Читомо > Новини > Форум видавців №24: замість точок творення – відстоювання території свободи

Новини

Форум видавців №24: замість точок творення – відстоювання території свободи

20.09.2017 0 Автор:

Тенденція до зменшення подій (цього року на Форумі їх було 969, що майже на 300 менше, ніж торік) збереглася, на третину скоротилась кількість автограф-сесій (193 події). Та й локацій зменшилось до 40. Тематичні форуми трансформувались у кластери, додались куратори, а заявлену тему про точки творення інформаційно заглушила тема свободи й права. Попри зручну навігацію сайту, якій би позаздрили закордонні фестивалі, хвороби росту далися взнаки: постійна зміна локацій, технічні збої не дозволяли провести заплановане, подекуди заявлені учасники не приходили на події, а заходи просто не відбувались.

На жаль, цей захід запам’ятається не так точками твореннями, багатьма дискусіями, запрошеними іноземними письменниками, реформуванням виставкового простору, як скасуванням презентації книжки Лариси Денисенко «Майя та її мами» – антиподарунками для організаторів, які цілий рік працювали над Форумом видавців, від праворадикальних «Духу нації» й «Тверезої Галичини». Важкі медіа ще до початку події розігнали цю тему, зрештою не надто цікавлячись іншим контентом.

Дров в інформаційне вогнище додав зрив презентації збірки статей «Ліва Європа» 50-ма людьми спортивної статури. Ситуація на Форумі видавців лише підтвердила в країні тенденцію до почастішання зривів культурних подій за політичними мотивами. Можна згадати презентації «Розстрільного календаря» Олени Герасим’юк або освітні заходи «Sex Education Week», які також були зірвані за активної участі націоналістів.
.

21752273_1845662368784726_296272642901026943_n

.
Зрештою, такі інциденти викривають у праворадикалів необізнаність із контекстом, адже такі події, як презентація книги Насті Мельниченко «#яНеБоюсьСказати», «Домашнє насильство: взаємодія літератури, медіа, громади»,  чи свіжий роман Йвана Козленка «Танжер» могли б претендувати на не меншу їхню увагу. Тим часом як дискусія “Чи готова школа говорити з дітьми на складні теми?” пройшла без ексцесів. Щоправда, абстрактне поняття «школа» у цій темі виглядало як супротивник, але кому і чому незрозуміло. Попри важливість проговорення теми, протиставлення «Майї та її мам» та «школи» було марним, адже у них дуже різні вагові категорії, а складні теми не можуть вичерпуватися однією книжкою. Тим часом як книжка Лариси Денисенко все-таки більше камерна, для  батьків та дітей, яким теж треба вчитися говорити на складні теми разом.

Читайте рецензію на книжку «Майя та її мами»: розмаїті моделі сімей

 .green.

Кластери

Значна частина подій Форуму була розділена між тематичними кластерами. Це своєрідний замінник «Тематичних Форумів», які з’явилися минулого року. Кожен з них мав своє спеціалізоване спрямування й навіть окремих кураторів. В теорії таке розділення мало б допомогти відвідувачам зорієнтуватися у величезному морі подій і знайти серед них щось «своє», та все ж доцільність наявності кластерів типу «Кулінарія», «Права людини», які мали лише по 3 події, залишилася під питанням, як і кластер «Здоров’я», лише з двома спікерами – сімейним лікарем і профільним міністром.

Читайте також: Найочікуваніші книжки до Форуму видавців: українська проза

У межах кластера «Філософія» відбулися переважно презентації та дискусії. Свою книгу «Корабель шаленців» ще раз презентував Тарас Лютий,  З  американським журналістом та публіцистом Девідом Саттером та кандидатом філософських наук Орисею Білою дискутували на актуальну сьогодні тему – «Як подолати спадок радянської системи?». А з публіцистом та есеїстом Володимиром Єрмоленком, філософом, спеціалістом з феноменології, професором Вахтанґом Кебуладзе та  громадським діячем, дипломатом Данилом Лубківським говорили про постать та діяльність Івана Франка.

«Заходи програми – це інтелектуальні перформанси, що не претендують на презентацію універсальних ідеологем. Учасники не мають на меті формулювання загальних концепцій. Кожен захід програми є автономним, висвітлюючи при цьому певний аспект сучасної філософії і провокуючи нестандартне осмислення власного досвіду», – зазначив куратор кластера «Філософія», громадський діяч, правник, філософ Олександр Комаров.
.

