Читомо > Новини > Cyclop 2014: режисура поезії, поезія режисури

Новини

Cyclop 2014: режисура поезії, поезія режисури

25.11.2014 0 Автор:

За рік ми пережили безліч змін. Символічно, що фестиваль відеопоезії «Cylcop» припав саме на річницю Євромайдану, і мимоволі став рефлексією цих самих змін. Читомо відвідало ІV фестиваль відеопоезії й відчуло, які тенденції зараз панують серед сучасного українського суспільства через призму цього мистецького жанру.

Фестиваль «Cyclop» проходив протягом трьох днів, з 21 по 23 листопада. Цьогоріч фестивальна програма відзначилася новою локацією, ще продуманішою організацією та розмахом, найочікуванішим з усієї програми Сергієм Жаданом з його «РоздІловими» та проектом «Відеопоетична лабораторія».

День перший – «Відеопоетична лабораторія»

Мета проекту – створення власної відеопоезії на вірші Грицька Чубая за один день під керівництвом досвідчених кураторів зі сфери кіномистецтва – режисерів, сценаристів та операторів: Дмитра Сухолиткого-Собчука, Вадима Ількова та Олени Самойленко. У проекті взяли участь три команди. Читомо вдалося з однією з них та побачити процес ізсередини.

Учасники познайомились між собою ще за день до початку роботи. Методом жеребкування вони були поділені на команди та кожному дістався один з віршів Грицька Чубая.

За ідеєю, усі три команди мали знімати відеопоезію в одному місці, а потім разом монтувати. Дві з трьох команд вирішили знімати в інших локаціях, а монтувати твір вдома. Забігаючи наперед, зазначимо, що їхні задуми були реалізовані, навідміну від команди, що знімала у студії.
Команда, за якою вдалося поспостерігати Читомо, складалася з трьох осіб: Мар’яни, Айґюль та Олексія. Їм випав вірш «Є вчора і завтра…»:

cyclop21

cyclop14

Учасники були дуже різні – від акторів і студентів-гуманітріїв до працівників Інституту математики НАН України. Але всіх об’єднувало бажання створювати. Куратором нашої групи була Олена Самойленко – журналіст, фотограф і режисер поетичних та документальних відео. А цього разу – ще й лектор на фестивалі. Вона давно займається відеопоезією: за її словами, в цьому жанрі постійно з’являються нові ідеї, концепції, і відповідно, цікаві, незвичайні роботи.

Ідею троє учасників затвердили у вечір четверга, але при наступній зустрічі виявилося, що в кожного з них своє бачення відеопоезії. Дуже симптоматична проблема при досягненні спільної мети, як для нашого суспільства: кожен тягне ковдру на себе.

cyclop11

cyclop20

День другий – в очікуванні проекту «РоздІлові» за участю Сергія Жадана

Поки команди перероблювали і дороблювали свої роботи, ми відвідали сам фестиваль, який цьогоріч, за підтримки Фундації Дарини Жолдак, локалізувався у відкритому напередодні Fedoriv Hub, в Арена-сіті. Простір хабу дуже мультифункціональний: величезний зал, розрахований на 100+ осіб, з мобільною сценою та екраном, на який проектуються відео.

Фестиваль тривав з 15:30 і аж до пізнього вечора. Розпочався він ознайомчою лекцією Тетяни Манзюк, кураторки культурних проектів мистецької агенції «АртПоле», яка розповіла про відеопроект, створений спільно з Юрієм Андруховичем (вірші) та польським гуртом Karbido (музика) За задумом, їхній альбом мала супроводжувати відеопоезія, а більшість роликів створювала саме агенція. Цікаво навіть в рамках соціального експерименту – візуальний ряд справив різне враження на людей. Для когось перший показаний твір – «Пані Капітанова» – викликав дисонанс, бо відео не збіглося з асоціаціями глядачів. Натомість робота «Without you 2» була добре сприйнята аудиторією.

cyclop2

Далі відбулася лекція Олени Самойленко, на якій спікер розповідала про відеопоезію у кінематографі. Розглядалися роботи Довженка, Параджанова, Тарковського, показувалися уривки з їхніх фільмів, з елементами відеопоезії. Олена пояснила різницю між ігровим та поетичним кіно і спільність поетичного кіно та відеопоезії.

