Книжковий Арсенал

Повільна література і нові технології: досвід авангардного видавництва P.O.L.

03.07.2018

Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter

На Бізнес сцені Книжкового Арсеналу відбулася зустріч із Жаном-Полем Іршем — комерційним директором та прес-аташе паризького видавництва P.O.L. Мова йшла про досвід свого видавництва у царині повільної літератури та нових технологій. Подія відбулася за сприяння Французького Інституту в Україні у рамках програми «Booking the Future» / EUNIC в Україні, Culture Bridges. Кураторка — Ольга Жук.

 

Коли мені було 20 років, я відкрив книгарню. Тоді геть усе було на папері, в зошитах — не лише книжки, але й уся документація, бухгалтерія. У 80-х роках я брав участь у розробці програмного забезпечення для керування книгарнями. А з 1985 до 1990 року брав участь в одній міжпрофесійній групі, з якою ми розробляли два головних продукти: це програма для книгарень — база всіх французьких книжок, які виходять друком, а також продукт, який мав на меті зв’язати книгарні з постачальниками в електронному форматі, щоб замовлення книжок відбувалося частіше, технологічніше, та швидше (з використанням штрих-кодів)

У 1991 році я почав працювати у видавництві сучасної літератури P.O.L. Воно розташоване у Парижі й видає виключно художню літературу. Саме видавництво було створене у 1983 році. Ми випускаємо приблизно 50 нових найменувань книжок щороку. Працюємо з авторами, навіть із невідомими, отримуємо їхні рукописи поштою. Одним із наших завдань також стало відкриття нових імен. Ми хочемо познайомити французьких читачів із новими авторами.

 

Книжки, які ми друкуємо, це така собі авангардна література, це достатньо складні твори не для широкого загалу. Дуже часто форма для нас важливіша за тло, мова важливіша за зміст, за історію, яка розповідається. Наше видавництво настільки чітко дотримується своїх принципів, що користується повагою як літературних критиків, так і книгарень. І ця література, яку я назвав «повільною літературою» з провокативною метою, достатньо часто має справжній комерційний успіх.

 

Коли ми говоримо, що у нас авангардна література, це в жодному разі не означає, що це якась недолітература чи нижча література. Успіхи наших авторів були відзначені найбільшими французькими літературними преміями.

 

Це і Гонкурівська премія, яку отримав наш автор афганського походження Атік Раімі (Atiq Rahimi). Також дуже успішною нашою авторкою є Марі Дарйосек (Marie Darieussecq). Перший її роман «Truismes» («Трюїзми», 1996), який ми видали, мав шалений успіх — було продано 250 тис. примірників. А якщо зібрати всі наклади її романів, які ми видали відтоді, — це точно перевищує один мільйон проданих примірників.

 

Ми приділяємо багато уваги формі, поетиці, мові, але також ми звертаємо увагу на нові технології. Їх використовують і наші автори. Вони у своїх текстах дуже охоче використовують якісь цифрові купюри з інших творів і дуже вдало їх поєднують із власним текстом.

 

Якщо ми говоримо про використання нових технологій у видавництві, то найперше це  стосується нашого сайту. На ньому представлені всі наші автори, всі наші видані книжки, всі літературні події, які відбуваються за участі авторів і в яких бере участь видавництво. Також на сайті можна познайомитися з уривками текстів із книжок.

Для того, щоб краще познайомити потенційних читачів із нашими авторами, нам здалося цікавою ідеєю включити до сайту невеличкі відеофільми. Зараз у нас вже є приблизно шість сотень відеофільмів. Вони дуже корисні, особливо коли йдеться про молодого невідомого ще публіці автора чи авторку. Голос, зображення — завдяки цим відео читач має змогу наче персонально познайомитися з автором, більше відкриває його для себе.

 

Паперова книжка — це був перший етап, бо потім прийшла електронна. Ми оцифрували й зробили електронні версії усіх наших книжок. Навіть тих, які були виданні раніше. 98% наших видань існують в електронному вигляді, їх можна прочитати на смартфонах, планшетах і на комп’ютерах у форматі PDF і EPUB.

 

Нам було цікаво мати всі свої книжки в електронному вигляді, щоб запропонувати їх читачам через мережу книгарень. У Франції дуже розгалужена мережа завдяки дії закону про єдину ціну книжки. Він гарантує можливість маленьким книгарням продавати книжки за тією ж ціною,  за якою їх продають у великих культурних просторах. Він знімає дискримінацію у середовищі книготоргівлі.

 

Ми думали, що пропозиція книжок в електронному вигляді дозволить нам розширити коло наших читачів і дасть змогу тим, хто знаходиться далеко від Парижа чи від Франції також придбати наші книжки. Ми у жодному разі не вважаємо, що електронна версія книжки є конкурентом паперовій.

 

Єдина ціна на книжку — це єдина ціна кінцевого продажу книжки читачеві. Коли ми готуємо електронну версію книжки, то вона на 30% дешевша від цієї публічної ціни. А коли книжка виходить у кишеньковому форматі, ми знижуємо ціну електронної версії до рівня ціни у кишеньковому форматі.