.
На дискусіях тематичного майданчика розглядали актуальні суспільні питання: роль релігії в житті сучасної людини, історія культури, філософська література в Україні, філософія як шлях самотворення та ін.

Кластер «Українська візуальна книга» вже зарекомендував себе минулого року як справді кураторський цільний проект. Свої книжки представили видавництво Родовід з їхніми «Автобіографічними записками Малевича», видавництво «Артбук» з «Як у Тіні» – книгою про ілюстрації Якутовича до Тіней забутих предків, Nebo BookLab Publishing з «Рікою потудань» (ілюстрації Гамлета Зіньковського) та ін.

Кластер «Стиль життя» це низка дискусій з сучасними українськими прозаїками та поетами, які були присвячені таким проблемам: боротьба як втеча; красива і розумна жінка: як вижити; любов – натхнення чи непродуктивність; інтелектуальні чагарники та ін. Як зазначила кураторка проекту Гаська Шиян: «Метою майданчика є  розкрити аспекти впливу буденних рутин і особливих кроків на творчість авторів».

21730859_1840409059310057_2693928267574320152_n

Кластер «Мови та переклади» виглядав дещо хаотичним, оскільки тут поєднувались, як і фахові розмови, так і розважальні, перформативні речі.

Ольга Любарська на лекції «Що потрібно знати практику-перекладачу з теорії перекладу» розповідала вузькоспеціалізовані речі: «Англійська та українська мова неподібні між собою, і перекладачеві не потрібно їх штучно зближувати. Одна з проблем перекладу англомовної літератури – лайка. Те, що в англійській мові часто є емоційно забарвленою лексикою, в українській невиправдано перетворюється на матюк. Потрібно намагатися уявити собі комунікативну ситуацію в іншому мовному світі й спробувати відтворити».
.

21558545_1644914265552889_4576344236110079221_n

.
Музично-перекладацький перформанс «TRANSLATORIUM, АБО ЛАБОРАТОРІЯ ПЕРЕКЛАДУ» був такою собі візуалізацією групового перекладацького процесу в Google-доці, в реальному часі й майже безмовно: з сумнівами, суперечками щодо рими, ритміки й семантики, і спробами «візуально передати звук».  Перекладачки сиділи, напівзакриті проекторним полотном, на полотні відображався вірш, переклад і коментарі, а перед полотном творили музику. Також захід був промоцією фестивалю художнього перекладу Translatorium, що проходитиме невдовзі  у Хмельницьку.

Події кластера «Бізнес, економіка» були орієнтовані на підприємців, молодь, що планує власний бізнес та на всіх, хто прагне розвиватися. Серед проблем, які обговорювалися на воркшопах та дискусіях спільно з експертами та бізнесменами такі: економічні реформи; бізнес-інновації; тактика та стратегія у прийнятті бізнес-рішень; самомотивація та тайм-менеджмент; продуктивність та ін.

21761676_1840837909267172_4500668310564991456_n

Учасники мали нагоду побувати на майстер-класі он-лайн експерта світового рівня у сфері підвищення ефективності бізнесу Іцхака Адізеса, автора книг «Ідеальний керівник: чому ним не можна стати і що з цього виходить», «Як здолати кризи менеджменту. Діагностика і вирішення управлінських проблем» та ін.
.

21751724_1842042729146690_5310721845168045086_n

.
Серед інших освітніх майданчиків тематичний кластер «Історія» відзначиться презентаціями численних історичних видань. Василь Кметь, куратор тематичного кластера «Історія» зазначив: «Передусім ідеться про важливості моніторингу видавничого ринку з історичної тематики та вивчення попиту користувачів власне на наукову історичну літературу. Завдання майданчику полягає в тому, щоб привернути увагу до актуальної проблематики важливої для розвитку суспільних, наукових процесів. А також популяризувати книгу, культуру читання, історію».

Кластер «Освіта» став найбільшим за кількістю подій (всього 45) і найбільше відокремленим – й не лише тому, що проходив у щойновідкритому, дизайнерському ІРЦ імені митрополита Андрея Шептицького, а й тому, що його програма була справді кураторською, а рівень подій, підготовка спікерів приємно дивувала.

