Вивчати правила руху – це важливо. А вивчати їх разом із Метрошею тепер ще й дуже весело. Брошура, видана до 50-річчя києвського метрополітену, не лише пояснить, як слід себе поводити у небезпечному підземному транспорті, але й покаже дива клонування зображень, спотворення і без того потворних кліпартів, а також розкриє безкраї горизонти римування і віршескладання.
Ctrl+C, Ctrl+V.
На цих сторінках Метроша змусить читачів похвилюватись – хлопчик загубив свою маму. Звісно, у такій ситуації наш метро-гід не може втретє повторити свою позу і вираз обличчя: верхня губа спадає до нижньої, і усмішка зникає.
А ось і мама. Прїхала на метро зі станції «Спаплюжений кліпарт»
І зображення, і вірші викликають захоплений подив. Так само, як і лискучий глянець щосторінки.
А в цей час маленьким пасажирам демонструє свій приклад поводження на дорозі якийсь дядько з телефоном у руках.
Тут не вистачає тільки Анатолія Тартаковського.
Хлопці не притуляються до дверей, проте міцно жмуться до металевого шеста.
Дівчина у костюмі полунички та її подруга у костюмі спітнілого баскетболіста із захватом дивляться своїми великими анімешними очима на хлопців опріч шеста.
Можливо, років ще за 50, коли юний читач буде користуватись метро уже безкоштовно, ця мапа йому й справді стане у пригоді.
Дякувати ДомоФону.
Найкращий лайк — це 30 гривень))
Фондуючи незалежну редакцію Читомо, ви допомагаєте зростити нове покоління професіоналів видавничої справи і збільшуєте кількість хороших книжок у світі.
Спасибі.
ну так в цілому – воно може й нічо, навіть дуже непогано, зважаючи на те, чим зазвичай наших дітей обдаровують. чого лиш варті були брошурки, якими нас у школі щедро наділяли виробники всіляких гігієнічних засобів. хоча ні, брешу, була кльова кампанія в однієї зубної пасти, досі теплі враження від того бобра лишилися, хоч деталей брошури вже не згадаю)
а ще, вибачте, “показати підлогу й навіть стелю” в моїй зіпсованій голові викликає, мъяко кажучи, стійку асоціацію..)))) тут навіть не асоціація, а жарт, який існує вже давно в дослівній формі, і обіграний в купі ситкомів і ще бозна чого)
а ктрл+Ц – то вже таке, я як подумаю оцю хрєноту малювати вручну, та ну нафіг.
а ще дратує кількість слова “дуже” на квадратний метр брошури.
„і за поручні, що є || міцненько тримай себе”
золоті слова! схоже що без пакунків з цікавими подарунками автори не обійшлися
2перуцька: та якби руками малювати, то може й не хрєнота би й вийшла
а ще погуглила Мєтрошу – то він русскій, виявляється. З московського метрополітену:
http://metroblog.ru/post/3383/
я думала, у нас своїх метро-персонажів хоч відбавляй
ан нєт!
Ну, Метроші, Гоші, Кірюші, Вітюші, Ксюші, Ірішкі, то всьо явно російського походження.
але так здерти.
Вони ж, здається, якийсь літературний конкурс оголошували. Невже це переможець? хто ж тоді були інші учасники?
Я в шоці. Вірші жахливі, неякісні. Пані автор таким непотрібом вирішила нагородити наших дітей? Якщо діти будуть таке читати, це непоправно зіпсує їх літературний смак. Рими неохайні, ритм подекуди не витримується, наголоси в словах теж не відповідають ритму вірша, зміст блідий і стертий.
Автору і видавцям має бути соромно. Така неповага до людей…
тююю, от козли, ще й здерли. тоді взагалі всі переваги стерти!
але наш метроша симпатичніший)
просто з іншого кліпарту, імхо)
Ладно, що Метроша.
Але ж і потяг сильно на Сапсанчика схожий.
До теми: http://www.youtube.com/watch?v=c_LC4tpy1PQ (Сапсанчик)