Якщо трохи більше про технічні деталі, то для оцифровування старих книжок, що були видані раніше, ми отримали фінансову допомогу від Міністерства культури. А що стосується тих книжок, які ми видаємо зараз, то ми їх одночасно готуємо в паперовому і в електронному вигляді. І ця робота — підготувати книжку в електронному вигляді — коштує нам один євро за сторінку.

 

Якщо говорити про цифри продажів, то за 2017 рік частка електронних книжок видавництва P.O.L. складає 5,7% від продажу паперових.

 

У книгарнях набагато легше знайти ті книжки, які щойно опубліковані. А книжки, які вийшли два і більше років тому знайти набагато складніше. Тому саме таких книжок багато продається в електронному форматі. Для них річні продажі можуть складати й 60% від загального обсягу.

 

Всі книгарні намагаються зробити власні сайти та пропонують книжки не лише в паперовому, а й в електронному варіантах. Ті електронні версії, які вони пропонують на своїх сайтах, продаються в основному через Amazon.

 

Наше видавництво має свою сторінку у мережі Facebook, де у нас 9 тис. підписників. Також у нас є акаунт у мережі Twitter із 18 тис. підписниками та Instagram з 5 тис. Я особисто є менеджером усіх цих акаунтів. Сьогодні без цього просто не можливо існувати, адже це створює імідж видавництва. А його необхідно підтримувати й відповідати сучасним вимогам суспільства.

 

Заснував видавництво P.O.L. Поль Очаковскі-Лоранс, саме його ініціали є назвою видавництва. На жаль, на початку цього року він загинув у автокатастрофі. Логотипом видавництва є літери та комбінація чорних і білих каменів із гри Ґо, яка означає «вічність». Сьогодні у нас вже є новий директор, це письменник і перекладач Фредерік Боє (Frédéric Boyer), який продовжить справу, започатковану Полем.

Разом із директором у видавництві нас п’ятеро. Один із нас займається підготовкою і макетами книжок. Інший колега займається продажем прав за кордон і на екранізації чи сценічні адаптації. Ще один займається адміністрацією. Я займаюся нашими стосунками з книгарнями, тобто комерційним боком справи, зв’язками з критиками, з пресою. А директор видавництва власноруч займається рукописами, які до нас приходять. Він обирає, що друкуватимемо. Через нішевість і специфіку нашого видавництва, воно час від часу має певні економічні проблеми. Нам пощастило, що інколи нам допомагає велике видавництво Gallimard, яке тепер є частиною ще більшої видавничої групи Madrigall. Вони на сьогодні володіють 80% видавництва P.O.L.

 

Переважну більшість текстів ми отримуємо поштою від незнайомих людей. І це приблизно 3 500 рукописів, а відбираємо до друку лише 3—4. Коли ми обрали твір одного автора, то потім намагаємося продовжити працювати з ними й видавати його наступні твори. У нас щороку є троє нових авторів, але загальна кількість — десь 50 осіб. Колишній директор видавництва Поль Очаковскі-Лоранс сам вирішував, які твори обрати для публікації. Нас цікавлять твори, які не схожі на всі інші. Книжка має бути особливою, відрізнятися від решти — це основний критерій нашого директора.

 

Назва видавництва, що зазначена на книжці, має вагомий вплив лише на невелику кількість людей, яких ми називаємо «великі читачі». Вони читають дуже багато і можуть вибирати книжки за назвою видавництва.

 

Але таких є, може, тисяча осіб. У Франції дуже важливою є особа власника книгарні, як і його поради, бо вони самі є тими «великими читачами». Дуже важливо, корисно і приємно для покупця, коли власники книгарень залишають на книжках власні коментарі, або вказують іншу відому особу, якій ця книжка сподобалась.

 

Останнім часом у французьких читачів упала довіра до літературної критики, до журналістів, які пишуть, і літературно-критичні видання погано продаються. Тому видавці зараз віддають перевагу роботі з книгарнями, вони запрошують власників книгарень на обіди, висловлюють їм своє пошанування та ін.

Велику роль у промоції книжки у Франції також відіграє радіо. Є дві великі радіостанції, які багато ефірного часу приділяють передачам про книжки. Не можна сказати, що дуже багато людей слухають радіостанції, але саме ці радіостанції слухають ті люди, які купують книжки. Тож це також цікавий метод впливу на читача.

 

У Франції є два вектори роботи з обкладинкою: є видавці, які використовують ілюстровані обкладинки з малюнками чи фотографіями, а у нашому видавництві, наприклад, всі обкладинки одинакові. У Франції дуже багато видавництв дотримуються такого ж принципу — видають книжки з однаковими обкладинками. Але усе частіше видавництва почали використовувати ілюстровані суперобкладинки. Наше видавництво не робить суперобкладинки, але додає до обкладинки стрічку темно-синього кольору завширшки до 10 см, де буде великими літерами написано ім’я автора або назва літературної премії, яку він отримав.

 

Авторка: Ната Коваль

 

Зображення: P.O.L, Французький інститут

 

Підтримайте проект

Фондуючи незалежну редакцію Читомо, ви допомагаєте зростити нове покоління
професіоналів видавничої справи і збільшуєте кількість хороших книжок у світі.

Підтримайте проект