21731033_1687644991248669_5882707108390570275_n

У його межах підіймали питання реформування освіти, розвиток педагогів та учнів, ролі батьків у навчанні, а також обговорювали сучасні шкільні навчальні практики, що використовуються закордоном. Зокрема, відбудлася презентація книг Арі Покка «Вищий клас. Шкільне керівництво та управління по-фінськи», видання Кен Робінсон «Творчість у школі», Аманди Ріплі «Розумники», Джулії Лікотт-Гамс «Як виховати дорослого», Миколи Скиби «Освіта для турбулентного світу», Джордан Елленберґ «Як ніколи не помилятись. Сила математичного мислення».

На думку організаторів, на сьогодні дошкільна підготовка, базова освіта, професійна підготовка, університети, фахове вдосконалення та особистісний розвиток впродовж життя, тощо у більшості випадках розділені корпоративними перетинками, які дуже часто не пропускають сигналів із зовні, що звужує горизонт бачення тих, хто навчається і навчає.

Куратор кластеру Микола Скиба оцінює результати:  «Наскільки вдалося розпакувати зміст цих «коробочок»? У третій день роботи кластеру, який розпочався з дискусії про навчання впродовж життя ми наблизилися до такої візії. У найконцентрованішому вигляді її висловив однин з наших панелістів Олексій Жмеринецький, який наполягає: «в часи четвертої промислової революції Освіта стрімко змінює свою роль в житті Людини. Перетворюючись із інструменту отримання засобів існування на сенс самого існування Людини»  Але наше «ми» складолося із кола організаторів, спікерів та окремих учасників, що відвідували наші події впродовж усіх трьох днів».

Щодня в залі спостерігалася на 90 % нова аудиторія, а найбільш затребуваною виявилася тема педагогіки партнерства.

«Така зацікавленість сталась не лише тому, що це одне з ключових понять концепції Нової української школи, але з причини накопиченої взаємної настороженості (якщо не сказати недовіри) сім’ї та школи. Огляд наявних у світі моделей педагогіки партнерства вказав на помітну кореляцію між зрілістю демократі та інститутів самоврядування та взаємодії батьків і школи. Як засвідчує досвід Польщі – представлений Пшемиславом Вантухом з Познані, цілеспрямована побудова партнерських моделей може розтягнутися на ціле десятиліття. При цьому критично важливою є постать директора, який від ролі адміністратора має перейти до ролі лідера і почасти фасилітатора. Втім, партнерська школа пропонує нові амплуа і для батьків – відтепер важливою є не стільки їхня здатність розв’язувати господарчі питання для шкіл, скільки готовність поділитися власним життєвим досвідом», - зазначив Скиба.
.

21730992_1642585125785803_8355484118081491972_n

.
«Проблема України в тому, що ми робимо прекрасні візійні документи, особливо в громадянському середовищі, багато проектів. Ми вміємо намалювати картину, але її треба вміти втілити в життя. І там, де починається втілення в життя, там починаються проблеми. Сьогодні була вжита метафора про «квантовий стрибок», який нам потрібний, то я бачу цей «квантовий стрибок» у свідомості кожного українського вчителя і викладача. Не буде цього сукупного «квантового стрибка» без цих окремих «квантових стрибків». І коли я дивлюся на досвід реформ в таких країнах, які зараз демонструють найкращі результати у сфері освіти, то джерелом натхнення до цих реформ, зокрема в середній і педагогічній освіті, виступали університети. Університети продукували ідеї і нові підходи до навчання вчителів. Найбільш консервативні середовища, які я зустрічала в дискусіях про реформу освіти і про методи роботи вчителів — це наші педагогічні університети»
, — заявила на підсумковій дискусії «Освіта у країні майбутнього Лілія Грневич.

Серед інших кластерів: «Жінка в темі» (16 подій), «Здоров’я» (6 подій), «Креативні індустрії + Урбаністика» (5 подій), «Кулінарія» (3 події), «Права людини» (3 події) та «Свобода слова» (5 подій).

.green.

Іноземні письменники

Хоч і без тисяч селфі з Бегбедером, цьогоріч на Форумі видавців можна було сфотографуватися з 50-тьма іноземними письменниками з 25 країн світу. Серед них як перспективні початківці, досі невідомі українському читачеві імена, так і давно визнані автори. Серед них Філіп Сендс, Андій Хадановіч, Алісія Ніколь Гарріс, Річард Пупала, Марюс Бурокас, Анні Гьоцінгер, Ґойко Божовіч, Мир’яна Новакович та багато інших.

