Щорічний «Рейтинг критика: найкращі дитячі та підліткові книжки року» оприлюднив короткий список найкращих українських видань для дітей і підлітків за 2014 рік. До списку ввійшли 10 художніх книжок, а також три перевидання у мистецькому оформленні класики та три науково-популярні видання.

До десятки найкращих художніх книжок року для дітей та підлітків за версією «Рейтингу критика» ввійшли (далі – за категоріями):

Найкраща дитяча проза 2014:

• «Душниця» Володимира Арєнєва з ілюстраціями Олександра Продана («Видавничий дім “Києво-Могилянська академія”»). На вік 12+
• «Куди зникло море» Мар’яни Прохасько і Тараса Прохаська («Видавництво Старого Лева»). На вік 4+.
• «Вечірні крамниці вулиці Волоської» Галини Ткачук з ілюстраціями Наталі Пастушенко («Темпора»). На вік 7+.
• «Дракони, вперед!» Катерини Штанко («А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»). На вік 8+.
• «Казки Лірника Сашка» Олександра Власюка з ілюстраціями Інокентія Коршунова («Зелений пес»). На вік 9+.
• «Гарбузовий рік» Катерини Бабкіної з ілюстраціями Юлії Пилипчатіної («Видавництво Старого Лева»). На вік 8+.

Найкращі дитячі поетичні книжки-картинки 2014:

• «Про кита» Оксани Лущевської з ілюстраціями Віолетти Борігард («Видавництво Старого Лева»). На вік 3+.
• «Скільки? / How many?» Галини Кирпи з ілюстраціями Ольги Гаврилової («Братське»). На вік 3+.

Найкращі прозові книжки-картинки:

• «Прислів’я українські» Анастасії Стефурак («Видавництво Старого Лева»). На вік 4+
• «Антоміми» Романи Романишин та Андрія Лесіва («Видавництво Старого Лева»). На вік 3+.

Видавництва отримають право розміщувати логотип «Рейтингу критика» на своїх книжках, що ввійшли до десятки найкращих. Макет логотипу буде надісланий додатково.

Також журі рейтингу поза топ-10 відзначило найкращі книжки нон-фікшн та перевидання класики:

Перевидана класика:

• «Зайці в полі варять борщ» Євгена Гуцала з ілюстраціями Ольги Кваші («Видавництво Старого Лева»)
• «Лісова пісня» Лесі Українки з ілюстраціями Поліни Дорошенко («Основи»)
• «Фарбований лис» Івана Франка в ілюструванні Костя Лавра («А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»)

Науково-популярні книжки, довідники, путівники, книжки-концепти:

• «Зубасті задачки» Кузька Кузякіна («Видавництво Старого Лева»)
• «Кольорові речі» творчої студії «Аґрафка» («Навчальна книга – Богдан»)
• «Мій маленький Київ. Маршрут №1», текст Анастасії Денисенко, оформлення Олени Старанчук та Олега Грищенка («Laurus»)

Відзнака порталу «BaraBooka. Простір української дитячої книги»:

• Авторці Оршулі Фариняк за повість «Айхо, або Подорож до початку» (видавництво «Твердиня») – «За дебют»

Відзнаки культурно-видавничого проекту «Читомо»:

• Видавництво «Братське» – «За якісно новий рівень»
• Видавництво «Зелений пес» – «За новий підхід до видання книжки»
• Видавництво «Laurus» – «За синергію змісту й оформлення»

Топ-10 формувався у три етапи. Спершу кожен із членів журі запропонував свою десятку найкращих, на його думку, художніх книжок року для дітей та підлітків. На другому етапі шляхом голосування було сформовано лонгліст із 20 назв. Третій етап передбачав, що кожну з 20 книжок довгого списку буде оцінено за цілим набором критеріїв. На підставі виставлених балів було відібрано 10 найкращих художніх книжок. У категоріях «нон-фікшн» та «перевидана класика» проводилося лише голосування, але бали не виставлялися. Ці види книжок потребують окремої методології для оцінювання. Члени журі планують розробити її для рейтингу наступного року.

Результати «Рейтингу критика: найкращі дитячі та підліткові книжки року» було оприлюднено 30 січня у Бібліотеці ім. Т. та О. Антоновичів Національного університету «Києво-Могилянська Академія». До журі «Рейтингу критика» ввійшли редактори та журналісти профільних видань (за абеткою): Ірина Батуревич («Читомо»), Валентина Вздульська («Казкарка»), Міра Київська («Букмоль»), Ірина Комаренець («Букмоль»), Ольга Купріян («БараБука»), Марія Семенченко (газета «День»), Оксана Хмельовська («Читомо»), Володимир Чернишенко (критик, перекладач), Тетяна Щербаченко («БараБука»).

