Новини

Вільний доступ до першоджерел, книг і текстів із найбільших книгосховищ  і державних архівів, а це приблизно 2 тисячі унікальних документів, виданих в Росії ХIХ – початку ХХ століття, забезпечив сайт “Руніверс”. Мета – надблагородна: забезпечити справжнє, нефальшиве знання про історичні події, культуру, суспільне буття не тільки російських студентів, викладачів, учнів, а тих, хто вивчає/захоплюється російською культурою, мовою, літературою. Чому? А тому що можливість достукатись до бібліотеки й почитати одну з цих книг є тільки в обраних жителів великих міст, а це несправедливо. На їхню думку, тотальне копіювання цінних документів інтернет-юзерами воздасться для російських культурологів і науковців сторицею.

Налагоджена пошукова система знаходить потрібний документ за датою, прізвищем, ключовим словом. За кілька секунд перед вами – “Енциклопедія військових морських наук” за редакцією Леєр, що виходила в 1883-1897 роках, “Акти, зібрані Кавказькою археологічною комісією” у 12-ти томах (скільки марно намагалась дістати їх з Вернадської бібліотеки ааа), “Тібет і Далай-Лама” Петра Козлова 1920 року, “Подорожі по семи церквах, які згадуються в Апокаліпсисі” Норова Авраама 1847 року. Звісно, краще знайти щось цікаве самому.

Крім бібліотеки, важливою частиною порталу є довідковий розділ, в якому зібрані документи з найбільш гострих історичних питань. Наприклад, “Політична історія ісламського світу”, “Пакт Молотова-Рібентропа”, “Крим. Історія входження в Російську імперію”, “Договір про ненапад між Німеччиною і Радянським союзом”, “Записки флоту капітана Головніна про пригоди його у полоні у японців”.

Затяті бібліофіли можуть прямо на сайті заводити блоги, дізнаватися про новинки відцифрованого, історичні події і сперечатися, і читати-читати-читати.

Про Україну там можна знайти поки що 19 документів. Про шрифти та книжкові ілюстрації – ще менше. Проте є багато матеріалу про московського втікача-друкаря Івана Федорова.  Читаймо:

“Первые мастера, напечатавши в 1565 году Часовник, принуждены были бежать из Москвы за границу, обвиненные в ереси; они сами потом объясняли это гонение завистию многих начальников, священноначальников и учителей, которые на них многие ереси умышляли, желая благое претворить во зло, не потому, чтобы навыкали грамматической хитрости или были исполнены духовного разума, но так, понапрасну злое слово пронесли. Есть известие, что типографский дом был сожжен неблагонамеренными людьми. В 1568 году была напечатана Андроником Невежею псалтирь в Москве, в 1578 она же напечатана в Александровской слободе; но в известии XVII века о книгопечатном деле говорится, что Андроник Невежа с товарищами печатал часовники и псалтири, апостолы и евангелия, триоди, октоих и прочие божественные книги. Московские изгнанники Иван Федоров и Петр Тимофеев, удалившись в Литву, напечатали там много книг: оба трудились в Заблудове, у гетмана Ходкевича; потом Иван Федоров печатал во Львове, Петр Тимофеев-в Вильне, наконец, Иван Федоров перешел в Острог к князю Константину, и в 1581 году напечатал там целую славянскую библию…”

Цитується з: Соловьев С.М. История России с древнейших времен. Том 7, глава 1

Історичне друковане слово не підміниш, навіть, якщо в усіх російських підручниках Україна згадується як частина “вєлікой і нєдєлімой”.

Подібний проект в Україні ми тактовно вшануємо хвилиною мовчання.