідно попросити поради, спитати думку, помінятись книжками й заприятелювати.
.

landscape-1477582114-hygge
.Кращим за віртуальне читацьке коло є тільки реальна можливість збиратися й обговорювати книжки та інше навкололітературне життя. Читацькі клуби – хороша антистресова практика (звісно якщо ви вже добре знайомі з іншими учасниками). До того ж хюґно буває не лише вдома, а і в будь-якій зручній книгарні, кав’ярні, барі. Головне бути там з близькими людьми.

Читайте також: Соцмережі читачів: від Goodreads до The Reading Room через Wattpad

 

Чим більше книжок, тим менше щастя

Але не хюґе єдиним. «Чим більше книжок, тим краще», – вважають читачі. «Чим більше прочитаних книжок, тим більше куплених книжок», – вважають книжкові маркетологи й піарники. Настанова читати більше книжок – це настанова хотіти й купувати більше книжок (часто речей, а не контенту). І що добре для видавців, не завжди так само добре для читачів.
Пам’ятаєте історію про прекрасну країну з молочними ріками та іншими доступними смаколиками, що ростуть просто на деревах? Сьогодні цей райський куточок репрезентує супермаркет, надмір якого символізує землю обітовану й закінчення бідувань (як про це писав Жан Бодрійяр).

Щось таке на нас чекає і в книгарні. Тисячі різних книжок у яскравих обкладинках. Ба більше, лауреати премій і The New York Times Bestsellers. І продаються вони обов’язково серіями, які щомісяця поповнюються новими вартими уваги новинками. Це вже не кажучи, що літературні оглядачі дуже радять принаймні частину із них неодмінно прочитати.

43b1b444df84c7bd259f6348a977df1c625e349b_original

Ми опиняємось у консюмеристському пеклі, бо не встигаємо скупити всі книжки, які рекомендують нам літературні оглядачі й стелажі книгарень. А якщо встигаємо купити, то точно не встигаємо прочитати. І це веде до великого читацького нещастя.
.

43b1b444df84c7bd259f6348a977df1c625e349b_original
Альтернативою цьому є буддистська настанова не мати бажань. Бо коли ти не маєш бажань, ти не страждаєш. І якщо це не шлях до щастя, то принаймні це шлях від нещастя. Коротше, не піддавайтесь на провокації маркетологів надто часто, не жадайте всіх книжок у книгарні й читайте класику (чи то пак канон).

Культуртрегерство примножує щастя

Тимо Айраксинен, автор книжки «Щастя. Відверте і чітке бачення щастя і того, чому у нас його немає» («Видавництво Анетти Антоненко»), пише, що в нас є життєві проекти й життєві процеси. Процес – це прочитати книжку й поговорити про неї з друзями. Проект – це завести книжковий блог, стати літературним оглядачем/оглядачкою й звалити собі на плечі благородну місію культуртрегерства. Кількість читачів, які вирішили потішити в такий спосіб своє еґо й виконати цю поважну місію, не така вже й велика. Літературних оглядачів і критиків – кілька десятків. Літературних блогерів і буктюберів не набагато більше. Для всіх цих людей говорити про книжки – місія. І вона примножує щастя, навіть якщо в матеріалів мало переглядів, коментарі під ними різкі й критичні і т.ін.
.

c5024e1ac54e62278ca35e4a1dd89869.
Висновки: якщо вашому життю бракує змістовності й ви відчуваєте, що у вас вдосталь читацького досвіду, заведіть собі блог, станьте культурним журналістом/-ткою або книжковим критиком/-инею. Це додасть змістовності вашому життю, хоча й не убезпечить від типових нещасть культуртрегерів (але це вже інша історія).

Почитати про хюґе та щастя:

 Чільне фото: Financial Times

Поделиться в facebook'е Поделиться вконтакте Поделиться в twitter'е

Щоб залишити свій коментар, будь ласка, увійдіть через аккаунт Vkontakte чи Facebook

*

Соцмережi
artarsenal bookforum publish messe