Місця

Систематично щотижня у "Кабінеті" проводяться літературні зустрічі з найцікавішими творцями української літератури. Юрій Кучерявий керується певними критеріями у виборі того чи того письменника на зустріч із цінувальниками охудожненого слова. Передусім це має бути не львівський і не розкручений митець. "Кабінет" деякою мірою бере участь у творенні нової маловідомої літератури, доносячи до загалу свіжі й нікому не відомі обличчя. [далі]

В аудіотеці центру театрального мистецтва ім. Леся Курбаса є раритетні аудіозаписи розмов з акторами, режисерами (навіть інтерв’ю з актором Йосипом Гірняком) і радіоверсії театральних вистав. Є тут також відеотека, де можна знайти майстер-класи режисера та актора Григорія Гладія; відеозаписи вистав, документальні фільми про життя та творчість Леся Курбаса, художні фільми. [далі]

Колись у Києві була така затишна кав'ярня-книгарня "Бабуїн". Сьогодні її вже нема. Була також кавова "Антресоль" – також із книжками. Але й вони звідти чомусь зникли. Натомість з'явилася "Азбука". Навіть дві. Саме туди ми й влаштували розвідку. [далі]

Всіх видань –сім із половиною тисяч – не так і багато, проте книжки почасти дійсно унікальні. Є література з музики, кіно, міфології, архітектури, народно-декоративного, образотворчого мистецтв, театру. Значно менше з балету й оперетти, проте поціновувачі таки щось для себе та знайдуть. Серед асортименту – чимало нотних видань, яких зараз в Україні майже не продукують. [далі]

Головне завдання бібліотеки – збереження і популяризація дитячої літератури, яка коли-небудь видавалася в Україні. Для цього в структурі закладу створено фонд обов’язкового примірника, метою якого є якнайповніше збереження вітчизняного репертуару дитячих книг. У фонді рідкісної книги знайдете понад 17 000 одиниць зберігання – книг і періодичних видань для дітей. [далі]

Національна історична бібліотека України. Облаштуватися можна в одній із чотирьох спеціалізованих зал: історії зарубіжних країн, історії України, періодичних видань або нових надходжень. Місця вистачає. Правила бібілотеки дозволяють прихопити з собою зошит, письмове приладдя, гаманець, телефон (куди ж без нього). І, до речі, не зайвою буде лінійка для вимірювання розміру сумки (бо якщо та більша за 30х20 см, то все доведеться перемістити у прозорий пакет). [далі]

Серед цікавинок – журнали «Мистецтво», «Плуг», букварі для дорослих та посібники, що сприяли подоланню неписьменності у 20-х роках (наприклад, дещо незвично тепер побачити таку брошуру для селян «Як правильно читати книги і газети») і, звичайно, художня література, твори самвидаву. [далі]

Мова йде про таку собі грошову сталу, за яку можна придбати будь-яку дрібницю: від дзеркал і адаптерів розеток за одну гривню до різноманітних сувенірів за вісім. До цього звикли, і це стало вигідним маркетинговим ходом. У нас інша ситуація. Якщо в тих кіосках реалізуються товари широкого вжитку, то ми говоримо все ж про книги. [далі]

Ще далекого 1922-го року майбутня дружина видатного українського письменника Павла Тичини – Лідія Папарук у середній школі № 136 відкрила невеличку книгозбірню, яка згодом стала дитячою. Після Другої світової війни у фондах цієї бібліотеки було вже 62 тисячі томів, більшість – українська література. [далі]