Епічний герой
Книги. Часописи. Е-буки. Е-зіни. Самвидав
Рекомендувати улюблені твори для читання – завжди нелегко. Їх не так мало. Крім того, виникає проблема з чіткими історичними рамками та, особливо ж, коментарями. Тому я свідомо обмежуся лише нашим модерним періодом – ХХ століттям.
Залиш коментар про цю книжку >>
«Біблія королеви гламуру-2» проти суперниць
Книжка адресована жрицям кохання, які хочуть «пальчиками, одягнутими в пурпуровий колір лаку, з них (мужчин себто) вижати соки, гроші і любов…»
|
факти з життя сучасних і вікопам’ятних письменників, дизайнерів, видавців, художників, книжкових оформлювачів, редакторів, а також роль книжок і навколокнижкових явищ у їхньому житті. У діалогах і нарисах
Олексій Авраменко, керівник проекту «BOOKLAND»: «Попереду залишились тільки виробники з США та Японії»
Олексій Авраменко, директор видавництва «Most Publiching» і за сумісництвом керівник проекту «BOOKLAND», пророкує книжковому ринку України недалеке цифрове майбутнє, і якнайшвидше мріє наблизити його до наших паперових реалій. Останнім часом він став публічною особистістю – проводить лекції, семінари, виступає на круглих столах, роздаровує рідери учасникам різноманітних конкурсів і квестів. [далі] Професор Гарвардського університету Григорій Грабович: «Найбільше цікавить те, як зрушити молоде покоління, яке має бути найбільш відкритим до нового, а не цинічно знеохоченим»
Про те, як вдається знаному українському часопису задовольняти жагу до критичної думки і чи існує сьогодні насправді така жага в українських читачів нам розповів літературознавець, професор кафедри української літератури Українського наукового інституту Гарвардського університету, засновник і головний редактор київського часопису «Критика» Григорій Грабович. [далі] Несмак “РАГУ.ЛІВ” і дитячі книжки у “Читанці”, які до смаку
У радіоведучої, активного блогера Тетяни Микитенко є два інтернет-дітища, на перший погляд, безмежно різні. Одне з них – «РАГУ.ЛІ», популярне серед шанувальників знущання над агресивним несмаком політичних, бізнесових і поп-зірок і просто для тих, хто любить розглядати невдалі світлини. Прихильників рагулів, звісно, більшість. Друге дітище – дитяча публічна онлайн-бібліотека «Читанка». [далі] Євгенія Глушкова: управителька хаосу й мати богів
Сьогодні ті сотні кілометрів, що віддаляють Київ від Вільнюса, не є перешкодою, аби дізнатись дещо про книжкове мистецтво в Литві. Тим більше, що з’явилась нагода познайомитись із цікавою художницею, Євгенією Глушковою. Їй лише 24 роки, живе та працює у Вільнюсі, де закінчила академію мистецтв за спеціальністю «графічний дизайн». [далі] Директор Інституту книжки у Польщі Ґжеґож Ґауден: безкоштовний доступ до інтернету – це причина зайти до бібліотеки
Спілкуючись із директором Інституту книжки у Польщі Ґжеґожем Ґауденом, найбільше вражає, що польські високопосадовці відверто говорять про свої проблеми, називаючи реальні факти й цифри, не соромляться їх і не намагаються бути кращими в очах журналістів, ніж вони є насправді. Так, у наших західних сусідів є проблеми, які стосуються низького рівня читання, кепських приміщень для бібліотек, але поляки знають, як їх вирішити і вирішують. [далі] Зінакшені книги Рейчел Аше
Погляди на книгу століттями трансформувалися, і до того ж – майже синхронно із видозміною самих видань. Рукописні книги спершу вірно служили образу Єдиної книги, неповторності та сакральності, Гутенберг, створивши галактику свого імені, цей образ дещо зруйнував. Тепер же розтиражовані книжки слугують будівельним матеріалом для химерної творчості зінакшення. [далі] Та, що ілюструє пластиліном
2009 року вийшла її поетична збірка «Та, що перевертає пінгвінів», яку літературні критики своєю увагою не оминули. Ми ж не можемо оминути інший талант Ганни Осадко – ілюстрування видань (понад 20 книжок різними техніками). Крім ніжно-жіночних малюнків до власної і чужої поезій, у Ганни Осадко особлива техніка – ілюстрування пластиліном і на склі. Тож, знайомтесь, із тією, що ілюструє пластиліном. [далі] Павло Маков: “Неможливо бути відомим митцем із невідомої країни”
Павло Маков не любить епатажу в будь-якій формі, за який навчились платити людям, хоча його роботи не можуть не вражати. Він любить мистецтво в одному примірнику, тому його артбуки – неповторні. Він ніколи не був у мейнстрімі й не пишається картинами в колекціях світових знаменитостей чи українських депутатів. Він маргінальний, як і маргінальною є Україна зі своєю утопічною відомістю у світі. Але це поки що. [далі] Григорій Кацнельсон про книги з душею
Знайомство із Григорієм Кацнельсоном трапилось через «Вухо Ван Гога». Це була перша побачена нами його книжка. А далі ми побачили самого Григорія – на першому Бу!фесті в Москві. З’ясувалось, що він дуже високий і що він – ціле видавництво, тільки з префіксом сам-. Ми вирішили, що ви теж маєте про нього знати. Тому представляємо. [далі] Ася Гонца: захоплення папером кожні день і годину
Натрапивши на ляльки в костюмах різних епох, а також на карнавальні маски рук Асі стало зрозумілим ясне українське паперове майбутнє. Свою талановитість дівчина відкрила нещодавно й випадково: коли мама Анна Чуприна показала донці, як робити витинанки. Крім того, що витинанки Асі вдались відразу, вона вирізала ще задосить чудових образів. [далі]