Читомо > Новини > Український інститут книги VS видавці: погляди та пропозиції

Новини

Український інститут книги VS видавці: погляди та пропозиції

09.10.2017 0 Автор:

Одну з перших робочих зустрічей Українській інститут книги організував із видавцями, яких попросив висловити свої очікування від подальшої його діяльності та поділитися  думками про майбутнє програми «Українська книга». Читомо публікує цитати з поглядами, ідеями, пропозиціями.

 

павл1Дана Павличко,
видавництво «Основи»:

«Мої сподівання від Українського інституту книги — це, в першу чергу, участь України у Міжнародному книжковому ярмарку у Франкфурті. Сподіваюся, що наступного року УІК повністю візьме на себе всю організаційну складову. По-друге, це сприяння перекладам українських авторів за кордоном.

Ось основні пріоритети для мене, які дійсно важливі як для вітчизняних видавців, так і для української культури в цілому. Що стосується програми «Українська книга», то, в першу чергу, треба звільнити її від корупції та негативної репутації».

.
denelline.

 

савка1Мар’яна Савка,
«Видавництво Старого Лева»:

«Як будь-яка подібна інституція, УІК має, в першу чергу, окреслювати наші видавничі процеси на міжнародному книжковому ринку, створювати позитивний малюнок і реально допомагати українським видавцям ставати повноцінними учасниками міжнародного книжкового ринку.

Без просування за кордоном ми дійсно не обійдемося. Одного Франкфуртського ярмарку замало. Я думаю, що УІК разом із громадськими та професійними організаціями має працювати над тим, щоб пробивати стіну ізольованості. Так, підтримка перекладацьких програм теж надзвичайно важлива. Але тут треба бути обережними. Які саме переклади просувати? Які твори обирати, щоб це не був однобокий погляд на Україну? Основне очікування від УІК — це певна об’єктивність щодо різних гравців ринку. Стосовно «Української книги», то програма повинна мати чіткий інструментарій та, повторюся, об’єктивність».

Читайте також: Терен: Приміщення Інституту книги мріємо перетворити на культурний центр

.
denelline.

симонова1Елеонора Симонова,
видавництво «Нора-Друк»:

«Мене найбільше цікавить міжнародний аспект діяльності Інституту. В першу чергу, підтримка перекладів українських письменників за кордоном, коли інституція допомагає авторам, видавництвам чи перекладачам. Також мають діяти тревел-гранти для того, щоб вітчизняні автори могли презентувати себе за кордоном. Чи не на перше місце я би поставила гранти для видавців та агентів, які б надавалися для участі у різноманітних книжкових ярмарках та спеціалізованих заходах. Якби щороку на цих заходах були представлені хоча б 10 агентів, ми б мали іншу ситуацію з перекладною літературою.

В цьому плані Україна відстала на 26 років, адже всі, хто працюють з перекладами, знають, що права доводиться купувати через російський, сербських, литовських агентів. На жаль, Україну за кордоном поки що не бачать. Так ми підходимо до того, що необхідно запрошувати іноземних видавців в Україну. Але готуватися до цього треба заздалегідь. Щодо програми «Українська книга», то, на моє глибоке переконання, видання книжок державним коштом — це нонсенс. Держава може проводити закупівлі для бібліотек, дофінансовувати якісь проекти, але не окремі видання, що часто призводить до корупційного розподілу коштів».

.
denelline.

Євген Гуцул,
видавництво «Астролябія»:

«Думаю, що слід зруйнувати монополію двох видавництв, які  перетягують на себе левову частку грошей з програми «Українська книга». З іншого боку, ми хочемо запропонувати УІК співпрацю, консультації, адже маємо досвід роботи зі структурами влади. Ми підтримуємо задеклароване вами сприяння й створення засобів масової інформації про літературу, що дало б можливість розвивати вітчизняну літературну критику».

Читайте також: У Мінкульті планують змінити зарплатну сітку працівників Інституту книги

.
denelline.

бойко1Олена Бойко,
видавництво «Либідь»

«Перше, чого ми чекаємо від УІК, — це чітко визначитися, якою буде політика цієї державної, бюджетної установи. Коли постає питання про ринок, я відчуваю зацікавленість своїх молодих колег, які нещодавно з’явилися на ринку і виникли у нових економічних умовах. Ми ж можемо порівнювати історичне минуле українського книговидання і сьогодення. Участь в іноземних ярмарках — це, безумовно, дуже добре, але починати треба з внутрішнього ринку. Внутрішнього ринку, чіткого, зрозумілого, власне, немає, як і організації, яка б займалася експортом українських книжок, щоб не ми, а до нас їхали з-за кордону.

Чесно кажучи, у нас, державних видавництв, є головне сподівання на УІК, який як державна організація має опікуватися державною політикою щодо книговидання. Якщо держава створила бюджетним коштом УІК, не задумуючись над цим, то і жоден інший напрямок культури не повинен залишитися без уваги держави, так само і видання книжок. Важлива також статистика. Мені було б цікаво дізнатися, скільки комерційні видавництва видали, скажімо, зібрань творів класиків або видатних діячів. Скільки б ми не говорили про українських сучасних письменників, яких треба везти за кордон, я думаю, що ті, кому це треба, і так вже там. За це нашим авторам честь і хвала. Але є широкі кола видань, які виховують смак читача, їх не можна обходити увагою.