Частина цих авторів вже мають видані в Україні книжки й відвідують нашу країну не вперше. Наприклад, Генрі Марш у цьому році вже вдруге приїздить до Львова. Цього літа він виступав перед студентами Українського Католицького Університету з доповіддю про роботу людського мозку. Його перша книга «Історії про життя, смерть і нейрохірургію» стала світовим бестселером, який переклали 21 мовою.
.

21616207_1845735548777408_6701367011105972254_n

.
На Форумі видавців він презентував свою нову книжку «Ні сонце, ані смерть. Зі щоденників нейрохірурга» (Видавництво старого Лева). «Ні для кого не секрет, що ми вчимося на помилках. Парадоксально, але успіх – це погано. Ми пишаємось собою, задоволені результатом, проте це не дає нам потрібних уроків. Я часто спостерігав це на власному і чужому досвіді. Люди ставали занадто самовпевненими та водночас зарозумілими. В цьому випадку, нейрохірурги багато у чому схожі на політиків. В них теж є влада. Влада над іншими людьми несе в собі ризик перетворитись у зверхність, замість сміливості», – розповів Марш.

Під час цьогорічного Форуму видавців багато говорилося про нові підходи до проведення форуму, про залучення нових авторів і про нові можливості книгодрукування. Тож логічним продовженням і відгалуженням цих роздумів стала дискусія між вітчизняним перекладачем і письменником Остапом Українцем та австрійським письменником Петером Гуемером про те, що таке нова література і в яких формах вона має виражатися.

«Літературні форми часто розхитуються, переживають мутацію, та це не додає нових вимірів, а тільки змінює вже наявне. Це теж є привнесенням нового, та не є новою формою літератури: це тільки новий спосіб подання інформації.  У зв’язку з цим я вважаю комп’ютерні ігри – не всі, звісно, але ті, в яких є наративна складова, а таких переважна більшість, – новою мовою, новим медіа. Це досі нечуваний спосіб передачі значення», зазначив Гуемер.

Читайте також: Остап Українець та Петер Гуемер про нові форми літератури

На презентації книжки «Кулемети і вишні. Історії про добрих людей з Волині» відомий польський репортер Вітольд Шабловський розповідав про свої мандри Волинню та Польщею, під час яких він шукав свідків страшних подій 1943 року Волинської трагедії. Основна його мета довести, що загальнолюдське важливіше, ніж національне.

«До написання книги я багато не знав про Волинську різню. Ми (поляки) любимо говорити, писати про те, які ми мученики, як нас всі атакували, мордували і вбивали. І я завжди від таких тем втікав. Я побував у Луцьку лише тому, що по дорозі зі Львова залишився, щоб побачити Замок Любарта. Тоді усвідомив, що я на Волині, яка має історичне значення. Загуглив і перших 5-6 сторінок були про те, яка страшна історія. Аж потім знайшов брошуру Польського інститут пам’яті, в якій історії про те, як українці рятували поляків. Це були коротенькі історії, але настільки сильні, що я одразу зрозумів: це щось, про що я хочу написати книгу», розповідає автор.

Також він зазначає, що книжка вийшла майже водночас, коли й фільм Смажовського «Волинь». І відрізняються вони тим, що в «Кулеметах..» немає сцен жорстокості.

«
Я знав, що режисер любить криваві сцени і боявся, що кров буде литись від першої до останньої сцени . І багато людей мені казали, що особливо після виходу фільму моя книжка є важлива», зазначає Шабловський.

Вітольд Шабловський: Хочу, щоб «Праведні зрадники. Сусіди з Волині» стали мостом між поляками й українцями

Французький інститут в Україні в рамках програми «У фокусі ― мальовані історії» запросив до Львова на розмову з французьким графічним новелістом Жулем (Жульєном Бержо). З репортера і карикатуриста Жуль став дуже популярним у Франції автором мальованих історій, художником та сценаристом, а популярність йому принесла книжка «Треба вбити Жозе Бове» (2005), де висміяно альтерглобалістів.

Та ще більша популярність прийшла до автора завдяки серії коміксів «Silex and the City».

