інститут книги

Почнімо нарешті ставитися до дитячої літератури серйозно!

31.10.2018

Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter

Учора Український інститут книги оприлюднив перелік книжкових пропозицій, які експертна рада рекомендувала до закупівлі для поповнення фондів публічних бібліотек. Ми спробували проаналізувати, що із дитячої літератури потрапило до списку, а що, на жаль, залишилося поза увагою експертів.

 

У справі закупівель книжок до бібліотек сталася безпрецедентна подія. Під орудою Українського інституту книги цей процес спробували зробити прозорим та об’єктивним на противагу тіньовим схемам минулого.

 

Інститут зібрав Експертну раду. Її метою було здійснити відбір книжкової продукції, яку рекомендуватимуть до закупівлі в бібліотечні фонди країни. Усе відбувалося шляхом прозорого голосування. Більшість авторитетних видавництв країни (але, на жаль, не всі варті уваги малі видавництва) подали для відбору свої пропозиції. І те, що вони потрапили у рекомендаційні списки, теж безпрецедентно. Адже раніше «щасливчиками» ставали маловідомі й маргінальні видавництва із сумнівною продукцією.

 

Очевидно, що для дитячої літератури та юних читачів подібні процеси мають іще більше значення, ніж для дорослої літератури, адже дорослі читачі все ж мають більший доступ до книжок, ніж діти. Як літературний оглядач і редактор дитячої літератури із поважним стажем, я із захватом сприймаю новини про подібні ініціативи. Та водночас, відчуваючи велику повагу до зусиль організаторів, членів Експертної ради й відкритості самого процесу, не можу не висловити кількох посутніх зауваг. Мені здається, вони зможуть покращити процедуру наступного року і зробити її ефективнішою.

 

Для початку означу суть проблеми: Експертна рада рекомендувала закупити в бібліотеки 741 книжку. Як підрахував портал про дитячу літературу «Барабука», із цього списку понад 60 пропозицій припало на дитячу літературу. У більшості це справді варті уваги книжки. Та насправді нас цікавлять ті позиції, які до цього списку не потрапили.

 

 

Наприклад, Експертна рада не рекомендувала закупити дітям:

 

  • Світові бестселери: дитячу поезію Джулії Дональдсон, «Як зняти прокляття дракона» та «Були собі чаклуни» Крессиди Ковелл, «Герої Олімпу» Ріка Ріордана, «Рубінову книгу» Ґір Керстін, «Бабцю-бандитку» Девіда Вольямса, комікси про Смурфів, «Казки про дивних» Ренсома Ріґґза, «Щоденник слабака» Джеффа Кінні, «Суперкруті догрались» Аудгільд Сульберг, «Звіродухи» Шеннон Гейл, «Манюній» Ервіна Мозера.

 

  • Бестселери та новинки знаних і титулованих українських авторів: «Танок чугайстра», «Царство-яблукарство» та «Короля буків» Сашка Дерманського, «Часодії» Наталі Щерби, «Книгу рекордів Говорухи» Саші Кочубей, низку книжок Тані Стус, Ольги Купріян, Лариси Денисенко, Ані Хромової та Галини Ткачук (окремі книжки деяких із цих авторів, але не знакові, увійшли до рекомендованого списку).

 

  • Вперше перекладену українською класику дитліту: «Чорний красень» Анни Сьюелл, «Срібні ковзани» Мері Додж.

 

  • Першокласну молодіжну літературу: «Елеанор і Парк» та «Фанатку» Рейнбоу Ровелл, «Oh, boy» Марі Од-Мюрай, «Хвилю» Тода Штрассера, «Паперові міста» та «У пошуках Аляски» Джона Гріна, «Привіт, це Чарлі» Стівена Чбоскі, «Пошуки Одрі» Софі Кінселли.

 

  • Нового Гаррі Поттера: «Школу добра і зла» Зомана Чейнані.

