Тарас Шевченко

Мене звати Тарас Шевченко. Історії реальних тезок 

09.03.2020

Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter

До дня народження Тараса Шевченка ми опитали сучасних тезок письменника про те, як їм жити із таким самим ім’ям і прізвищем, як у славного предка. Так, у світі налічується понад 1060 пам’ятників Кобзарю, на його честь названі міста, села, вулиці, музеї, навчальні заклади, театри й премії. Усі опитування свідчать про те, що абсолютна більшість українців називає серед найвидатніших співвітчизників всіх часів Тараса Шевченка. Як це, коли тебе звуть Тарасом Шевченком, а зі стогривневої купюри на тебе дивиться молодий Григорович? Що відчували вони, коли бачили черговий портрет поета у рушниках і вчили напам’ять його вірші у школі?

Читомо запитало про все.

Тарас Шевченко

Актор театру і кіно

Чи відчуваю відповідальність через ім’я і прізвище? Я за професією актор, тому кожного разу, виходячи на сцену, відчуваю відповідальність за те, що роблю. Так мене привчили мої театральні вчителі. Думаю, важливо, що ти хочеш сказати людям і як це робиш. До того ж, у кожній виставі мене звуть по-різному: Костя Треплєв, Герострат, Василій Жадов, Фернандо Порто, кролик Едвард, принц Дженнаро. Тож моє власне ім’я розчиняється в них. 

 

Знайомство з «Кобзарем» у школі мене не зачепило. Як і багатьох, думаю. Мені здається, що ця книга складніша, ніж може здатись на перший погляд. За видимою простотою і навіть примітивністю автор ховає глибинні загальнолюдські речі, не обмежуючись лише національною самосвідомістю. Мені здається, ТГШ, як вмілий хоррор-мейкер, лякає своїми «байками зі склепу», щоб в реальному житті нам не захотілося робити подібне. Або згадує про жахи минулого, перетворюючи їх у справжній епос.

 

Його «Гайдамаки», «Катерина», «Варнак» — приклади людської трагедії в найкращих традиціях Шекспіра, а не мелодраматичні «вірші» з заламуванням рук.

 

«Дві тополі», «Титарівна», «Москалева криниця» — страшні й водночас красиві історії. 

 

ТГШ — справжній художник, він «малює» свої історії. Мені здається, його треба більше відчувати нутром, ніж розуміти мозком. Сподіваюсь, що його час ще прийде. Знайдуться митці, режисери і актори, яким вдасться відкрити для нас нашого Тараса Шевченка.

Тарас Шевченко

Аспірант кафедри образотворчого мистецтва ІМФЕ

Відчуваю відповідальність. Особливо під час Майдану це було. Інколи мені здається, що ми з ним схожі. 

 

Я прочитав лише частину «Кобзаря». Мені понад усе сподобались «Катерина», «Тарасова ніч», «Думи, мої думи»,«Кавказ» та «Заповіт». Коли я був маленьким, то співав «Реве та стогне Дніпр широкий»

 

Мені не дуже подобалось його читати та вчити напам’ять. Тому що тоді я не розумів цього. А коли був Майдан, то багато слів стали дуже правдивими, і тоді я почав його краще розуміти. Особливо ця цитата мене підтримувала: «Борітеся — поборете! Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава. І воля святая!»

 

У школі мене через це не дражнили, а навпаки. Коли у мене питають, коли я народився, то запитую людину, коли у Шевченка був день народження. Так я перевіряю, наскільки людина обізнана в його біографії. На жаль, багато дівчат не знають дати, що дуже мене пригнічує. 

Тарас Шевченко

Працівник сфери торгівлі

Відчуваю відповідальність через своє ім’я і прізвище, тому що на це з дитинства всі звертали увагу, і в дитячому садочку, і в школі, і в студентські роки, а також друзі й нові знайомі.

 

Я перечитав весь «Кобзар», але це ще в школі було. Інколи зараз читаю, коли є настрій. Не можу сказати, який твір улюблений. У шкільні роки «Катерина» подобалася, тепер «Суботів». 

 

Якось я знайомився з чоловіком. Кажу йому: «Тарас Шевченко», а він мені: «Олесь Гончар». Я відповідаю: «Але не Григорович, а Васильович». А він: «А я не Терентійович, а Андрійович». 

Тарас Шевченко

Музикант, учасник гурту GO-A, звукорежисер Kobzar Records

Мені приємно, що мої ім’я та прізвище відразу ж вказують на мою національність, адже я пишаюся тим, що я – українець й народився на одній землі з Тарасом Григоровичем. Відповідальності як такої, я, мабуть, не відчуваю, бо я той, хто я є через те, що я роблю, а не через те, як мене назвали батьки. Але я дуже вдячний, що назвали саме так.

 

«Кобзар» читав у школі, а свідомо перечитував років у 27. Найбільше сподобався «Перебендя», адже вірш саме про те, що музикант має викликати у людей сильні емоції.

 

Знаєте, як кажуть: «найгірше, що можна зробити з Шекспіром – це включити його у шкільну програму». У школі намагався вивчати, але швидше «для галочки».

 

Однокласники звичайно дражнили – стандартна практика. Бувало, що на уроці української літератури я сиджу й думаю про щось своє, потім вчителька у якомусь контексті називає ім’я Тараса Шевченка – я підіймався та перепитував «Повторіть, будь ласка, питання». Всі регочуть.

 

Бували ситуації, що люди не могли пригадати, як саме мене звати, але пам’ятали, що у мене ім’я як у видатного українського діяча – тому називали інколи Богданом Хмельницьким, інколи Іваном Франком.

 

Читайте також: Шевченко-рок та неофолк: музичні проєкти на слова поета

Підтримайте проект

Фондуючи незалежну редакцію Читомо, ви допомагаєте зростити нове покоління
професіоналів видавничої справи і збільшуєте кількість хороших книжок у світі.

Підтримайте проект