У Франції автори мальованих історій для дорослих мають справді серйозний вплив на суспільство. «Коли події, які відбуваються навколо нас, жахають і занурюють нас у депресію, саме цей вид мистецтва, або цей жанр літератури, допомагає подолати ці почуття, які у нас викликають новини і події у навколишньому світі. І для мене малювати це також як засіб звільнитися від впливу цих подій», – зазначив Жуль.
.

21751576_1642379329139716_6542140106917459392_n

.
У Театрі імені Леся Курбаса відбулися направду екзотичні читання індійської поетеси Рошель Поткар. Авторка з Бомбею зізналася, що побувала в багатьох країнах, і ніколи не думала, що відвідає Україну, тому всі індійські письменники зараз їй дуже заздрять.

Найперший вірш, який прочитала Рошель, був написаний у стилі японського хайбун (жанр японської літератури, що виник у ХVIII ст., своєрідна коротка передмова, що вводить у контекст вірша хайкай, Мацуо Башьо перетворив ці пояснення до власних хайку у поезію). Але також вона має у своєму активі хайку, пише вільні вірші. Авторка починала свою творчість з оповіданнь, а потім освоїла й інші форми.

Читайте також: Вішліст: Найбажаніші дитячі й підліткові книжки до Форуму видавців

«Першочерговою має бути ідея і вона сама має вирішувати, у яке тіло їй перевтілюватись, у яку форму увійти. І найбільш правильний спосіб ― дозволити віршеві витікати з тебе, він сам знайде притаманну йому форму. Та багато віршів залишаються ненародженими, бо ідея є, але форма ніяк не знаходиться», - розповіла авторка.

Відбулася й зустріч із литовським письменником Рімантасом Кмітом, присвячений презентації книги «Південні хроніки». Особливістю цієї книжки є те, що вона написана не літературною мовою, а литовською розмовною. Книга змальовує повсякденне життя старшокласника, його відносини з друзями, дівчатами, перші спроби заробити гроші.
.

21740248_1642379569139692_5383736156487628753_n

.
«Книга є автобіографічною,
— розповів Рімантас, — все так і було». Починав письменник з читань в клубах і барах, з часом сформувалася аудиторія прихильників. Люди розповідали йому життєві історії, а він ділився з ними своїми.

Серед дитячих письменниць була Ліна Екдаль, добре відома в Україні за проектом «SWІЖЕ» й багаторазовими відвідуваннями Форуму видавців. У розмові із Тарасом Прохаськом «Як «дорослий» письменник стає «дитячим?» вона поділилась корисним: «Опіка над дитиною не має переходити у вибір за дитину. Я вважаю, що насамперед книжки потрібно пропонувати. Вони мають бути на кухні, в туалеті, всюди. А ще коли дитина бачить, що хтось читає, то задумується: «Чому ж вона сидить і читає, що там є таке? Ага, значить щось цікавить мою бабусю чи маму».

Тим часом зустріч із дитячим письменником Ґжеґожом Касдепке, що розпочалась гумористичною виставою, показала, наскільки добре українські читачі були обізнані із його творчістю.

Читайте також: 10 зіркових гостей Форуму видавців 2017

Не обійшлося на Форумі видавців й без білоруських письменників. Разом зі своїми українськими колегами вони обговорювали “наші” літератури та їхнє місце у загальноєвропейському контекті.

«Якось я з кількома білоруськими письменниками розмовляв рідною мовою. Це почув правоохоронець і попросив прийти за ним. Нас тримали три години, звинувачуючи у порушенні громадського порядку. Нібито ми голосно розмовляли і лаялися. Це був наклеп», – зазначив Барис Пятровіч, голова Союзу білоруських письменників.

Разом з тим письменниця Марія Мартисевич наголосила про незадовільний стан книговидання у Білорусі й відзначила помітно кращу ситуацію в цій галузі в нашій країні: «Я пройшлася по вашому Форумі. Не уявляєте, які ви щасливі. Ми збриємо кошти, щоб перекласти Чака Паланіка. Держава абсолютно ігнорує питання розповсюдження книг… Ми пробиваємо бетонні стіни, щоб читач просто отримав книжку».

 .green.

