Новини

Борисовська Г. В.,
студентка ІV курсу Видавничо-поліграфічного інституту НТУУ «КПІ»
Науковий керівник: доц. Дяченко Ю. П.

.

Актуальність теми дослідження зумовлена потребою вдосконалення мовностилістичного оформлення технічних видань, встановлення певних норм щодо лінгвістичної структури технічного твору, досягнення логічності, ясності та точності викладу матеріалу. Нині в науково-технічній сфері існують невизначеності в терміносистемі, пов’язані з вживанням термінів-дублетів, іншомовних слів, професіоналізмів. Дискусійним залишається питання використання елементів образності в технічному тексті. Тому редактор покликаний забезпечувати доступність і однозначність сприйняття та засвоєння матеріалу технічних видань.

Історіографія питання. Дослідженням та функціонально-стилістичним аналізом мови науково-технічної літератури детально займалась Н. Непийвода. Характеристика метафори й метонімії як засобів формування української термінології була об’єктом наукових розвідок Г. Краковецької, І. Кочан, Н. Родзевич. Особливості використання образних засобів представлені в працях Г. Дядюри та О. Кадомцевої, де описано вживання метафори у науковому тексті. Г. Краковецька досліджувала номінативні метафори. Проблеми науково-технічної термінології розглядали А. Крижанівська, О. Литвинко, Л. Малевич, Г. Мацюк, О. Микитюк, С. Руденко, Л. Симоненко та ін.

Об’єктом дослідження є технічна література як окрема галузь видань, а предметом – мовностилістичні особливості науково-технічного тексту та специфіка роботи редактора над ним.

Новизна роботи полягає в детальному лексичному аналізі технічної книги видавничо-поліграфічної галузі в аспекті доцільності й точності вживання термінів-метафор, іншомовних слів, професіоналізмів та виявленні шляхів редакторського вдосконалення якості мовного оформлення як конкретного технічного видання, так і технічної книги загалом.

Серед основних ознак технічного видання є сухість і чіткість викладу. Проте на сучасному етапі становлення науково-технічної термінології виникає питання доцільності використання чи вилучення елементів експресії в тексті, адже засоби образності часто допомагають автору емоційно й цікаво подати тему, активізувати сприйняття читачем складного матеріалу. Однак встановленої міри вживання художніх елементів у технічному тексті не існує, тому редактор покликаний забезпечити стандартизацію та доступність викладу водночас.

Використання засобів образності в науково-технічному тексті принципово відрізняється від їх використання в художній літературі: у художньому творі метафора – це важливий елемент системи образів; у науковій мові вона виступає в допоміжній функції – для пояснення, популяризації. Метафори є «своєрідними інструкціями, не зв’язаними із загальною мовленнєвою системою; їх використовують як прикрасу; вони є чужорідними елементами і вживаються не гармонійно до стилю, а всупереч йому» [1, 5].

Перевагою використання засобів образності в науково-технічних текстах є відображення всієї динаміки живого функціонування мови в науково-технічній сфері спілкування, полегшення сприйняття та засвоєння матеріалу. А недоліком є спокуса автора до надмірного охудожнення технічного тексту та, як наслідок, нечіткість змісту, відхилення від принципів наукового стилю викладу.
Завдяки номінативній функції метафори, багато технічних термінів мають метафоричне походження, утворюючись шляхом образного переосмислення загальновживаних слів. За граматичним вираженням метафори поділяють на субстантивні, атрибутивні, дієслівні, комбіновані [3, 332].

Проаналізуємо окремі аспекти мовного оформлення технічного видання на прикладі навчального посібника для студентів поліграфічних спеціальностей «Художньо-технічне оформлення книги» В. І. Сави [5].

Субстантивні метафори: спинка корінця, очко літери, ліхтарик, віконце, стопа, драбинка, коридор, сходи, хвіст.

Атрибутивні метафори: шрифтова сім’я, кегельна площадка, бордюрні лінійки, чужий шрифт, глухі покажчики, німий заголовок, висячий рядок.

Атрибутивно-субстантивні метафори: заголовок шапкою, композиційний ансамбль видання

Дієслівні метафори:

Наприклад, викликатиме образи щодо національної приналежності, історичної епохи, про яку розповідає книга.
Йому притаманна опосередкована художня форма, яка заломлюється через призму понять та ідей.
Емблема – поняття, виражене у вигляді конкретного знака народжуваного із символу.

Як бачимо, більшість термінів видавничо-поліграфічної галузі утворені способом метафоризації внаслідок зміни семантики та переходу від загальновживаної лексики до наукової. Метафорична номінація – це подвійний процес: «з одного боку, це поповнення новими значеннями, новими найменуваннями окремої термінологічної системи або галузі термінології – інакше кажучи – виникнення нових слів, а з іншого, з точки зору загального словникового складу мови, – це розширення значень, набуття нових термінологічних значень словами загального словникового складу мови» [4, 137].