Найочікуванішим цього дня був проект «Розділові». Було чутно розмови відвідувачів, які запитували, чи залишилися ще білети. Вечір обіцяв бути цікавим.

Провів лекцію і відомий український режисер Михайло Іллєнко. Свою розмову він почав із трагікомічної історії про те, як він знімав фільм про нікому невідомого поета, про якого він сам почув із розповідей друга. Сценарій склався завдяки спільній роботі Михайла зі своїми студентами. Редагував його сценарист і драматург Богдан Жолдак, який також був присутній на фестивалі й пізніше приєднався до Михайла Іллєнка на сцені. Фільм потрапив до розгляду в комітет Шевченківської премії, але зчинив низку обурення передусім з боку поетів, які заявили, що це наклеп і таких поетів, як у цій роботі, не існує. Але Жолдак зміг домовитися про показ фільму в Спілці літераторів. І після цього показу фільм зазнав шаленого успіху. Іллєнко зазначив, що ми довго були під гіпнозом імперії і це вплинуло на розвиток нашого кінематографу.

cyclop1

«Це властивість імперії, її не можна в цьому звинувачувати. Але імперія залишає собі героїв, а нам передає депресантів. Ті українські фільми, які є, розповідають свою історію депресухи. Дуже важко згадати п’ять фільмів, у яких є український герой. Герої всі там… А вам буде той, у кого нічого не вийшло, у того нічого не вийшло, а це чергова історія невдачі».

Цього ж дня відбувся перегляд довгого списку конкурсу «Cyclop»-2014. Кожному були роздані бюлетені для голосування.
І от, нарешті, прийшов час слухати Сергія Жадана. Для проекту «РоздІлові» Жадан обрав вірші із різних збірок. Деякі прозові фрагменти не знайти у жодному виданні. «РоздІлові» – це проект-листування між «Ним» та «Нею». Автор читає рядки за «Нього». А «Вона» відповідає плавними рухами танців (у виконанні Андреа Марія Хандлер) та символами на екрані. Упродовж всього часу героїв супроводжує музика, яку створює акордеон, електро-скрипка та інші електронні інструменти. Цей проект, за словами Сергія Жадана, присвячений матерії ніжності, а ніжність – це і є окремі рухи.

cyclop7

cyclop8

День третій – як зробити фільм за 2500 гривень та потрапити на кінофестиваль

Третій день так само обіцяв бути багатим на події. Цікавим заходом була лекція від Оксани та Марини Артеменко – двох режисерок та сценаристок, які зняли свій короткометражний фільм «Абонент» лише за 2500 гривень, що не завадило йому взяти участь у 15 фестивалях, серед яких Каннський, Кінотавр та інші. Дівчата розповіли, як зняти кіно за такий малий бюджет, розказали про етапи створення фільмів, описали власний досвід навчання та створення робіт.

Українське малобюджетне кіно (а як неодноразово повторювалося на фестивалі – усе українське кіно є малобюджетним) існує завдяки взаємодопомозі. Режисери, оператори, актори працюють безкоштовно, вони знаходять зв’язки через соціальні мережі, влаштовуються волонтерами на знімальний майданчик, аби познайомитися з тими, хто, можливо, колись їм допоможе порадою чи власне роботою. А через постійний брак коштів, знімальні групи вигадують бюджетні прийоми, щоб не витрачатися на дорогу апаратуру. Наприклад, доллі для камери заміняють візком із супермаркета або скейтбордом.