«Засадничою вимогою нашого рейтингу була прозорість, – коментує Валентина Вздульська. – Саме тому ми оприлюднюємо всі виставлені бали, критерії оцінювання, коментарі журі до кожної з книжок довгого списку, а також концепцію рейтингу. Сподіваємося, що ця інформація буде особливо корисною авторам та видавництвам, зацікавленим поліпшувати свій продукт».

Результати підрахунків, зазначають члени журі, в окремих моментах для них самих виявилися несподіваними та потребують коментаря. Наприклад, технічно та стилістично вправний автор міг опинитися нижче початківця, бо дозволив собі у книжці неприйнятний сексизм, натомість трохи менш вправний початківець мислив ширше, толерантніше і сучасніше. Також помітно, що книжок одного з видавництв увійшло до фінальної десятки більше, ніж інших. Це об’єктивно відтворює ситуацію на ринку: фактично, лише кілька видавництв працюють інтенсивно та якісно з вітчизняною художньою літературою для дітей та підлітків.

«Річ у тім, що більшість методологій, тим паче таких «точних», як наша, працюють в ідеальних умовах. Себто, має бути ідеальна співпраця всіх ланок у ланцюгу співтворців, промоутерів і критиків дитячої книжки, – переконана Ольга Купріян. – Ідеться про те, щоб автори й видавці коригували й доповнювали роботу одне одного добрими редактурою, дизайном, вичиткою, поліграфією. При цьому має бути повноцінний книжковий ринок, який би забезпечував попит на якісні, сучасні, неординарні й недешеві книжки. Також має працювати повноцінна критика дитячої літератури, яка впливатиме на попередні ланки, вказуватиме авторам та видавцям на недоліки. У такому разі членам журі лишалося б тільки оцінювати сюжет, характери, мовностилістичні аспекти й художній бік видання. Натомість ми нерідко «плювалися» на відсутність добротної редактури й коректури навіть при чудових дизайні й поліграфії. У результаті ми дійшли до висновків, що «ідеальних» дитячих книжок в Україні цього року точно не було, але виходили друком добрі книжки з певними вадами. Чимало з цих видань стали значним кроком уперед порівняно з книжками попередніх років».

«Нам вдалося створити дуже класну критичну лабораторію, і вважайте, унікальний для України приклад взаємодії оглядачів ринку дитячої книги, – коментує Ірина Батуревич. – Такої комунікації і співпраці дуже бракує в професійній освіті, де немає зіткнення підходів, теорій і практик. Якісні ринкові зміни обов’язково стануться, якщо ми й надалі продовжимо бути чесними не лише в цифрах, але й коментарях».

«Буквально щодо кожної позиції у журі були справжні баталії, часто ми мали протилежні думки, хтось був у захваті від книжки, а хтось, навпаки, не вважав гідною рейтингу. Аргументована позиція одного члена журі, могла вплинути й на рішення іншого. Усі свої зауваги ми прокоментували, і це буде корисно в роботі над помилками всім учасникам видавничого процесу, – зауважує Оксана Хмельовська. – З особистих спостережень – дуже «кульгають» дитячі книжки регіональних видавництв, деякі з них можуть бути просто шкідливими для дітей (і про це потрібно говорити), тому поява роману-фентезі від «Твердині» – вже непоганий початок для видавництва».

«Прискіпливий, некомпліментарний аналіз виявив важливі нюанси, – зазначає Тетяна Щербаченко. – Книжки, які здобули напрочуд позитивну репутацію в медіа, за більш глибокого осмислення показали свою суттєву недосконалість за низкою важливих критеріїв: низький фаховий рівень редагування чи поліграфії, невідповідність віковим нормам тексту або ілюстрацій. Оприлюдненням своїх критичних оцінок книжок топу та довгого списку ми сподіваємося вплинути на професійну відповідальність, фаховий розвиток видавців. Адже коли ми говоримо про недоліки найкращих книжок, уявіть, про що ми мовчимо щодо решти видань…».

«Слід пам’ятати, що до розгляду ми брали лише книжки українських авторів. Якби члени журі аналізували також хоча б той мінімум сучасної перекладної літератури для дітей та підлітків, який випускають наші видавці, то місце у рейтингу знайшлося б для небагатьох українських книжок, – вважає Володимир Чернишенко. – Але тішить те, що українська дитяча книжка розвивається і починає орієнтуватися на світові стандарти».

.

ПРОЗА

«Душниця»

Вправний зразок соціальної фантастики із психологічно проробленими персонажами, що легко й цікаво читається. Відверта і не зверхня розмова з читачем на непрості теми. Мінусами можна вважати окремі вади української адаптації первісно російського тексту та невиразність обкладинки.

