Книги. Часописи. Е-буки. Е-зіни. Самвидав
факти з життя сучасних і вікопам’ятних письменників, дизайнерів, видавців, художників, книжкових оформлювачів, редакторів, а також роль книжок і навколокнижкових явищ у їхньому житті. У діалогах і нарисах

Знайомство із Григорієм Кацнельсоном трапилось через «Вухо Ван Гога». Це була перша побачена нами його книжка. А далі ми побачили самого Григорія – на першому Бу!фесті в Москві. З’ясувалось, що він дуже високий і що він – ціле видавництво, тільки з префіксом сам-. Ми вирішили, що ви теж маєте про нього знати. Тому представляємо.
[далі]

Натрапивши на ляльки в костюмах різних епох, а також на карнавальні маски рук Асі стало зрозумілим ясне українське паперове майбутнє. Свою талановитість дівчина відкрила нещодавно й випадково: коли мама Анна Чуприна показала донці, як робити витинанки. Крім того, що витинанки Асі вдались відразу, вона вирізала ще задосить чудових образів.
[далі]

«Теж люди» з Новосибірська – це неймовірне поєднання фантазії і таланту. Їхні імена – Олексій Ляпунов та Олена Ерліх, їхня улюблена справа – створювати світ у папері. Це дизайнери, чиї роботи заслуговують називатися справжнім паперовим мистецтвом. Вони створюють цілі сюжетні композиції, які вражають своєю оригінальністю, гумором, увагою до деталей.
[далі]

Нещодавно в київському Будинку художника відбувалася виставка карикатур та ілюстрацій Радни Сахалтуєва. Експозиція була приурочена до ювілею автора – 15 травня народному художникові України, мультиплікатору, книжковому графіку виповнилося 75 років. На жаль, у залі не було людини, яка б могла розповісти про представлені роботи.
[далі]

Cьогодні переклад є однією з важливих форм міжлітературних взаємин. Український читач все більше заохочується читанням зарубіжної літератури правильною, багатою і подекуди вишуканою мовою. Про реалії, здобутки і розвиток цього сегменту літератури розповідає перекладач, науковець та есеїст Юрко Прохасько.
[далі]

Історія про те, як можна вивести подію у народ, беручи за фінансування залишки своєї стипендії. Або про потрібність культурного менеджменту й нав’язування книжок народу силоміць. А ще про любов до «МАРУСІ». Хоч були до неї організації різноманітних літературних акцій, мистецьких фестивалів (наприклад, «Тиждень мистецтв», «Білоруська весна»).
[далі]

Поезію Богдана Ігоря Антонича зрозуміти не так і легко. А ще важче – передати всю глибину й метафоричність графічними засобами. Проте складнощів не злякалась київська художниця Олена Тихонюк, проілюструвавши збірку вибраних творів поета “Велика гармонія” і використавши при цьому пластичні можливості витинанки. Крім того, дівчина до витинкарства підходить науково – у її «вченському» портфелі чимало [...]
[далі]

Колись її ім'я золотими літерами впишуть у підручники з історії видавничої справи України, її професійну біографію вивчатимуть студенти усіх книжкових спеціальностей не тільки на рідних теренах. Сьогодні ж Олександра Коваль – це приклад активного борця за зміни на книговидавничому фронті, публічна леді, у якої полки невідкладних, тяжких і рутинних обов’язків.
[далі]

Уже складно згадати, що було першим — курка чи яйце — тобто ідея антології «Дві тонни» чи ідея видавництва «Маузер». Та це й неважливо, оскільки і те, і те з'явилося практично одночасно й одне для одного. Нам пропонували видати цей проект під егідою інших видавництв, та ми обрали самостійне втілення.
[далі]

Лілю Тєптяєву інакше, ніж дівчинкою із квіточки не назвеш. Художниця-ілюстраторка дитячих книжок якось написала лист на електронну скриньку «Читомо», у якому розповіла про свої художні мрії/надії й авторську техніку аплікації. Після багаторазового листувального спілкування ми просто зобов’язані познайомити усіх наших читачів не тільки з аплікаційними роботами Лілі, а й з самою майстринею-любителькою паперу.
[далі]