Новини

Дитячі книжки відрізняються від дорослих не тільки яскравими обкладинками і великою кількістю ілюстрацій, але й суворішими технічними вимогами до їх поліграфічного виконання. До уваги береться все: від способів друку до конструкції палітурки. А оскільки вимоги суворіші, то і контролюють їх ретельніше, а саме за допомогою санітарно-епідеміологічної експертизи. Її результати у вигляді задокументованого висновку стають своєрідним вироком для видавця: бути чи не бути його книжці на полицях українських книгарень та супермаркетів. Читомо дізналося, у чому суть санітарно-епідеміологічного висновку та які труднощі долають українські видавці на шляху до нього.

Буква закону

Існує безліч законодавчих актів, єдина мета яких, здавалося б, – полегшити життя читачам та суттєво ускладнити його видавцям, як-от правила використання декоративного шрифту, обмеження по колірній гаммі тощо.

Більшість видавничих стандартів збереглися ще з радянських часів. І саме на залишках цих старих правил постало сучасне видавниче законодавство. А одна з його іпостасей – Державні санітарні норми і правила «Гігієнічні вимоги до друкованої продукції для дітей» від 2007 року. Цей нормативно-правовий акт спільними зусиллями упорядкували співробітники Інституту громадського здоров’я ім. О. М. Марзєєва НАМН України, фахівці Державного спеціалізованого видавництва «Освіта» та Українська асоціація видавців та книгорозповсюджувачів.

Санітарні норми і правила встановлюють показники безпеки, які спрямовані на профілактику захворювань органів зору, опорно-рухового апарату, серцево-судинної системи, а також розладів нервово-психічної сфери дітей. Викладені в цьому документі вимоги поширюються на всі можливі дитячі видання (книжки, газети, журнали, підручники, розмальовки тощо), в яких використовуються кириличні чи латинські шрифти.

Читаємо далі. У цьому документі йдеться (пункт 3.1):  «Державній санітарно-епідеміологічній експертизі підлягає   друкована   продукція   для   дітей, яка виробляється в Україні або імпортується».  На цьому все.

Для того, щоб видавцю-початківцю зрозуміти, куди йти з свіженькою дитячою книжкою, варто покопирсатися в законодавстві трохи довше (а саме зазирнути до Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»). Тоді і стає зрозуміло: експертиза необхідна для того, щоб переконатися в безпечності вашої книжки для діток, а її результатом санітарно-епідеміологічний висновок. Тільки за наявності позитивного висновку видавець зможе розповсюджувати книжкову продукцію через торгові мережі (наприклад, Книгарня «Є», «Ашан», «Метро»). Відмовитися від експертизи можна, але книжки не візьмуть на продаж до згаданих мереж. Можна буде продавати видання лише у малих книгарнях, інтернет-магазинах, на ярмарках. Малі книгарні просто не вимагають цей висновок, а можуть задовольнитися сертифікатом з друкарні.

Державну санітарно-епідеміологічну експертизу проводять в Інституті громадського здоров’я ім. О. М. Марзєєва, а висновок затверджують в Держпродспоживслужбі України, де і вносять його до реєстру. По суті, ці дві установи – єдині на всю Україну, які роблять експертизу дитячих книжок. На все про все чинним законодавством виділено 30 діб від дня подачі всіх необхідних документів.

«Процедура видачі санітарно-гігієнічних висновків не надто складна, але потребує, як на мене, багато часу – 30 днів. Це не тільки заморожені гроші, але й додаткові витрати для видавця на зберігання продукції. Уявіть собі, що ви надрукували наклад, і тепер потрібно чекати цілий місяць дозволу на продаж. Середня ставка для короткострокових кредитів (їх ще взяти потрібно) 2,5 % на місяць. В Україні на рік друкується приблизно 6 – 7 тисяч назв дитячої книжки, середня роздрібна ціна 75 грн, середній наклад 3000 шт. 0,025 х 75 грн 7000 назв х 3000 шт накладу = 39 375 000 грн. Уявляєте, 40 млн збитків для галузі? Раніше було кілька центрів, які видавали такі висновки, а зараз залишився тільки один в Києві. От, і сповільнюється процес», – коментує Віктор Круглов, генеральний директор видавництва «Ранок» та член правління Асоціації видавців.

Окрім того, регіональні видавництва ще кілька років тому могли отримати висновок в обласних санітарно-епідеміологічних станціях. Тепер всі видавці, малі та великі, стають в одну велику чергу.

