Книги. Часописи. Е-буки. Е-зіни. Самвидав

Брак коштів – часом не єдина проблема для тих, хто прагне придбати книгу. Мешканцям міста Нікополя, як і багатьох інших маленьких містечок України, треба докласти зусиль, аби знайти потрібну книжкову новинку. Де купувати книжки, коли немає Петрівки, книгарень «Є», «КС», «Empik» і т.д.? І чому таких місць бракує?
[далі]

У двох сусідніх будинках по вулиці Гроссе Хіршграбен в місті Франкфурт-на-Майні містяться два музеї, присвячених Йоганну Вольфґанґу фон Ґете. Перший, Будинок Ґете – місце, де він з’явився на світ 28 серпня 1749 року і провів своє дитинство та юність. Інший будинок – це Музей Ґете, галерея мистецтв з великою колекцією живописних полотен, графіки, бюстів XVIII та XIX століть.
[далі]

Луцький замок, збудований у XIV ст., відомий ще як «Верхній замок» (на противагу Нижньому, майже зруйнованому) або «замок Любарта» (назву використовують з початку ХХ ст.). Століттями він був столичною резиденцією уряду і глави держави. Саме в цих старовинних мурах зараз знаходиться луцький Музей книги.
[далі]

Бібліотека, що є підрозділом загальної бібліотеки НаУКМА, почала працювати з 1998 року. Відкрита з метою поширення американської культури в світі, для вільного послугування американськими книжками в Україні. Багато видань, що зараз у фонді, подаровані американськими меценатами, здебільшого українського походження, решта закуплена за спеціальною програмою.
[далі]

Іван Франко, фактично, «пропіарив» Тухлю, змалювавши село у повісті «Захар Беркут». У XIII ст. на Тухлю напали монголо-татари, але були розгромлені мужніми тухольцями із Захаром Беркутом на чолі. Саме цією історичною подією, описаною класиком, а також низкою «беркутівських» пам’яток тепер відоме село.
[далі]

У квітні цього року в етнічно найстійкішої національної групи в Україні – угорців – збулась мрія, здійснення якої вони чекали вже більше 15 років. Відкрилася перша в Ужгороді угорська книжкова крамничка «Уж». Як повідомляють власники, ні фінансової, ні меценатської підтримки від України для книгарні громада угорців Ужгорода (а це близько 10 тисяч) не дочекалась, тому й змушена була брати все до своїх рук.
[далі]

Коли заходиш у культурно-мистецький центр «Інтермеццо», можеш натрапити на великого пса, що спочиває між книжковими стелажами. Не лякайтесь. Це Керзон, пес без домівки, що любить читати. На відміну від бутіків, де Керзона постійно виганяють віником, в «Інтермеццо» до нього ставляться спокійно й розуміюче. а весною в КМЦ весною жив Говіній, чорний ворон, укоханий відвідувачами і телекамерами, що сидів на романі «Чороний ворон» Василя Шкляра.
[далі]

У рубриці «Місця» ми продовжуємо цикл варшавських звітів. Цього разу всередині – нотатки про першу варшавську книгарню-кав'ярню, створену засновником видавництва «Swiat Literacki» Томашем Бжозовським, про «Ніжного варвара». Книгарня органічно вписалася у місцевий культурний ландшафт на вулиці Добрій, поблизу Варшавського університету.
[далі]

Прозорі скляні двері крамниці завжди зачинені. Перед входом треба подзвонити в домофон і повідомити про те, хто ви і з якою метою прийшли. А щоб не турбували допитливі перехожі, на дверях висить табличка з таким написом: «Вхід тільки для бібліофілів».
[далі]

Фундація Центр Сучасного Мистецтва пропонує пізнавати мистецький простір, скориставшись літературою із власної спеціалізованої та багатомовної бібліотеки. Зібрання є унікальним як за тематикою, так і за географією репертуару представлених видань, чи не кожне з яких має свою історію міграції до Києва.
[далі]