Translatorium

Писати чи не писати: програми підтримки перекладів в Україні

23.10.2019

Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter

Який грант обрати для свого літературного проєкту? З якими викликами стикаються державні та міжнародні грантодавці? Хто повинен перекладати книги з української? На ці та інші запитання відповідали представники чинних і новостворених організацій в Україні під час дискусії «Програми підтримки перекладів: виклики vs можливості», яка відбувалася в межах Освітньої програми літературно-перекладацького фестивалю TRANSLATORIUM.

До дискусії була запрошена Богдана Неборак, керівниця сектору перекладної літератури та менеджерка програми підтримки перекладів Українського інституту книги, Альона Дмуховська, проєктна менеджерка Національного бюро програми ЄС Креативна Європа в Україні та Крістіан Дімер, керівник програми House of Europe в Україні.  Модераторка дискусії — Таня Родіонова. Переклад — Ганна Кирієнко.

Що таке програма підтримки перекладів?

А.Д.: У нас є спеціальний конкурс «Художній переклад», який націлений на сферу літератури. Він покликаний підтримати весь процес виробництва книги: від промоції до її подальшого виходу на міжнародний рівень. Не дивлячись на те, що ця можливість відкрита для видавництв, перекладачі у цьому всьому процесі грають важливу роль. На моменті підготовки аплікаційної форми ми готуємо CV всіх перекладачів, що працюватимуть над створенням перекладу для проєкту учасника програми. Сама програма виглядає так: видавництво може подати пакет робіт (від 3 до 10) на дофінансування від Креативної Європи.

Учасник може отримати до 50 % (до 100 тис. євро) від всього загального бюджету проєкту. Цю суму можна використовувати не тільки на переклад, але й на дизайн, друк і промоцію. Подаватись можуть тільки юридичні особи з великим портфоліо робіт. Бюджети досить великі і Єврокомісія повинна бути впевнена в тому, що учасник конкурсу зможе використати ці можливості, які надає грант. І потім зможе ефективно прозвітувати. Звісно, перекладач може бути проєктним менеджером, який вестиме цей проєкт, допомогатиме подавати заявку і писати звіти.

 

«Так склалось, що самі видавництва трохи пасивні. Дуже часто перекладач краще знає, що може бути перспективно цікаве в, умовно, Німеччині чи Іспанії».

 

Наш конкурс «Художній переклад» підтримує переклад і видавництво українських книг за кордоном, а також можна перекладати європейських авторів на українську. Наступний наш конкурс буде відкритий у березні 2020 року і буде надано три місяці на підготовку аплікаційної форми. Детальніше про програму можна дізнатись тут.

 

До того ж, наш офіс працює в Києві постійно і ми хочемо консультувати аплікантів і використовувати ті можливості, які в нас є. До нас часто звертаються видавці. Навіть коли конкурси відкриті, ми організовуємо зустрічі тет-а-тет з українськими видавцями, де ми опрацьовуємо всі нюанси, на які треба звертати увагу при підготовці заявки.

 

Б.Н.: У нас (прим. авт. — Український інститут книги) буде програма, яка підтримуватиме винятково публікації українських книжок за кордоном іноземними видавцями. Ця програма стартує у 2020 році. Ми будемо підтримувати літературу, яка спрямована на широкий загал: це і гуманітаристика, художня література, і книги-репортажі. Ми відкриті до будь-якого сектору пропозицій, бо література у нас дуже розмаїта. Звісно, це таке трохи гадання.

Ми будемо спостерігати за тим, що бажатимуть публікувати іноземні видавці, тому що вони є аплікантами програми. Нам цікаво працювати з цільовими ринками. Наприклад, ми знаємо, що українська література гарно представлена на книжковому німецькому ринку. Але нам би дуже хотілось створити більш барвисту історію про Україну в інших країнах. І в ідеалі, коли програма запрацює, ми прописуватимемо стратегії на різні ринки, де наша країна присутня, або там, де не присутня, але нам дуже хотілось би там бути.