Оксана та Марина Артеменко закликали слухачів не боятися просити відомих людей про допомогу при створенні фільму і наголошували, що успіх та низька вартість найчастіше залежить від ваших знайомств, тому треба бути відкритим до будь-яких пропозицій роботи, самому напрошуватися усюди, де можна, аби знайомитися з цікавими і більш досвідченими людьми.

cyclop17

cyclop5

Керівник художньої студії «Антресоля» Ігор Цикура розповів про своє бачення хорошої і поганої відеопоезії, що, на його думку, є симбіозом жанрів. Це не просто ілюстрації, і вірш – має бути щось абсолютно нове, незвичайне, цікаве. На прикладі власних робіт він розповідав про деякі недоліки або, навпаки, переваги творів. Цикура вважає, що в наш час дуже легко створювати нові жанри й поділився з присутніми своєю інновацією – відеоживописом.

Тим часом у «Відеопоетичній лабораторії» прийшов час подивитися роботи команд та визначити переможця. На жаль, Читомо було прикро дізнатися, що команда №2, з якою ми провели цілий день у п’ятницю, була знята з конкурсної програми, бо учасники так і не змогли домовитись про єдине бачення відеопоезії. Тому вони зробили кожен свою роботу і все одно представили її перед глядачами, але вже не могли претендувати на перемогу.

Переможця обирали звичайним голосуванням серед глядачів підняттям руки і більшістю була обрана команда № 3 під керівництвом Дмитра Сухолиткого-Собчука. Вони зробили чудову відеопоезію на вірш «Гіпноз». Пізніше Читомо мало змогу поспілкуватися з однією із учасниць команди – Юлією. В команді №3 теж відбулися зміни, і групу залишила одна учасниця, але її встигли замінити іншою людиною. За словами Юлії, учасники легко спрацювалися разом. Вони розподілили обов’язки між собою, що значно полегшило роботу.

Крім того, пройшло нагородження учасників, які подали свої роботи до «Cyclop» та були відібрані журі до довгого спуску і стали лауреатами номінацій фестивалю.

cyclop6

Після церемонії нагородження Дмитро Сухолиткий-Собчук провів лекцію, на якій розповів секрети та етапи успішного створення коротметражних фільмів. На своєму досвіді він пояснив, які можуть виникнути проблеми і дав корисні поради початківцям.

Фестиваль добігав кінця. Музичний кіноперформанс Коло Дзиги зібрав майже стільки ж людей, як і Жадан. Особливістю цього кіноперформансу було те, що в супроводі сучасної музики від Національного центру Олександра Довженка показали цикл українського німого кіно. Це були агітаційні та пропагандистські мультфільми 1927-30-х років. Українська анімація почала розвиватися досить рано, порівняно з іншими країнами і досягла непоганого рівня. Ці мультфільми були випадково знайдені в кіноархівах, зібрані разом і показані на великому екрані глядачам. Показ викликав шквал позитивних емоцій і сміху. Були показані мультфільми радянських часів, що засуджували пияк та прогульників, висміювали всесвітнє розброювання, закликали боротися із паперовою тяганиною, ну і звичайно, прославляли комунізм та пролетаріат.

cyclop3

cyclop4

«Cyclop» впродовж усіх трьох днів реалізував насичену програму – здається, усі зміни, що спіткали організаторів та їхнє дітище (створення ГО, зміна назви Litfest.ru та переїзд фестивальних заходів у нову локацію) змінив і розмах фестивалю, що уже став одним із найяскравіших подій в літературному і мистецькому житті України.

Читайте також: 10 найкращих відеопоезій від фестивалю «CYCLOP»-2013

Незабаром: 10 найкращих відеопоезій від фестивалю «CYCLOP»-2014

Фото: Інна Дибан, Поліна Городиська, Олена Самойленко, Олександр Заклецький, Тетяна Давиденко, Матвій Городиський.

 

Поделиться в facebook'е Поделиться вконтакте Поделиться в twitter'е

Щоб залишити свій коментар, будь ласка, увійдіть через аккаунт Vkontakte чи Facebook

*

Соцмережi
Нове з рубрики
artarsenal bookforum publish messe