«Куди зникло море»

Сентиментальний текст з ілюстраціями у стилі наїв, що приваблює стилем розповіді та доброзичливим тоном. Хоча книжка стала динамічнішою за першу частину («Хто зробить сніг»), проте їй досі дуже бракує інтриги, однорідності й витриманості структури, сюжет обривається, а персонажам, що грають ключову роль, не приділено достатньої уваги. Прекрасне поліграфічне втілення, зразкова промо-кампанія та популярність авторів зробили для цього видання більше, ніж, власне, літературна складова.

«Вечірні крамниці вулиці Волоської»

Міська казка, київський подільський текст, написаний добірною мовою та з потужним культурологічним бекґраундом, що робить текст багатошаровим. Думки щодо вдалості інтриги можуть різнитися. Книжку псує підхід до макетування: строката верстка, що не інтегрує ілюстрації в текст, а руйнує його архітектоніку. Ілюстрації непереконливі, вдалими можна назвати тільки деякі з них. Невиразна обкладинка робить хорошу книжку непомітною серед інших, гірших взірців літератури. І, на жаль, трапляється халтура щодо поліграфії – в деяких примірниках аркуші зшиті невдало, тому сторінки випадають просто в руках у читачів.

«Дракони, вперед!»

Приємний, цікавий, доволі традиційний текст, що легко читається, у супроводі хороших ілюстрацій. Дещо змазаний фінал, втрата темпу та насиченості ближче до кінця. Непереконливі образи «гламурного» криміналітету, дещо стереотипні жіночі персонажі. Філігранна редакторська та коректорська робота.

«Казки Лірника Сашка»

Сам задум книжки – казок у дусі «Заклятого скарбу» чи «Сорочинського ярмарку» – може сприйматися по-різному. Тексти можна однаково трактувати і як блискучу стилізацію, і як застарілі, стереотипні, і навіть дискримінаційні («Мені з жінкою не возиться…», образ єврея-корчмаря). Утім це перша якісно зроблена книжка видавництва «Зелений пес», не в останню чергу – завдяки ілюстраціям Інокентія Коршунова. Мінус за редагування: особливо прикро бачити помилки у яскравих каліграфічних вставках ілюстратора.

«Гарбузовий рік»

Авторка торкнулася глибоких, проблемних тем (інвалідність, дорослішання, смерть, народження), але, на жаль, жодної з них належно не розкрила. Найцікавіших персонажів та їхні проблеми описано епізодично, натомість куди менш цікавим героям приділено значно більше уваги. Стереотипні гендерні ролі. Книжка має специфічну «поетичну», «замріяну» темпоральність, яку можна вважати як перевагою, так і хибою, адже подібна меланхолійність не завжди сприймається дітьми. Саме через «меланхолійний флер» вікову категорію читачів визначити непросто. Прекрасний стиль та чудові ілюстрації.

.

.

ПОЕТИЧНІ КНИЖКИ-КАРТИНКИ

«Про кита»

За умов, коли бракує якісних поетичних видань, книжка справляє приємне враження збалансованою й рівно прекрасною подачею візуальної і текстової частин. Алітерації, асонанси, гра слів, звуконаслідування, неологізми, а також грайлива образність імпонують дитині та весело читаються разом. Взаємодія ілюстрацій з текстом не завжди рівнозначна. Незначним мінусом також можна вважати не зовсім точну передачу кольору під час друку.

«Скільки? / How many?»

Для України це новаторство жанру та форми: білінгва у формі книжки-картинки та книжки одного вірша. Мінус видання – поліграфічне втілення: крейдований папір відблискує, передача кольору неточна, дещо тьмяна. Загалом таке видання – це великий крок уперед для малого видавництва.

.

.

ПРОЗОВІ КНИЖКИ-КАРТИНКИ

«Антоміми»

Прекрасний дизайн і оригінальний задум. Утім, суто «дизайнерський» схематизм і образливі стереотипи (ґендерні ролі окремих антомімів) роблять книжці погану послугу.

«Прислів’я українські»

Гібрид книжки-картинки, книжки-концепту і нон-фікшн. Своєю появою видання розширює українські уявлення про книжку-картинку. Водночас ілюстрації справляють двозначне враження. Візуальні образи майже не передають емоцій, вибір прислів’їв нецікавий, ілюстрації не завжди відповідають текстові. Незрозумілий прийом заголовку на польський манер «Прислів’я українські». Незрозуміла також цільова аудиторія книжки: окремі візуальні прийоми заскладні для молодшої читацької групи.

 Книги, що опинилися поза десяткою

«Мені не потрапити до книги рекордів Гіннеса» Оксани Лущевської («Навчальна книга – Богдан»)

Гарна реалістична проза про переживання дітей та підлітків 10-12 років. Доволі правдивий авторський голос підлітка, утім, не всі з персонажів належно переконливі, гумору та динаміки часом бракує. Прекрасна обкладинка та відверто слабкі ілюстрації, що звужують аудиторію лише до дівчат (виконано різними художниками). Поліграфія недорога, проте цілком прийнятна для покетбука.

