Епічний герой
Книги. Часописи. Е-буки. Е-зіни. Самвидав
Рекомендувати улюблені твори для читання – завжди нелегко. Їх не так мало. Крім того, виникає проблема з чіткими історичними рамками та, особливо ж, коментарями. Тому я свідомо обмежуся лише нашим модерним періодом – ХХ століттям.
Залиш коментар про цю книжку >>
«Біблія королеви гламуру-2» проти суперниць
Книжка адресована жрицям кохання, які хочуть «пальчиками, одягнутими в пурпуровий колір лаку, з них (мужчин себто) вижати соки, гроші і любов…»
|
факти з життя сучасних і вікопам’ятних письменників, дизайнерів, видавців, художників, книжкових оформлювачів, редакторів, а також роль книжок і навколокнижкових явищ у їхньому житті. У діалогах і нарисах
Віталій Мітченко: «Нечитома буква – це мистецтво для мистецтва, а не грамотний дизайн»
Віталій Мітченко – видатний український художник книги, живий класик каліграфії та викладач Київської художньої академії. Серед його захоплень – вивчення скоропису, мистецтво у гарно виписаних буквах і українське бароко. А серед нагород – понад 20 дипломів на міжнародних конкурсах книги. З ним цікава розмова. [далі] Михайло Погарський: «Книга художника — це, як правило, інструмент для художнього жесту»
Людина-універсал — художник, літератор, науковець, організатор і куратор щорічної виставки-ярмарку «Книга художника», головний редактор альманаху «Треугольное колесо» — Михайло Погарський розповідає про свої творчі зацікавлення, виставкову та видавничу діяльність, нові проекти і тенденції світового артринку. А ще аналізує, філософує і називає книгу художника з великої літери — Книгою. [далі] Юка Гаврилова: «Наявність літературного агента не додає митцеві таланту, проте значно полегшує життя»
На її адресу надходить купа рукописів від українських письменників і проб пера графоманів. Майже всі прочитуються. Та співпрацювати погоджується тільки з текстами, у яких є потенціал. Юка Гаврилова – у книжковому світі відома як літературний агент. Серед її клієнтів – розкручені й поки що не дуже письменники, а в портфоліо – сотні розтиражованих книжок. [далі] Костянтин Родик: «Я не хочу ризикувати своїм ім’ям, називаючи чорне білим»
Поза його увагою не пройде жодна путяща книжка, що вийшла на українському ринку. Він знає асортимент усіх видавців і можливості кожного письменника. Костянтин Родик – найкращий книжковий журналіст, не тільки на думку організаторів Форуму видавців у Львові, а й багатьох читачів. [далі] Ілля diliago. Ліки від запору наболілим
Ілля Вікторов, також відомий як diliago – художник із Москви, автор потоків шустрокалу, оформлювач документальних фільмів «Птиця Гоголь» і «Хребет Росії», один з улюблених народних лепроюзерів і саме той, хто уже майже спакував валізу для поїздки в Київ, щоби приєднатись до Штурмових загонів Ґутенберґа. [далі] Дмитро Стус про оцифрування української класики й зникнення журналу «Київська Русь»
Якщо ж не вийде, то бібліотека класики з'явиться на файлообмінній системі «EХ.ua». Участь у комерційній структурі зніме багато проблем. Такий банк культури надасть можливість створювати певне середовище, відкривати інтерактивні сайти, соціальні мережі. Тут можлива співпраця: між державною і приватною структурами. [далі] Микола Ковальчук: «Дилетантство — головна проблема всієї країни»
На Фестивалі молодих видавців та редакторів ви отримаєте рідкісну можливість – поєднувати приємне з корисним. Не виняток і майстер-клас «Гра в класи: Модульна сітка як видавничий інструмент», який проведе Микола Ковальчук.
Микола за освітою філолог, проте, як він сам стверджує, шрифтознавство, текстовий дизайн та типографія – це хобі, що переросло в нову професію і навіть стало об’єктом наукового інтересу. [далі] Культура крізь «Сито»
Цікавитеся культурою? Не знаєте, куди піти і хочете дізнатися про нових митців, дійсно вартих уваги? Набридло переглядати багато сайтів у пошуках потрібної інформації? Микита Олімпієв і Максим Головко знайшли вихід із цієї ситуації! Вони пропускають крізь своє «Сито» найцікавіші новини культурної тематики. [далі] Мирослав Дочинець: «На п’ятий день у Парижі я мріяв повернутися в Мукачево»
Відомо, що у Мукачівському замку зафіксували дивовижну енергетику, таку ж, як у тибетських монастирях. А можливо, загадка цього міста у талановитих українцях, які створюють про нього легенди? Таких, які тут «закорінені». Таких, як Мирослав Дочинець. [далі] Богдана Матіяш: «У приватності немає канону»
Не знаю, чи те, що пишу, є добрим. У якомусь сенсі, воно не є настільки добрим, як би мені хотілось – і писати, і жити. Дописуючи цю нову книжку, я дуже відчувала, що ані в письмі, ані в тому, як вдається бути на щодень, не можеш «стрибнути вище за себе». Що не напишеш ліпше, ніж ти є. [далі]