Архіви, якими володієш тільки під час читання
Рекомендувати улюблені твори для читання – завжди нелегко. Їх не так мало. Крім того, виникає проблема з чіткими історичними рамками та, особливо ж, коментарями. Тому я свідомо обмежуся лише нашим модерним періодом – ХХ століттям.
Залиш коментар про цю книжку >>
«Біблія королеви гламуру-2» проти суперниць
Книжка адресована жрицям кохання, які хочуть «пальчиками, одягнутими в пурпуровий колір лаку, з них (мужчин себто) вижати соки, гроші і любов…»
|
Архіви, якими володієш тільки під час читання
Якщо людину й поміщати у колещатко для хом’яків, то тільки з книжкою. Принаймні до такої ідеї дійшли данські дизайнери з студії David Garcia Studio, що кілька тижнів тому представили нову інтер’єрну колекцію “Архів”. У рамках цього проекту намагалися вирішити одвічні проблеми людства: простір, людина, книжка.
.
.
Данці зробили навіть кілька серій інтер’єру читання, назвавши кожну з них архівами.
Архів 1 – це так би мовити вага вашої бібліотеки (у прямому й переносному значеннях), а стілець для читача залежний від кількості книг на полиці.
.
.
Архів 2 – це кругова книгозбірня (чи книгозбірня-циркуляція), придатна для кочових біблофілів, які занурюються у віртуальний світ і мандрують книжковою полицею вагою у півтонни. Також це символізує перехід книжки з однієї бібліотеки в іншу, одних знань в інші.
.
.
Архів 2 – це книжки під цензурним наглядом, що закриваються, як тільки хтось помріє про читання.
.
.
Архів 4 -порушує проблеми простору й ваги. Не даремне він у вигляді деревяного циліндра (3 метри діаметром і 3, 5 метри висотою), що звисає зі стелі. Це і місце для відпочинку, де можна тихо порозмовляти чи послухати музику, і святая святих – читальня. Якщо ти стоїш у читальні, то всі бачать тільки твої ноги, а якщо захочеш піднятися мотузковими сходами наверх, то всі бачитимуть тільки твою голову.
.
.
.
Автора ідеї на створення цього філософського проекту надихнув його знайомий. Ще в дитинстві у того знайомого завжди з собою були різні книжки для читання. І коли вже в дорослому віці автор його зустрів ще раз, то він, здавалось, і не розлучався з книжками. Після довгих років дружби знайомець нарешті запросив ідейного натхненника “Архівів” додому. У бібліотеці знайомого… не було жодної книжки. “Я володію твором тільки в момент його читання. А коли закінчую, то йду на прогулянку і дарую видання комусь із натовпу”, – відповів бібліофіл на здивування авторові проекту.
Ось вам ідеологія буккросингу.
18.05.2010
Листопад 19, 2010, 19:52
хочу таке коліщатко.. найзатишніше місце це домашня бібліотека.. я б туди лише подушечку притягла б.. влаштувалась зручненько.. ммм
а буккросинг це класно, але є книжки, з якими взагалі розлучитись важко, носиш їх з собою і вертаєшся у будь-який момент.. такі “священні” книжки потрібні вдома,щоб вертатись до них.. а от решту – цілком можна на буккросинг..
єдине що першому зустрічному книжка може бути зовсім “не та”, тож поличка в кав”ярні ліпше..