«Чудове чудовисько і Погане Поганисько» Олександра Дерманського («А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»)

Не надто кумедне нагромадження нісенітниць, сумбуру і бутафорії та доволі поверховий гумор, за якими не ховається поважної глибини та персонажів, за яких хочеться вболівати. Продовження пригод Чу не виправдовує очікувань. Незвичайний образ рожевого чудовиська, на жаль, зіпсувала також обкладинка. Важко визначити, чи це верстка поїхала, чи дизайнер не лишив полів. Окремо хочеться відзначити якісний підхід до редагування, у чому «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГУ» поки не перевершило жодне видавництво.

«За руку з черепахою / Івасик, Ісусик і Марічка» Василя Карп’юка з ілюстраціями Христини Стринадюк («Фонтан казок»)

Своєрідне наслідування поетики сімдесятників, проте значно слабше художньо. Неуніверсальність образів, стереотипні зображення українців. Важко визначити цільову аудиторію книжки. Найімовірніше, це видання не для дітей, а для їхніх сентиментальних дідусів та бабусь. Ілюстрації справляють двозначне враження. Їх можна вважати дещо строкатими і складними для молодшої читацької групи. З іншого боку, малюнки та дизайн приємно вирізняються на тлі звичних, шаблонних моделей, що їх експлуатують українські видавці.

«Намалюй мене пташкою» Галини Рис («Дискурсус»)

Підліткова проза, що поставила собі на меті підготувати старшокласників до всіх приваб і жахіть студентського життя. Загалом рівний текст, що страждає від жанрової різнорідності. Окремі лінії недорозвинуті, є відчуття емоційної скутості головної героїні-оповідачки. Щосторінки прикре редагування. Хороші ілюстрації та каліграфічні назви глав не грають на тлі дешевшого поліграфічного втілення. Попри ці вади книга лишає приємний післясмак.

«Ой, Лише, або З чим їдять вундеркіндів?» Валентини Захабури з ілюстраціями Катерини Слонової («Електрокнига»)

З очевидних плюсів книжки – її гумористичність. Утім, деякі жарти вочевидь будуть незнайомі сучасним дітям, оскільки стосуються, найімовірніше, дитинства самої авторки. Книжка – радше замальовки, об’єднані головними персонажами, через це, певно, жоден із них не прописаний як слід. Трапляються стереотипні персонажі (гопник, безпорадний татусь). Приваблюють свіжі ілюстрації. Один із найбільших мінусів – редагування й коректура.

«Лісом, небом, водою. Інженер» Сергія Оксеника («Смолоскип»)

Одна з найбільш довгожданих новинок року. У перших двох томах автор порушив глибоку й масштабну тему, яка, на жаль, у третьому томі мусила поступитися місцем сільським теревеням біля криниці. Прикро вражають стереотипні образи персонажів, чого не було в першій книжці, і часом траплялося у другій. З мінусів – мінімальний дизайн і здешевлена поліграфія, робота художниці відчутно поступається ілюстраціям, попередніх книжок.

«Як я руйнувала імперію» Зірки Мензатюк («Видавництво Старого Лева»)

Актуальна проблематика й динамічний, грамотно написаний текст, який, утім, не викликає довіри до персонажів. Надто однобоке висвітлення проблеми, традиціоналістський поділ на «позитивних» і «негативних» героїв, підлітки спілкуються непритаманною їм мовою і практикують, як правило, непритаманні їм моделі поведінки.

«Перемагаючи долю» Олександра Зубченка («Видавництво Старого Лева»)

Захопливий і масштабний історичний твір, що, на жаль, «перебрав» із пафосом та оперує давніми штампами й доволі застарілими поглядами на історію Козаччини. Образи персонажів переважно шаблонні.

«Айхо, або Подорож до початку» Оршулі Фариняк («Твердиня») 

Непогана спроба видати сучасне українське фентезі. Легкість і задоволення від читання псують сирість тексту, а також абсолютно недбалі редагування й коректура.

Переглянути бали рейтингу: https://docs.google.com/spreadsheets/d/1IN41S6SvlslmPaRcOu5q8S7zKUx88O13SdFKYqv9Qps/edit?usp=sharing

Переглянути концепцію рейтингу: https://docs.google.com/document/d/1VRxnJdTJrXX4ES1DN3XwE4-1e-bKqbqfHvINgQlIkmo/edit?usp=sharing

За додатковою інформацією звертайтеся:
Ольга Купріян +38 096 851-22-02
Валентина Вздульська +38 098 956-26-63
reytyng.krytyka@gmail.com

На правах реклами