Механізм метафоричного термінотворення й формування метафор інших типів однаковий: на підставі аналогій між різними сутностями виникає нове утворення, яке поєднує в собі стару назву, семантичну інформацію значення слова-джерела переносу та інформацію про об’єкт, який одержав назву. Результат метафоричного переносу – слово, яке характеризується образністю і, можливо, емоційністю.

У виданні наявні приклади, коли метафора слугує описовим поясненням терміну іншомовного походження, в результаті чого спостерігаємо явище синонімії термінів: «Варіанти накреслення шрифту всіх можливих розмірів об’єднуються в одну шрифтову сім’ю, чи гарнітуру.

Кожний шрифт належить до певного шрифтового стилю чи фонту (font). Під фонтом (гарнітурою) розуміють повний набір символів, які відрізняються єдністю розміру, стилю та накреслення» [5, 37]. У цьому випадку терміни синонімічні: шрифтова сім’я = гарнітура, фонт = гарнітура, отже, шрифтова сім’я = фонт. Це не зовсім сприятливе явище в науково-технічному тексті, оскільки порушується уніфікація понять і наукова точність.

Особливою вимогою до науково-технічних текстів є точність слововживання. Потрібно розрізняти поняття «термін» і «професіоналізм». Терміни є узаконеними назвами будь-яких спеціальних понять. Професіоналізми вживаються як їх неофіційні замінники лише в обмеженому спеціальною тематикою мовленні осіб, пов’язаних між собою за професією [2, 144].

У досліджуваному виданні терміни, перекладені з інших мов, зокрема, з російської, потребують стандартизації. Паралельне вживання синонімічних перекладів недопустиме, як-от: розгорт і розворот, лініатура і лінійність растру, спуск шпальт і спуск полос, «золотий переріз» і «золотий перетин», проміжок і пропуск, перерахування і перелік тощо. У цьому помітний і недолік української наукової терміносистеми. Тому українська галузева нормативна документація з різних видів видань потребує вдосконалення, особливо у визначенні принципів перекладу та термінотворення.

Як і в кожному сучасному виданні, в технічних текстах існує проблема надмірного вживання іншомовних слів. Для покращення сприйняття технічного тексту їх краще замінювати власномовними відповідниками, якщо такі є. Наприклад, у виданні «Художньо-технічне оформлення книги» наявний цілий ряд слів іншомовного походження: модернізувати орфографію, трактувати, візувати. Хоча вони переважно і є зрозумілими для вмілого користувача технічної літератури, проте редактор має стежити за чистотою й доцільністю вживання рідномовних варіантів: осучаснити, тлумачити, затверджувати.

Досягти логічності, об’єктивності, точності та ясності змісту – основне завдання редактора технічної літератури.

Висновки

Сучасний стан мовного оформлення технічної літератури потребує вдосконалення. І основна роль у цьому належить редактору. Його завдання – забезпечити дотримання норм стандартизації викладу, досягти чіткої лінгвістичної структури технічного твору, сприяти покращенню розуміння та засвоєння матеріалу.

Таким чином, для редакторського вдосконалення якості мовного оформлення як конкретного технічного видання, так і технічної книги загалом, потрібно:

• стежити за логічністю, ясністю та точністю змісту;
• зберігаючи науковий стиль викладу та риси авторської манери письма, забезпечити належний рівень емоційного забарвлення тексту шляхом доцільного використання образних елементів, метафоризації мовлення з метою покращення читацького сприйняття;
• уникати використання термінів-дублетів, досягти однозначності й уніфікованості терміносистеми;
• вилучити іншомовні елементи, до яких існують відповідники в українській мові;
• перевіряти точність визначень понять за галузевими термінологічними словниками та державними стандартами.

.

Література

1. Дядюра Г. М. Функціональні параметри образності в науковому стилі (на матеріалі текстів природничих та технічних наук) : автореф. дис. … канд. філол. наук: 10.02.01 / Г. М. Дядюра; Ін-т укр. мови НАН України. — К., 2001. — 22 с.
2. Литвинко О. А. Проблема терміна і професіоналізма (на матеріалі англійської термінологічної підсистеми машинобудування) / О. А. Литвиненко // Вісник Сумського державного університету. Серія Філологія. — Суми, 2007. — № 2 (89). — С. 143–147.
3. Мацько Л. І. Стилістика української мови: Підручник / Л. І. Мацько, О. М. Сидоренко, О. М. Мацько; За ред. Л. І. Мацько. — К.: Вища шк., 2003. — 462 с.
4. Родзевич Н. С. Метафора – спільне джерело творення термінологічної лексики в слов’янських і західноєвропейських мовах / Н. С. Родзевич // Дослідження з лексикографії та лексикології. — К., 1965. — С. 137–165.
5. Сава В. І. Художньо-технічне оформлення книги / В. І. Сава. — Львів: Оріяна-Нова, 2003. — 168 с.