15 000 гривень за найкращу теоретичну роботу до 31 січня 2019 року. Інститут проблем сучасного мистецтва НАМУ збільшив термін прийому заявок для участі у конкурсі теоретичних робіт до 31 січня 2019 року.
До участі в конкурсі приймаються заявки, які містять раніше не опубліковану теоретичну роботу, обсягом від 10 до 20 тисяч знаків, список використаних джерел, CV автора, надіслані на електронну пошту: ipsmtheory@gmail.com до 31 січня 2019 р. Тема: Візуальна культура в контексті феномена гіперреальності.

За підсумками конкурсу буде оголошено шорт-ліст учасників, а також відбудеться нагородження трьох фіналістів, які отримають грошові премії та подарунки, головний приз конкурсу становить 15 тисяч гривень. Теоретичні роботи, які увійдуть до шорт-лісту, будуть надруковані у каталозі.

«Анатомія симулякра»

Науково-технологічний та соціальний прогрес супроводжують мільйони книг, текстів та формул. Цей архів інформації впорядковано на кшталт генетичних кодів, у яких зазначено спосіб організації та взаємодії різних органів і клітин живого організму. Але еволюція техногенного світу відбувається набагато швидше, ніж еволюція життя на Землі, відповідно, окрім нових приладів та ноу-хау нагромаджуються мільйони тонн технологічного сміття, серед якого гігабайти спростованих теорій, легенд та міфів. Те, що ми сьогодні вважаємо найновішим досягненням та актуальним знанням, завтра може стати безнадійно застарілим та вторинним — так і народжуються симулякри. Проте ми дізнаємось про них не одразу, а лише тоді, коли щось нове, більш достовірне, спростовує їх істинність. Цей процес відбувається споконвіку, отже, є всі підстави вважати, що людство давно існує серед симуляції, тобто серед знань та вірувань, які будуть спростовані або видозмінені в майбутньому. Термін «симулякр» можна знайти ще у Марсіліо Фічіно, ренесансного філософа, який переклав Платона латиною. Та справжнє відродження він дістав у ХХ столітті у філософії французьких постструктуралістів. У розумінні Жана Бодріяра симулякр — це не просто імітація, яка копіює або спотворює істину, а імітація, переконливіша за істину. У цій параноїдальній інтерпретації приховано недовіру до мас-медіа, які, конкуруючи за популярність, стають інструментом виробництва видовищних новин та фейкових сенсацій. Таким чином, глибока аналітика особистісних та історичних змін поступаються споживацькому мисленню та гіперреальності — ілюзорному світу, в якому непомітно втрачається сенс усвідомленого існування. В оптиці Бодріяра реальність сповнена симулякрами — але це не аргумент на користь ідеалізації минулих епох, навпаки, радше нагадування про те, що фундаментальне осмислення симуляції відбувається саме сьогодні.

Подія на Фейсбуці