Формати

Найпопулярнішим форматом комунікації з відвідувачами залишились презентації та автограф-сесії. Цьогорічний Міжнародний літературний фестиваль відкрили вже баченою у Києві оперою-цирком. Babylon – виставою, створена за текстами Старого Заповіту режисером театру «Дах» Владом Троїцьким та музичного проекту Nova Opera. Театралізованими дійствами було читання віршів з поетичного циклу «Бабин Яр. Голосами» Маріанни Кіяновської, і презентація довгоочікуваної поетичної збірки Костя Москальця під музичний супровід Віктора Морозова.

З нетрадиційних для Форуму видавців форматів - лекції 15×4 (чотири науково-популярні лекції, кожна тривалістю п’ятнадцять хвилин). Кожному з лекторів можна було поставити запитання. Відвідувачі, які придумали найцікавіші, отримали від партнерів проекту 15×4 науково-популярні книги у подарунок. Чотири лекції були об’єднані однією загальною темою «Еволюція».
.

MG_3306-810x540

.
Але навіть без інноваційних форматів, українські читачі довели, що цікавляться сучасною українською літературою. Виступ в Оперному театрі письменника Сергія Жадана був просто читанням, проте зібрав повну залу під час презентації нового роману «Інтернат», а після його закінченню автор понад годину підписував книжки. До речі, напередодні роман Жадана отримав відзнаку «Найкраща книга 24 Форуму Видавців» у номінації «Сучасна українська проза».

Читайте рецензію на книжку «Інтернат» Жадана: дорога до тихого дому

Чекали й на презентацію роману Любка Дереша «Спустошення», який вже добре відомий користувачам соціальних мереж переважно своїми описами еротичних сцен, що швидко перетворилися на меми.

На презентації автор переконував публіку, що книжка не є автобіографічною. Хоча він, як і головний герой, був розлучений, довго шукав себе і всього на рік молодший за свого персонажа. На всі ці збіги Дереш хіба усміхається і відправляє людей шукати відповіді у романі, завчасно попередивши, що їх там немає: «Головний герой цієї книжки переживає те, що можна назвати кризою середнього віку. Я спитав у своєї дружини, що таке криза середнього віку. А вона відповіла: ти щасливий, якщо вже три роки її в себе не помічаєш. Провідною лінією роману є дорослішання. У день свого 34-річчя герой згадує, як минули тридцять три роки його життя. Коли тобі виповнюється тридцять три, ти знаходиш своїх 12 апостолів, свій хрест і йдеш на свою Голгофу. Для кожного чоловіка це переломний вік. Головний герой нічого такого не відчув… Він десь загубив свій найкращий сюжет. Він загубився між тими сюжетами. Я намагався не писати нічого від себе. Дивно чути це від людини, яка написала книжку. Але я вірю, що книги пишуться самі. А літератори мають просто допомогти кожній самій історії себе розказати».
.

21686426_1845644955453134_4689097045377570446_n.
Однією з найзагадковіших подій поетичного блоку Форуму видавців став захід під лаконічною назвою «Двітисячідвадцятники». В її описі не було вказано ні організатора, ні модератора, лише коротка анотація, яка свідчила про те, що подія покликана розпочати дискусію про нове покоління української поезії, яке неодмінно прийде після теперішнього та визначити імена, які зумовлять поетичний ландшафт країни у наступному десятилітті. Учасниками події стали 5 поетів, які з’явилися в українській літературі у різний час та мають доволі різний вік (наймолодшій учасниці 21, найстаршому 28): Анна Ютченко, Богуслав Поляк, Мимрук Олександр, Ярослав Корнєв та Ігор Мітров. Учасники читали свої тексти та розповідали про ставлення до «поколіннєво термінології», за якою ще досі заведено розділяти літературні покоління.
.

21740662_1642585479119101_9183895834229715427_n

.
«Різноманітність тієї поезії, яку ви сьогодні почуєте, свідчить про те, що подібні розділення на покоління є дуже умовними, адже вони не здатні означити ні стилістичної єдності авторів, ні згрупувати їх за принципом спільного історичного та ментального досвіду. Більша частина присутніх поетів є однолітками багатьох двітисячідесятників, а то й двотисячників, то що ж заважає їх асоціювати з цими поколіннями? Насправді ж нічого. Якщо якісь розділення й потрібні, то доречніше їх проводити по десятиліттях, в яких народилися автори, як це робиться в Польщі»
,
– зазначив Мимрук.

.green.

