Читомо > OMG > Півметрова книжка про Івана Федоровича

OMG

Півметрова книжка про Івана Федоровича

10.06.2010 3 Автор:

Чого тільки не знайдеш на книжкових секондах і букіністичних розкладках. Яким було моє здивування, коли найвища (завдовжки 50 см.) книжка, яку витягла з купи  інших поюзаних видань, була… про друкарство, золотисті літери на обкладинці сповіщали «Иван Федоров».

.

6_fedorov.

Радість від громіздкої знахідки тривала якусь секунду, поки книжка була в «зачиненому» вигляді. Розгорнувши, натрапила на шпалери замість форзаців, і на поему, замість очікуваної біографічної інформації про друкаря чи зображень із його найвідоміших книжок.

.fedorov.

ю

Автор хвалебної поеми Володимир Луговський, мабуть, дуже полюбився видавництву «Мистецтво», адже видали цілу книжку на 14 сторінок (!), із пристойними ілюстраціями, що займають рівно 7 сторінок, на глянцевому папері, із золототисненою обкладинкою. І наклад не ексклюзивний – 1000 примірників.

.

7_fedorov.

8_fedorov.

Ще було б нічого, аби не читати самої поеми про Івана Федоровича, у якій автор скрізь намагається підкреслити московське походження першодрукаря (хай простять мені інші першодрукарі Швайпольт Фіоль, Франциск Скорина й Степан Дропан, які були більш першими, ніж творець «Апостола» й «Часословця»). Володимир Луговський, мабуть, геть забув, що Федоровича у Москві звинуватили в єресі через втручання у тексти священних книг,  не дали продовжити працювати, переслідували, зрештою ганебно вигнали…

Проте рік виходу поеми – 1974 – прояснює потребу згадування Московії в кожному стовпчику. Треба ж було якось реабілітувати північну сусідку й приписати їй усі заслуги Федоровича на українських землях.

.

4_fedorov

.

3_fedorov.

9_fedorov.

Особливої актуальності поема набирає тепер. Було б несправедливо її не передрукувати й не випустити в мережевий світ:

Так из Москвы через Вильно

в далекий Львов

Тащится дьяк, не щадя сапогов.

И здесь, притулив свой станок,

В хоромине темной

Опять начинает дьяк непреклонный мудрить.

Неужто не тяжко ему и не томно

Винты вертеть и буквицы лить,

В сизом дыму свинцовом плавать,

Чтоб родины речь не сгубил католик-папист,

От радости гордой скупо заплакать,

Когда он поднимет первый лист?

Первый лист, напечатанный на Украине,

От русских лесов и Москвы вдалеке.

Не на шляхетской, темной латыни,

А на своем родном языке.

Из Львова к Острогу, из Львова в Самбор

Он возит тяжелый свинцовый набор.

Книгам московским  единокровник –

Выходит «Апостол», выходит «Часовник»…

Родился в Москве. Умер во Львове,

Не попрощавшись с родною Москвой.

Но Львов и Москва – единой крови

И связаны ныне единой судьбой.

…Вот я стою у твоей могилы.

Науки печатной первый плугарь,

Дьяк наш суровый, учитель милый,

Первопечатник, перший друкарь.

Стою во Львове, и вижу в Москве я

Тебя, который так знаменит.

Это дыханьем бессмертия веет –

Памятник бронзовый, черный гранит.

Шел ты во Львов из Москвы через Вильно.

Но разве разлука с Москвою легка?..

Стоишь ты в Москве с ремешком на лбу

Стоишь ты, дьяк, у стены старинной.

Лоб величав, бронзово-чист.

Ты для России, для Украины

Держишь первый печатный лист.

За позування із книжкою дякуємо журналістці й авторці нещодавно заборонених статей про УПА Вірі Маковій.

huha.mohovynka

Поделиться в facebook'е Поделиться вконтакте Поделиться в twitter'е

Комментарі читачів:

  1. перуцька
    11.06.2010 в 1:38 am

    тидиви, це ж майже пози))

  2. стронґовський
    11.06.2010 в 10:03 am

    графоманчик ще той…

  3. Савченко Олександра
    15.06.2010 в 1:41 pm

    Це смішно і сумно в одночас…

Щоб залишити свій коментар, будь ласка, увійдіть через аккаунт Vkontakte чи Facebook

*

Соцмережi
artarsenal bookforum publish messe