Саме тому програма «Українська книга» мала у своїй характеристиці визначення «соціально значущих видань». Так от, про літературу нон-фікшн і про соціально значущі видання має бути окрема розмова. У програмі «Українська книга» видавництво «Либідь» бере участь від початку її заснування. Якби зараз мені сказали, що половина коштів піде нашому видавництву, то я скажу: покажіть, де була оця корупція, я б не навела прикладу, бо я цього не знаю. Якщо були випадки корупції, це треба довести, – або припинити розмови. Завжди в експертній раді брали участь провідні вчені країни, то ми і їм не довіряємо? Я певна, що ця програма має існувати, має допомагати українській книзі бути виданою, бо якщо ми видаватимемо виключно комерційну літературу, то навряд чи ми зможемо зберегти своє обличчя як культурна країна».

.
denelline.

богдан1

Іван Богдан,
Yakaboo Publishing:

«Я підтримую колег, які висловили думку про те, що не варто навішувати на Інститут вирішення певних питань. УІК має працювати системно над розвитком внутрішнього українського книжкового ринку. Якщо не буде ринку, то не буде закордонної діяльності, перекладів тощо. Нам треба створити повноцінний ринок на засадах конкуренції, і УІК повинен брати в цьому активну участь. Це не коштуватиме грошей, тут необхідна правильна стратегія діяльності, законотворчість, яка б мала бути скерована на сприяння розвитку всієї книжкової галузі. Іншим пріоритетом УІК я б хотів бачити розвиток професійної освіти.

Ми всі добре знаємо, що у нас є дефіцит перекладачів, редакторів та інших кадрів. Тому тут необхідна державна програма, яка би підтримувала і розвивала їх. Нині однією з головних проблем є відсутність попиту на книжку. Тому УІК має звернути величезну увагу на популяризацію читання».

Читайте також про те, як обирали директора Інституту книги

.
denelline.

мацкевич1Ксенія Мацкевич,
видавництво «Кальварія»:

«Перше, чого ми очікуємо від УІК, — це культурної дипломатії. Власне, цим займаються аналогічні інституції по всьому світу. Хотілося б, щоб на сайті УІК була хоч якась інформація про агентів, які працюють з українськими авторами. Зробити це нескладно, головне — грамотно перекласти. Я погоджуюся з усім, що було сказано з приводу підтримки представництва української літератури на міжнародних ярмарках. Але на нашому внутрішньому ринку є дві серйозні проблеми. По-перше, відсутність інформування читача про книжки. Наявність критичних часописів — це прекрасно, але вони не для широкого кола споживача.

Треба лобіювати, створювати спеціалізовані, але налаштовані на споживача ЗМІ. Щодо програми з популяризації читання, про яку дуже багато говорять, вона, в принципі, за відсутності рітейлу й купі інших проблем, взагалі безсенсовна, крім дитячої програми. Для дорослого населення — сумнівно. Коли читачі роблять рекламу для нечитачів, це не має сенсу. Не знаю, чи варто це ставити основним завданням УІК. Те саме стосується програми «Українська книга». У мене є тільки одне побажання. До вибору книжок і інформування про них дуже мало залучають бібліотекарів. Часто так само буває і з закупівлями. Бібліотекарі просто не знають, що вони отримають, тож потрібно долучати їх до обговорень».

.
denelline.

слабошпицький1Михайло Слабошпицький,
видавництво «Ярославів Вал»:

«Мені дуже шкода, що на цій зустрічі не присутні наші державці, бо майже все, про що ми говорили, тягне таке запитання: чи усвідомлюють вони українську культуру як структурну цілісність? Хочеться, щоб українська книжка зробила добру інтервенцію на Захід, щоб УІК сприяв цьому. Колеги говорили про те, чи є Україна в світі. А чи багато України у власній країні? Цього року було провалено освітнє тестування з української мови, ми маємо кризу в перекладацтві. УІК треба взяти це питання під свою опіку. Літературна якість книжок — ще одна нагальна проблема. 5-7 видавництв в Україні мають культуру видання книжок, решта — це жах.

Щодо програми «Українська книга». Пані Олена казала, що треба довести корупцію. Ця програма була наскрізь корумпованою і у мене є матеріали, які я давно хочу оприлюднити. Я за те, щоб ця програма існувала. Вона повинна розглядати ті видання, які нині потрібні державі. Довести до пуття видання Донцова, Грушевського, Винниченка. Я за те, щоб участь у цій програмі брали видавництва, які зарекомендували себе якістю, а не п’ятьма виданими книжками».

Нагадаємо, що уряд затвердив новий Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для випуску книжок за програмою «Українська книга»

Поделиться в facebook'е Поделиться вконтакте Поделиться в twitter'е

Щоб залишити свій коментар, будь ласка, увійдіть через аккаунт Vkontakte чи Facebook

*

Соцмережi
Нове з рубрики
artarsenal bookforum publish messe