Читомо > Новини > Тарас Прохасько про старість

Новини

Тарас Прохасько про старість

24.03.2015 0 Автор:

На першій сцені сучасної драматургії «Драма.UA» у Львові розпочав новий сезон дзиґівський проект «Літературно-дискусійний клуб «Кабінет». Клуб оновив і дещо видозмінив формат: тепер ці зустрічі будуть пов’язані не лише з книжками, а радше будуть тематичними. Перша тема – «Старість». Перший спікер – Тарас Прохасько, про якого модератор Віктор Неборак сказав: «Він фаховий біолог і знає на молекулярному рівні, як це все відбувається». Найцікавіші фрагменти розмови – спеціально для читачів Читомо.

Моє писання значною мірою пов’язане з відчуттям старості. Але не моєї. Я розумів, що в літературі є дуже багато імпульсів, заради чого хтось з нас починає нею займатись. Мій початок, моє рішення про то, що я хочу писати, було, власне, викликане старими людьми, і я дуже добре пам’ятаю це відчуття, коли мені було 12 років (і до речі, я зараз часто так само себе почуваю, можу згадати себе 12-літнім), і водночас поряд зі мною жили старі люди. Так я відчув минущість. Зрозумів, що всі ці бабці, дідусі, дзяди, тети і всякі інші люди з оточення, що вони мають невдовзі відійти. Це бажання зафіксувати старих людей було для мене визначальним, тому я добре розумію такі речі і був готовий до них ще у підлітковому віці, коли властиво, людина чи дитина ще не надто про старість думає.

Поряд із старими людьми відчуваєш минущість

Розумів, що то є те останнє покоління, яке ще вільне від Радянського Союзу, незважаючи на те, що вони пережили усі «трудності і лішенія», усі «чудесності» союзу. Вони ще були вільні, бо їхня молодеча пам’ять була ще дорадянська, і їх уже не могло нічого змінити. Уявляв, що, можливо, я маю таке щастя, такий шанс бачити нормальне покоління людей і спілкуватись з ними. Вони ще не ходили в радянську школу, проскочили піонерів, а їхня старість забезпечувала їм непластичність, коли важко щось зліпити з людини. До речі, одна з найпопулярніших хворіб цих людей був перелом шийки стегна, тобто ці люди вже були крихкі, з них уже не можна було щось виліпити нового, іншого. Їхня пам’ять, власне, була дуже костистою.

wrinkle4 wrinkle2

До великого зламу кінця 20 ст. весь прогрес був продовженням фізичних частин людини, тіла, корпусу: поїзд – це швидші ноги, завод – це могутній кулак, радіо чи телеграф – «добре крикнути» чи «файно почути». А інформаційна революція вперше стала продовженням нейрофізіології. Вперше наш мозок «вийшов» за межі нашої черепної коробки. Ось це є то, з чим не можна порівняти початок 20 ст., інші молодості інших поколінь.

Моєю теорією, дуже важливою (можливо, я багато років працював, щоб мати можливість її сьогодні виголосити): все має початок і все має кінець, і все, що у цьому земному вимірі є, все старіє, абсолютно все. Є зношуваність матеріалу. Навіть переписування генетичного коду. Все стирається. Все іде до якогось певного свого закінчення. Розвиток, розвиток, розвиток… Але кінець один – старість. Що таке старіння? Це безперервне перебування у якомусь довгому часі. І моєю теорією є те, що старіємо не тільки ми, а старіє й людство взагалі. Тобто кожен з нас, ми старіємо по-своєму, але все людство також старіє і ми, ті, що живемо тепер, у своєму віці є старшими від тих, які були 300 років тому. Старіння – це і накопичення досвіду, інформації і таке інше.

Старіємо не тільки ми, а старіє все людство 

В юності я багато читав пригодницькі романи Олександра Дюма, подобалась історія Валуа, отих всіх дітоньок Катерини Медичі. Я з подивом довідався, що знаменитому Карлові IX, який влаштував Варфоломієвську ніч, було 21 рік, його брат, що став потому королем мав 19 років, а ще його один брат Франсуа, який не став королем, мав 17 років. А цій знаменитій Маргариті, королеві Марго, було 16. Був час, коли старість наступала набагато швидше, і 40-річні чоловіки і жінки – це були просто зношені істоти. Наша цивілізація, а ми є в західній цивілізації, елінсько-християнській, іде шляхом гуманізму. З одного боку гуманізм передбачає увагу до всіх старих і немічних, а з іншого боку, відбувається втеча від старого, особливо у масовій культурі, поп-культурі. Є ота втеча від старості, від хвороб, культура омолодження.

wrinkle1 wrinkle3

Мова також старіє, навіть тоді, коли вона розвивається і омолоджується, вона старіє, тому що слова починають означати інше. Ми говоримо якесь слово інакше, ніж говорили 200-300 років тому, хоча б через те, що у нас зринає кількадесят образів. А коли до цього додається історична пам’ять, от власне це означає старіння слова. Кожне слово набуває багато-багато досвіду. Дріт – це і колючий дріт, і електричний, і дріт, яким душать. Ми не можемо це свідомо контролювати. Навіть словосполучення «вільна любов» тепер уже набагато старіше, ніж було на початку 20 ст.

Недавно прочитав цікавезну історію, але я це знав і до того, що в Кореї старим бути – супер. Якщо хтось є на рік чи на два старшим, то він з молодшими говорить уже як з нижчими. І для звернення до старших є інші формулювання. Так-от, у 50-х роках на корейських авіалініях сталося багато катастроф, аварій. Приїхали американські експерти, довго твсе досліджували і зрозуміли, що проблема є у мові, звертанні молодших до старших. Американці дали рекомендацію, що усі пілоти мусять знати англійську і говорити англійською. Бо в тих тяжких і екстремальних ситуаціях молодші починали говорити до старших оцими довгими ввічливими формулюваннями, що не давало можливість прийняти чітке, правильне і швидке рішення».

У момент усвідомлення безповоротності, важливо не вдатися до реваншизму

Когось лякає в старості безпомічність, когось лякає біль, когось – занедбаність і втрата любові. Не те, що в старості, а і в середньому віці з’являється відчуття, що щось не так зробив, щось не так вдалось, як хотів, не так пішло. Це усвідомлення – раптом – безповоротності. Все те, що минуло, його вже неможливо змінити і є жаль, що можна було б інакше, що щось би хотілося більше. Неспроможність визнати, що ВСЕ ТАК, тільки так, як може бути, цього не зміниш. В цей момент є дуже важливо не вдатися до реваншизму.

Поделиться в facebook'е Поделиться вконтакте Поделиться в twitter'е

Щоб залишити свій коментар, будь ласка, увійдіть через аккаунт Vkontakte чи Facebook

*

Соцмережi
artarsenal bookforum publish messe