Богемний Шевченко з ознаками алкогольного бунту

10 березня у літературній кав’ярні «Кабінет» велася мистецька розмова, присвячена Тарасові Шевченку. «Читання поезії – це одна з  можливостей переломити хліб із померлим», – такими словами розпочав цю символічну зустріч модератор літературних посиденьок Юрій Кучерявий. Присутні цінителі творчості Кобзаря бесідували на тему «Шевченко і богема».

Спровокував  дискусію  прокуратор «Бу-Ба-Бу» Віктор Неборак. «Такий атрибут як богемну львівську каву Шевченко оминає у своїй творчості, – пояснює поет. – Зате у його писаннях є ознаки традиційного для української нації алкогольного бунту. Звичайно, горілка і шинок  не мають нічого спільного з високомистецькими діяннями».

«Шевченка запрошували на численні обіди не через богемність, а тому, що він умів забавити оточення. – висловилася львівська поетка Мар’яна Кіяновська. – До Тараса ставилися як до оповідача історій. Він спілкувався з богемою через тих людей, які були для нього важливими, а не тому, що душею належав до цього середовища».

Саме значення слова “богемність” – теж було предметом для роздумів. Зійшлись на тому, що це насамперед художницька сфера мистецтва. Є такий собі неписаний закон: якщо ти справжній художник, то ти обов’язково у богемі.

Також велася бесіда про вивчення Шевченка у школах. Колись багато чого було заборонено. Українська інтелігенція, особливо молодь, радо читали приховане, невідоме. Зараз, коли все дозволено, знання про Шевченка-поета обмежуються кількома віршами. А от про Шеченка-людину взагалі мало хто щось знає. «Шкільна програма рефлекторно відторгує від Кобзаря молоде покоління», – пояснив Віктор Неборак.

Дещо підсумував дискусію поет і драматург із Тисмениці Олег Лишега. Богема, на його думку, це гарні екзотичні квіти, які не задумуються про свої плоди. А те, що Шевченко інколи випивав, не має ніякого надрозумного пояснення. Все просто: вино – потреба для художника. Таким чином він поглиблює свої кольори. Але, як би там не було, література – це набагато сильніший наркотик, ніж алкоголь. І Шевченко від цієї пристрасті був безсумнівно залежний. Невиліковно залежний.

Ірина Павлюк,

спеціальний кореспондент зі Львова

12.03.2010

В нас вже немало відгуків, цілих 2, можливо, вам є що додати?

1. стронґовський:
   Березень 13, 2010, 03:47

   лИшега!!! лИшега!!!

2. huhamohovynka:
   Березень 13, 2010, 09:49

   Що лИшега!!!, то факт.

Залишити відгук

Ім'я (обов'язкове)

Електронна пошта (буде прихована) (обов'язкове)