 

К.Д.: Наша програма (прим. авт. — House of Europe) досить широка. Вона підтримує такі сфери, як переклад, освіту, охорону здоров’я, робота з молоддю і т.п. В межах цієї програми є декілька можливостей для перекладачів. Перш за все — це програми індивідуальної мобільності та навчання. Організація House of Europe підтримує великі гранти для масштабних міжнародних співпраць. Також ми маємо грант для підтримки перекладів. Ми підтримуємо повний цикл процесу перекладу — аж до самої публікації книги. Основна мета нашої організації — це розвиток професійних навичок і міжнародних культурних зв’язків.

Це стосується і грантів для перекладів. Він працює у двох напрямках: з ЄС в Україну і навпаки. Зараз я бачу, що інші організації будуть досить добре покривати напрямок з України в ЄС, тому ми більше зосередились саме на перекладах з мов ЄС українською. Окрім того, програма буде включати переклади мовами національних меншин в Україні. Програму підтримки перекладів ми доповнимо семінарами, оскільки розвиток компетенцій є дуже важливим і ми намагаємось поєднати це.

 

З якими викликами стикнулись під час розробки і роботи грантової програми? Що б змінили у власних програмах?

Б.Н.: Ми працюємо у державній установі й це означає, що якщо ми пропонуємо якусь нову програму, нам треба пояснити людям з різних міністерств та відомств, навіщо це потрібно. Але я це кажу в позитивному сенсі. Бо це дозволяє дуже чітко виписати проєкт і самому собі пояснити, навіщо нам взагалі підтримувати переклади української літератури за кордоном і чому це важливо.

 

«Я прийшла з громадського сектору і звикла, що все відбувається швидше, коли ти цього хочеш. І треба було добряче так набратись терпіння».

 

Ще рано говорити, що б ми змінювали. Нам для початку потрібно стартувати з цією програмою. Розробка нашої програми тривала рік. Ми сподіваємось, що вона буде підписана наприкінці листопада і тоді вже документ набуде чинності.

 

А.Д.: Я трохи з іншого боку можу сказати, тому що ми самостійно програми не розробляємо. Конкурс «Художній переклад» був запущений у 2014 році. Україна приєдналася до програми у 2015, українські видавці могли подаватись на цю програму вже з 2016 року. Є кілька міфів про такі великі грантові можливості. Перше, що це дуже важко і неможливо. Насправді, якщо ви вже працювати з УКФ і отримали грант, то 80 % успіху для Креативної Європи у вас також є. Наші аплікаційні форми дуже подібні. Звісно, вони мусять бути англійською мовою. Завдяки логічним відповідям в аплікації учасник спочатку собі дає відповідь на якісь ключові питання. Через ось це пропрацювання з двох боків в учасника вже є готовий «to do list» з чіткою послідовністю того, як побудувати свою роботу.

 

Якщо чесно, нам треба використати всі ці можливості, які в нас зараз є, пропрацювати їх. Вони дуже продумані і чіткі. Коли аплікант подає заявку на програму він може пропрацювати свою стратегію на 2 роки вперед.

 

Читайте також: Шість з половиною хлібин: скільки коштує книжковий переклад в Україні

К. Д.: Що б я зробив інакше? Але ми поки ще не розпочали (прим. авт. — Презентація House of Europe відбулась 16 жовтня в Києві). Я можу сказати, що ми дуже довго працювали над тим, аби знайти баланс. Щоб ця програма була доступною, але в той сам час підтримувала високу якість. Ми довго думали над тим, яку створити аплікаціну форму. Зрештою, вирішили, що доступ матимуть лише юридично зареєстровані особи, тобто видавці. Ми не хочемо, щоб ця програма перекладу була ізольована від всього, тому намагаємось підтримувати їх іншими заходами. Ми б хотіли, щоб про ці можливості дізнавались якомога більше людей, щоб до них був доступ.

 

Чому в Україні саме зараз розпочався стрімкий розвиток програм підтримки перекладів?