Які документи потрібно надати для санітарно-епідеміологічного висновку:

•  заява;
• специфікація (довідка про повний склад об’єкту експертизи);
• документ, що декларує відповідність об’єкта експертизи встановленим в Україні вимогам щодо їх якості та безпеки для здоров’я людини (документ повинен містити дані про показники безпеки, склад, характеристику, термін придатності, умови зберігання та інше);
• дані про реєстрацію об’єкта експертизи у країні, що виробила продукцію (для закордонного продукту) і перелік країн, де зареєстровано об’єкт експертизи;
• рекомендації щодо використання та інструкція для користувача;
• етикетка;
• зразки об’єкта експертизи;
• документи з країни-виробника, що засвідчують безпеку об’єкта експертизи;
• нормативний документ і технічна документація, відповідно до яких виготовлено об’єкт експертизи.

Навпростець

Якщо є попит, з’явиться і пропозиція. У нашому випадку пропозицію формують приватні юридичні контори, які на своїх сайтах не обіцяють потенційним клієнтам хіба що зірку з неба. А от «термін виготовлення 3 – 5 робочих днів», «без найменших зусиль з вашого боку» та «гарантований позитивний висновок» обіцяють через кожне друге посилання. Майже завжди всі ці блага пропонуються за «договірною ціною», а саме – від 2 000 грн до 4 500 грн.

Чинне законодавство ж переконує громадян, що експертні висновки видаються безкоштовно, а платними є, власне, послуги з дослідження матеріалів та вивчення документації. Ціна послуг суттєво відрізнятиметься залежно від того, що саме ви принесли на експертизу. Тарифи без урахування ПДВ на ці послуги детально прописані у постанові КабМіну № 662 від 11 травня 2006 року. Кожне маленьке дослідження має свою визначену ціну, а одна експертиза однієї книжки складається з певної кількості таких досліджень. Наприклад: «61. Визначення вмісту формальдегіду методом: 1) фотометричним – 33,04 грн; 2) газохроматографічним – 49,65 грн».

«Наша робота оплачується згідно з затвердженими калькуляціями. Оформлюється договір та рахунок, всі платежі виконують тільки за безготівковим розрахунком», – розповідає доктор медичних наук Аліна Платонова. Саме вона керує експертизою дитячих книжок в Інституті громадського здоров’я ім. О. М. Марзєєва. «На жаль, зараз з’явилося дуже багато посередників на ринку. Так, вони роблять висновки, але невідомо, чи будуть ці висновки занесені до реєстру санітарно-епідеміологічних висновків. Цей реєстр формують спочатку на паперових носіях, потім переводять в електронний вигляд. І якщо, наприклад, якийсь магазин чи книгарня хочуть придбати дитяче видання, керівництво може звернутися до цього реєстру та дізнатися, чи існує цей висновок, і чи був він виданий після належної експертизи», – пояснює Платонова.

Тож навіть якщо видавці ладні на все, щоб обійти сім кіл бюрократичного пекла, то юридичні контори з їхніми послугами – це далеко не панацея. І якщо виявиться, що висновок недійсний, то надрукована продукція без можливості реалізації стане гіршим випробуванням для нервової системи, ніж блукання кабінетами держустанов.

А як воно насправді?

«Сказати, що ми отримували висновок тяжко – це нічого не сказати. Бюрократичність всього процесу та практично неможливість вплинути на його пришвидшення виносило нам мозок», – ділиться своєю історією проходження санітарно-епідеміологічної експертизи співзасновниця «Видавництва» Лілія Омельяненко.

Документи на отримання висновку вона подала до Держпродспоживслужби – скерувавшись інформацією з всесвітньої мережі. Експертизу проходила підліткова книжка «Бути мною» Анни Хьоглунд, і замість очікуваних 30 днів цей процес розтягнувся майже на чотири місяці.Чому так? В Інституті громадського здоров’я Читомо пояснили, що ці виділені законодавством 30 днів поширюються лише на експертизу, тобто на фізичні та хімічні дослідження. Опісля експертна рада виносить вирок і відправляє документи у цій справі до Держпродспоживслужби. Там висновок перевіряють, затверджують та вносять до реєстру – а це вже час, не врахований до сумнозвісних 30 днів.

«Нам на експертизу видають 30 календарних днів. Але скільки часу будуть оформлювати документи в Держпродспоживслужбі – цього я не знаю. Але за логікою десь так виходить, що 30 днів для нас, і 30 для них», – розповідає Аліна Платонова.

Та навіть в сумі це ніяк не чотири місяці, протягом яких «Бути мною» не мала доступу до торгових мереж. Можливо, вся річ у тому, що експертні установи поняття не мають про те, що весь світ користується інтернетом та електронною поштою, що в робочі години варто відповідати на телефонні дзвінки, і що, зрештою, клієнтів заведено повідомляти про те, що якихось документів не вистачає, чи вони заповнені неправильно.