 

  • Визнані західними критиками та численними нагородами книжки із важливою соціальною проблематикою: «Моє щасливе життя» та «Моє серце б’ється і сміється» Русе Лагенкранц, «Жирафи не танцюють» Джайлза Андре, «Про це говорять лише з кроликами» Анни Хьоглунд, «Диво» Р.ДЖ.Паласіо, «Мій дідусь став привидом» Кіма Фупца Окісона.

 

  • Український переклад «Гробниць Атуану» Урсули Ле Гуїн.

 

  • Лауреатів медалі Ньюбері: Кетрін Патерсон, Кейт Ді Камілло, Лоїс Лоурі.

 

  • Лауреата премії Астрід Ліндгрен Вольфа Ерльбруха.

 

Водночас, експерти порекомендували закупити до бібліотек книжки, гострої потреби в яких насправді немає: казки Ганса Крістіана Андерсена, «Гаррі Поттера» Джоан Роулінг, Сельми Лагерлеф, класику Всеволода Нестайка, яка незмінно купувалася в усі попередні роки, та 20 (!) книжок Астрід Ліндґрен.

 

Повторюся, ми не маємо жодних підстав звинувачувати журі в непрозорості. Це було чесне голосування авторитетних людей, чиї думки ми поважаємо. Вони не відстоювали інтересів окремих видавництв, список справді дуже різноманітний. Виникає єдина підозра – у недостатній компетентності в питанні дитячої літератури… Поза сумнівами, до складу групи ввійшло кілька фахівців із дитячої літератури, але вони, на жаль, не склали критичної маси. Решта ж має дуже віддалений стосунок до дитліту, або й жодного.

 

Нагадаю, що навіть бути фаховим літературознавцем недостатньо, аби знатися на дитліті. У дитячої літератури своя специфіка: вікова, жанрова, психологічна, ідеологічна… Треба знати історію дитліту, орієнтуватися в сучасних трендах, знати ситуацію в дитячих бібліотеках, зі шкільною програмою, знати, що є на ринку, і, поза всіма сумнівами, бути носієм сучасної візії дитліту та критичної (теоретичної) думки у цій сфері.

 

Я підходжу до суті своєї зауваги: у подібних ініціативах (як і, скажімо, в журі літературних конкурсів), для дитячих і дорослих книжок мусять працювати дві окремі Експертні ради.

 

До Експертної ради з дитячої літератури мають увійти фахівці з належною освітою, досвідом, публікаціями та визнанням у фахових колах. Так можна буде уникнути закупівель дитячої літератури, якої в бібліотеках і так не бракує. І водночас, рекомендувати закупити сучасні вершинні твори, про які не-фахівці-з-дитліту часто не знають і не мусять знати, бо це не їхня сфера діяльності.

 

Поза сумнівами, уся ініціатива Українського інституту книги є величезним кроком уперед, який треба підтримати, як і цей список, що стане першим млинцем. Водночас я пропоную визнати, що підхід щодо дитячої літератури (як стратегічної речі державної ваги) вийшов не до кінця продуманим, і виправити це на наступний рік.

 

Це матиме дуже позитивні наслідки не тільки безпосередньо для інтелектуального, морального та естетичного розвитку юних читачів, (що є головною метою), але й для видавців. Наразі ж їх знову мимоволі поставили в ситуацію, коли друкувати «стару добру класику» вигідніше, ніж перекладати досі не перекладені в нас шедеври дитячої літератури або ж публікувати справді популярних українських авторів чи відкривати нові українські таланти.

 

Вчора стало відомо, що експертна рада рекомендувала закупити у публічні бібліотеки 741 книжку. Усього до Інституту книги надійшло 2 тис. 779 заявок від 137 видавців. З них експертній раді було подано на розгляд 2 тис. 438 пропозицій. 341 пропозиція не була включена до списку, оскільки не відповідала встановленим правилам. Пропозиції приймалися з 9 по 19 жовтня.
 

Авторка: Валентина Вздульська

Підтримайте проект

Фондуючи незалежну редакцію Читомо, ви допомагаєте зростити нове покоління
професіоналів видавничої справи і збільшуєте кількість хороших книжок у світі.

Підтримайте проект