А.Д.: У першу чергу — це трохи геополітичне питання. Після наших подій у 2014 році весь світ звернув увагу на Україну. Якщо гаряча точка буде десь біля ЄС, то можливо, це буде якимось буфером, який негативно впливатиме на Європейський союз. А культура якраз є ось цим «soft power», яка допомагає знайти порозуміння між народами, яка розвиває суспільство загалом і допамагає розвитку толерантності, креативності. За останні роки цей сектор збільшується, у людей все більше вільного часу. Відповідно у нас все більше креативних професій буде з’являтись.

 

«У людей є таке упередження, що гранти — це кошти на халяву. Я б ніколи в житті їх так не називала, тому що це цільові кошти на розвиток ідеї. Це класні можливості, які в Європі використовуються десятками років. І я сподіваюсь, що в Україні все більше можливостей з’являтиметься — як державних, так і міжнародних».

 

Б.Н.: Я думаю, що неодмінно треба згадати програму фонду «Відродження», завдяки якій ми отримали кількасот неймовірних перекладів світової класики гуманітаристики.

 

Але це було щось одне таке, чим можна скористатись в Україні. Ця тенденція, яка зараз з’являється, — вона дуже хороша. Мені дуже приємно слухати Крістіана, який каже, що вони хочуть робити от такі речі, які ми теж розвиватимемо в УІК. Бо це означає, що ми можемо об’єднати свої зусилля або ж зробити щось нове і ще краще. Можливості подаватись на програми дозволяють фокусуватись на чомусь, тоді ми маємо дуже широкий простір для маневру, так само як мають перекладачі й наші апліканти. Це просто збагачує нашу літературу.

К.Д.: Я хочу погодитись з тим, що сказали попередні спікерки. З точки зору грантодавця, можна сказати, що добре виконана робота — це тоді, коли ти більше не потрібен. Але я не думаю, що це працює саме так. Звісно, треба думати про те, чи варто підтримувати проєкти, які самі себе окуповують фінансово. Але з іншого боку, для того щоб вони себе окуповували, потрібен розголос про них, потрібно інформувати про них. Звісно, існує таке певне накладання грантових програм в Україні, і нам потрібно бути уважним у тому, щоб не дублювати один одного. З цього виникає ще питання: чи взагалі може бути занадто багато таких програм і чи дійсно їх так багато?

 

«Враховуючи те, що в Європі є досить обмежене бачення України, і враховуючи, яку ключову роль вона відіграє зараз, то я вважаю, що нам потрібно навіть більше таких можливостей».

 

Хто повинен перекладати українські тексти: іноземці, іноземці українського походження чи українці?

Б.Н.: Звісно, ми б хотіли, щоб іноземні перекладачі перекладали українські тексти. Тому що саме вони можуть надати звучання текстові своєю мовою. Цього року, наприклад, ми робили переклад до каталогу, що буде представлений на Франкфуртському книжковому ярмарку (прим. авт. — УІК вперше презентував програму Translate Ukraine на Франкфуртському книжковому ярмарку), і всі фрагменти були перекладені фахівцями із США.

Ми дуже хочемо, щоб така тенденція розвивалась. Але я не заперечую того, що є блискучі перекладачі, які в ранньому віці емігрували з України, в яких є прекрасне чуття мови. Але загальна тенденція, що іноземні перекладачі будуть робити це ліпше. І тут вже виникає наступне питання: чи достатньо українісців за кордоном. Насправді, для програм їх цілком достатньо в різних країнах. Але ми б так само хотіли займатись україністикою і підтримувати кафедри славістики.

 

Освітня програма ІІІ літературно-перекладацького фестивалю TRANSLATORIUM відбулася за підтримки Українського культурного фонду.

 

Читайте також: Чого хочуть перекладачки? III фестиваль TRANSLATORIUM відповів

Підтримайте проект

Фондуючи незалежну редакцію Читомо, ви допомагаєте зростити нове покоління
професіоналів видавничої справи і збільшуєте кількість хороших книжок у світі.

Підтримайте проект