«А ви уявляєте, скільки людей приходять до нас щодня з заявами на експертизу? І що ми повинні всім дзвонити, якщо щось в них не так? У нас тоді часу на роботу не залишиться», – спокійно пояснює Аліна Платонова.

«Видавництво» все ж отримало такий дорогоцінний санітарно-епідеміологічний висновок наприкінці січня. І хоча фізичний документ ще потрібно забрати з Держспоживслужби, але це вже мало кого хвилює – «Бути мною» з’явилася в Книгарні «Є», а отже це хоч якась перемога. Лілія Омельяненко розповіла Читомо, що цей «бюрократичний квест» їх не злякав, а радше загартував – вони й надалі планують отримувати висновки самостійно і сподіваються, що далі буде легше, адже тепер вони знайомі з процедурою.

До вже знайомого нам Інституту громадського здоров’я ім. О. М. Марзєєва влітку звернулися і представники видавництва «Братське». Для них процедура подачі документів та експертиза пройшли набагато швидше. Редакторка видавництва Юлія Березенко розповідає: «Тривало все орієнтовно три тижні. Зібрали всі документи і за два заходи все здали. Нас вела Аліна Георгіївна Платонова. Вона пояснила, що ми сплачуємо 1000 грн за бланк сертифікату (усі чотири книжки записані на одному бланку, тому вигідно робити не одну, а більше книжок). Все решта – оплата роботи інституту (понад 600 грн.) та держмито (200 грн.). Для мене запитання полягає в іншому – навіщо взагалі цю процедуру проходити, якщо ми подаємо щоразу свіжі сертифікати з друкарень на матеріали (клей, нитки, картон, папір) і на виробництво».

По суті виходить так, що книжка проходить експертизу двічі. Адже друкарні проходять подібну санітарну експертизу на виробництво та на матеріали. А це додатковий час та ще більше витрачених державних коштів.

Простіше – краще

Можна ще довго розповідати про те, чому наші держустанови не працюють так, як нам хочеться. А можна разом подумати над тим, як полегшити процес отримання санітарно-епідеміологічних висновків в нашій країні.

Лілія Омельяненко, співзасновниця «Видавництва»:

«Основною проблемою є бюрократія, і з усього видно, що це вигідно виконавцям, оскільки дає їм можливість отримувати гроші за сприяння протягом всього процесу. З моєї точки зору, найліпшим варіантом було б створення електронної системи подачі та моніторингу.

Зрозуміло, що повністю уникнути фізичного спілкування із службою неможливо, бо необхідно передати книжки на експертизу. Але це не є проблемою, якщо решта процесу буде автоматизована. Зараз же ми бачимо повну відсутність контролю на всіх етапах отримання висновку.

Доходить до смішного. Щоб перевірити, чи вже виданий висновок, потрібно провести купу часу в Держпродспоживслужбі за перегляданням журналу видачі висновків, де дрібним почерком вписані всі заявники та короткий зміст висновку. Тобто система не мінялася років 30-40 щонайменше».

Віктор Круглов, генеральний директор видавництва «Ранок», член Асоціації видавців та книгорозповсюджувачів:

«Не повинно бути монополії у видачі санітарно-епідеміологічних висновків. Якщо раніше кілька інстанцій видавали такі документи, то тепер лише в Києві. Чому б не дати можливість лабораторіям, що мають обладнання та кваліфікованих спеціалістів видавати сертифікати виробникам дитячої продукції?

За якість продукції та її відповідність державним стандартам несуть відповідальність виробники особисто. Чому б не надавати видавництвам, що зарекомендували себе, сертифікат не на конкретну книжку, а на всю продукцію, що видається таким підприємством. А вибірково перевіряти продукцію ніхто не заважає. Така практика вже існує в деяких європейських країнах. І найголовніше – вже давно прийшов час щось змінювати».

Аліна Платонова, доктор медичних наук (Інститут громадського здоров’я ім. О. М. Марзєєва):

«Ми вже й так достатньо спростити процедуру. Ми безкоштовно консультуємо видавців, яким це потрібно. Вони можуть прийти і отримати інформацію. Спільно з видавництвом «Освіта» та Українською асоціацією видавців і книгорозповсюджувачів ми переглядали старі санітарні норми і правила та оновлювали їх, щоб зробити простішими та легшими у дотриманні та виконанні».

Чільне зображення info.docuvantage.com