Старим поетам – нові музеї

Книги. Часописи. Е-буки. Е-зіни. Самвидав
RSS Facebook twitter
«Вперше чую» і байкери: читання на мотоциклах
Храми знань: історичні бібліотеки Заходу

Топ-15 модерних творів від Анатолія Дністрового

Рекомендувати улюблені твори для читання – завжди нелегко. Їх не так мало. Крім того, виникає проблема з чіткими історичними рамками та, особливо ж, коментарями. Тому я свідомо обмежуся лише нашим модерним періодом – ХХ століттям.

Залиш коментар про цю книжку >>
Чарівний світ жінок України

Чарівний світ жінок України

Лиск крокодилячої шкіри, тиснення золотом і шурхіт кольорових глянцевих сторінок чітко дадуть вам зрозуміти: перед Вами – Чарівний світ жінок України. Ніжні, витончені, сміливі, а подекуди навіть войовничі образи вітчизняних жінок покликані супроводжувати ваші ділові будні у вигляді ділового щоденника. Найкращий подарунок для чоловіків.

Семінар творчої молоді
Футболкин - Сувенирная продукция с нанесением логотипа
КнигиЧасописиCамвидавЕ-чтивоЕлементи
НовиниФетишЕпічний геройВиданеМісцяЕкспериментСтандарти

2_-Burns

Старим поетам – нові музеї

Хто з нас пам’ятає твори шотландського поета Роберта Бернса, які ми вивчали у школі? Так чи ні, на його батьківщині і по всьому світові день народження видатного барда, який в Шотландії отримав статус національного, відзначають щороку. Святкування навіть отримало спеціальну назву: Robert Burns Day, або Burns Night (шотландською пишеться так: Burns Niсht), або Burns supperДень Роберта Бернса, Бернська Ніч, або Вечеря Бернс.

Та цього року напередодні 25 січня на місці, де народився поет (а саме: поблизу міста Ейр, графство Ейршир), відкрили музей, який так і назвали: the Robert Burns Birthplace Museum (Музей місця народження Роберта Бернса).

Музей включає: будинок, у якому народився Роберт Бернс, історичні пам’ятки, з якими пов’язані його найбільші роботи, а також монумент і сади, створені на його честь.

При вході гостей зустрічають стілець поета та письмовий стіл, за яким працював Роберт Бернс.

Його твори й розлітаються, надруковані на аркушах паперу…

Задля підвищення більшої зацікавленості відвідувачів, зокрема дітлахів, корпус музею оснащений різноманітною інтерактивною технікою. Певно, це стало прерогативою більшості новостворених музеїв.

До речі,  гра, що зображена на картинці, дуже смішна. Вам пропонують із можливих варіантів очей-носа-рота-волосся зобразити свого поета. Спробуйте гру на сайті.

У кількох хвилинах від сучасного будинку музею, знаходиться котедж, у якому народився бард у 1759 р.

А це – Ліз Локхед (Liz Lochhead), сучасна шотландська поетеса, драматург та сценаристка.  Нещодавно (у січні 2011 р.) вона отримала звання другого національного «макара» (себто шотландського барда/поета) після Едвіна Морґана. Саме вона відкривала музей.

Особливу увагу нових експонатів приділено шотландській мові, якою писав бард. Вітрини мають, зокрема, пояснювати гостям музею окремі слова з творів поета.

У цій вітрині – гітара Роберта Бернса (справа). В оформленні експозиції використана тема  зв’язку творів поета із музикою.

Металева скульптура миші на території Музею місця народження Роберта Бернса:

Автор скульптури – Кенні Хантер (Kenny Hunter). Вона так і зветься: «Пам’ятник Миші» («Monument to a Mouse»).

Та чи трапляється у творчості барда образ миші? Якщо так, у якому творі? Чекаємо на ваші відповіді!

(Наша відповідь – за тиждень у коментарях)

Сайт музею тут.

Джерело натхнення: guardian.co.uk

07.02.2011



Всього лиш один відгук, можливо, ви напишете другий?

  1. Читомо:

    Образ миші у творчості Роберта Бернса наявний. Зокрема, у 1785 р. бард написав вірш “To a Mouse, on Turning Her Up in Her Nest with the Plough” («До миші, вивернутої плугом з нори»).
    У перекладі Василя Мисика твір звучить так:

    Звірятко, чом ти скачеш так?
    Тебе пойняв безумний ляк!
    Гей, стій же, не біжи в байрак
    Мерщій ховатись!
    Ти думаєш, оцей держак
    Я взяв, щоб гнатись?

    Як жаль, що людське панування
    Розбило світове єднання!
    I ти тікаєш без вагання,
    Хоч і мене
    Приречено на існування
    Таке ж сумне.

    Ти злодій на лану моїм.
    Що ж, якось треба жити всім.
    Я зерна дам тобі, ходім!
    Я знов посію,
    А зараз колоском одним
    Не забіднію.

    Нещасна доля у звіряти!
    Зосталося само, без хати.
    Нової вже не збудувати -
    Пропало все!
    А грудень тягне білі шати
    I сніг несе.

    Вже поле пусткою лягло.
    Погожих днів – як не було.
    Ти затишок собі й тепло.
    Тут готувала.
    Та ось набігло чересло -
    Й бездомна стала.

    На цю убогу жменьку жита
    Ти клопоталася півліта,
    Тепер розорена, розрита
    Твоя нора.
    А дощик сіє наче з сита -
    Сумна пора!

    Та, мишко моя бідна, стій:
    Так гірко не тобі одній!
    I мишачих, і людських мрій
    Немало гине,
    I потім смутків темних рій
    Услід їм лине.

    Ти щасливіша за людину,
    Бо знаєш тільки цю годину.
    А я в минуле погляд кину -
    I знов журюсь.
    Про завтрашню ж непевну днину
    Й гадать боюсь.

    Оригінал твору є на сайті.

Залишити відгук




info@chytomo.com
icq 353 833 630
© Читомо, 2009-2010 ідея Іри Батуревич та
Оксани Хмельовської