Політики й чиновники

Цього року Форум видавців не оминуло чимало політиків і знаменитостей місцевого розливу, що дає привід для оптимізму й заслуженої уваги до заходу з боку держави. Так серед відвідувачів були четверо міністрів: освіти і науки України Лілія Гриневич, культури Євген Нищук, закордонних справ Павло Клімкін, міністр молоді та спорту Ігор Жданов – і навіть одна в.о. міністра охорони здоров`я Уляна Супрун.

Лідер Радикальної партії Олег Ляшко прийшов з охоронцями і колегами по фракції Ігорем Мосійчуком та Андрієм Лозовим та придбав зокрема книжку братів Капранових «Майдан. Таємні файли».

16708

Найбільше обговорювали візит Міхеїла Саакашвілі в компанії львівського міського голови Андрія Садового. Позбавлений українського громадянства політик приходив, аби презентувати свою книжку «Пробудження сили», яка вийшла в українському перекладі, а також купив чимало книг і роздавав автографи.
.

1-123

.
Також книжки купували голова Верховної Ради Андрій Парубій, екс-міністр фінансів Олександр Шпалак, представники від «Батьківщини» Альона Штрум і Михайло Цимбалюк.

На відміну від них, Гриневич брала участь у кількох заходах кластеру «Освіта» та анонсувала конкурс на 60 посад в директоратах міністерства освіти. «У кожному директораті буде по 6-9 експертів. Там будуть творитися правила, за якими має жити система освіти і простір свободи, в якому має жити українська освіта в наступні десятиліття», – заявила Гриневич.

Євген Нищук під час дискусії «Культурна дипломатія: виклики для України» говорив не лише про майбутні проекти (1 січня працюватиме Український культурний фонд, на діяльність якого закладено майже 200 млн на рік), а й про ідеї: «Хочу, щоб дискусії, форуми, хаби не були виключно для окремих спеціалізованих груп, щоб такі заходи організовувались державними інституціями. Нещодавно ми проводили конференцію в розрізі «дизайн-мислення, інновації» і говорили про те, що, можливо, в кожному місті ввести нову посаду – дизайнера міста, який повинен думати про зовнішній вигляд міста».
.

mincult.kmu.gov.ua

.
Здроєвський Богдан
, польський політичний та громадський діяч, в минулому 2007 міністр культури і національної спадщини Польщі, тепер депутат Європарламенту,  розповів, що міністр культури має займатися трьома речами одночасно: «Виховувати митців, турбуватися про мистецьку освіту, а також просвічувати суспільство, виховувати культурну компетентність аудиторії, і будувати інфраструктуру, в якій митці і споживачі можуть співіснувати. Аж потім – культурна промоція. Вона в кожній країні Європи вирішується по-різному. Є держави, в яких культурною промоцією за кордоном займається міністерство закордонних справ, в деяких країнах для цього вектору руху створені спеціальні інституції.  Я вважаю, що Україна має йти власним шляхом. Є різноманітні світові практики, яких варто брати до уваги, але культурне розмаїття змушує підбирати власні інструменти».

Купували книжки на ярмарку генеральний консул Республіки Польща у Львові Рафал Вольські, патріарх УГКЦ Святослав (Шевчук), ректор ЛНУ ім. Івана Франка Володимир Мельник тощо.

Як повідомлялось, цього року журі вирішило не присуджувати Гран-прі Форуму видавців.

Читайте також:

Найочікуваніші новинки української прози до Форуму видавців 2017

Найочікуваніші новинки перекладної прози до Форуму видавців 2017

8 нон-фікшн книжок Форуму видавців

Найбажаніші дитячі й підліткові книжки до Форуму видавців

Над матеріалом працювали: Олександ Мимрук, Тетяна Петренко, Ната Коваль, Анастасія Іванців, Аліна Штефан, Ярина Семчишин, Марина Дубина, Ірина Ніколайчук, Валентина Пасічна, Олена Тищук, Анна Мойшевич, Юля Кушнір, Віра Литвинова.

Світлини 15х4 Talks?, Нати Коваль, прес-служба Форуму Видавців / LUFA, FESTrepublic. club, Роксоляни Коростіл.

Поделиться в facebook'е Поделиться вконтакте Поделиться в twitter'е

Щоб залишити свій коментар, будь ласка, увійдіть через аккаунт Vkontakte чи Facebook

*

Соцмережi
Нове з рубрики
artarsenal bookforum publish messe