Читомо > Новини > "Книга художника" як новий видавничий продукт. Доповідь друга

Новини

"Книга художника" як новий видавничий продукт. Доповідь друга

23.04.2010 1 Автор:

Листвак Г. Б.
аспірантка Української академії друкарства

Науковий керівник: Зелінська Н. В.

.

Сучасний, доволі непрогнозований, український книжковий ринок постійно ставить перед видавцем складні завдання. Останній має бути готовим до роботи з творами будь-якого виду літератури, жанру, тематики, способу виконання та задовольняти таким чином найвибагливіші читацькі й авторські запити.

До таких «сюрпризів» ринку (в цьому випадку — приємних) належать «книги художника» (відомі під цілою низкою термінів: арткниги, артбуки, мистецькі книги, книги митця і т. д.) — незвичайні за формою і змістом, поєднанням графічного і текстуального проекти. До «книг художника» вдається чимало авторів, щоб повною мірою втілити свої ідеї; їхня поява свідчить про зацікавлення як із боку творців, так і з боку читачів. Тому виникає потреба хоча б загально на цьому етапі окреслити основні підходи у підготовці таких видань.

Доволі глибоко проблематику арткниги висвітлено в англомовній літературі, зокрема у працях Стівена Бері, Джоанни Дракер [7], Сари Бодман [6] тощо. Цікаво, що тамтешні науковці вважають «книгу художника» молодим явищем, яке «все ще перебуває в підлітковій стадії: повній винахідливості та хвилювання» [8, 199] — при тому, що в них такі видання розвиваються вже понад чотири десятиліття.

Попри наявні українські традиції арткниги (згадати хоча б роботи футуристів), наші джерела з цього питання поки що не тішать своєю кількістю. Щоправда, за останні декілька років «книга художника» стала трохи доступнішою українським поціновувачам — передусім, завдяки мистецьким проектам та виставкам («Книжковий обід 07/08» 2008 р. [3], «Арт книга» 2010 р. [4]). Потроху з’являються дописи художників, мистецтвознавців, кураторів, ініціаторів та учасників виставок — про «книгу художника» як таку, про проблеми назви, виготовлення, видання та реалізації таких проектів. Це, зокрема, статті Тамари Злобіної [2], Катерини Загорської [3, 4—8], Анастасії Денисенко [1] та ін. За влучним висловом К. Загорської, у питанні «книги художника» «ще нічого не досліджено, не структуровано, не вивчено «от и до». Ми перебуваємо в тій точці, коли самі не маємо гадки про те, чим усе може закінчитися» [3, 8]. Тому ґрунтовні праці про українську «книгу художника», як і спеціалізовані виставки, фестивалі, видавничі проекти — ще попереду.

Об’єктом дослідження у цій роботі є «книга художника» як видавничий продукт, предметом дослідження — специфічні властивості «книги художника», що впливають на процес підготовки її до виходу в світ. Обраний підхід до вивчення «книги художника» є доволі незвичним, адже традиційно її розглядають як мистецьке явище, яке перебуває у колі «художник — куратор/колекціонер — експозиція» і рідко покидає його межі. Поглянути на такі проекти зі сторони видавця — нове і доволі непросте завдання. Адже видавець «книги художника» має вирішити низку першочергових питань і бути готовим, що далі виникне значно більше нових.

Питання 1: Як назвати та означити майбутній проект?

Окреслити межі «книги художника» в сучасних видавничих реаліях складно з декількох причин. Перш за все, через термінологічну та нормативну невизначеність і розмитість поняття «книга художника», яка найчастіше отримує реальне видавниче продовження у арт-книзі: альбомах, подарункових виданнях, каталогах робіт. Це явище тяжіє радше не до звуження поняття, а до накопичення, навіть нагромадження різних сенсів [3, 5].

Крім того, будь-яке видання, що претендує називатися «книгою художника», є втіленням певної мистецької ідеї і завжди перебуває в контексті якогось проекту. Як наслідок, у межах одного проекту з’являються декілька різновидових видань, кожне з яких більшою чи меншою мірою наближене до об’єкта дослідження. А видавцю з понад десятка термінів, що трапляються у теоретичних джерелах та побутують в мистецькому середовищі, треба обрати один, найприйнятніший для своєї продукції.

У світі кожна установа чи приватний колекціонер, що збирає «книги художника», має власні критерії добору. Зрозуміло, критерії ці відрізняються в кожному конкретному випадку: бібліотеки вищих навчальних закладів зосереджуються на тих книгах, які стануть у пригоді в навчальному процесі; регіональні музеї роблять акцент на творах місцевих художників; державні книгозбірні намагаються зробити універсальну добірку книг — яскравих представників різних напрямків. Разом із тим, кожен колекціонер має певні табу, зазвичай пов’язані або з високою вартістю книги (чи вичерпаним бюджетом), або з нетривкою конструкцією чи специфічним матеріалом, які потребують особливих застережень при зберіганні та експонуванні.

Зазвичай про такі вимоги вказують попередньо, і звучить це приблизно так: «книгою художника» ми вважаємо проекти, які…», — а далі йде перелік потрібних рис. Звісно, така система не позбавлена спекулювань, адже виходить, що художники стають частково залежними від авторитету колекціонера і його бажання назвати витвір «книгою художника».

Єдине, що нам справді варто перейняти — це орієнтація на власний досвід, смак, інтуїцію, здоровий глузд та бачення культури книги. Тобто, кожен видавець повинен сам окреслити критерії означення і визначитися з тематичним та цільовим напрямком книг.

Питання 2: Як описувати і каталогізувати «книги художника»?

Може, з часом державні установи ставитимуться серйозніше до нетипових книг і включать «книгу художника» до переліку видів видань. До прикладу, Бібліотека Конгресу зреагувала на потребу книжкового ринку і в 1980 р. увела словосполучення «artists books» до списку каталогізації.

Багато хто може сумніватися у доцільності такого кроку, називаючи його спробами осягнути неосяжне, наступом прагматизму й тиражування на мистецтво — і в чомусь будуть праві. Розмаїття форм, носіїв, технік і засобів втілення, якими оперує сучасний художник книги, практично унеможливлює чітку класифікацію «книг художника». Та це не значить, що видавнича аналітика зазіхає на стандартизування усіх можливих мистецьких об’єктів, які використовують форму книги. Йдеться лише про ті їх різновиди, які надаються до видавничого втілення, і ті, що вже вийшли у світ як видання.

На жаль, загальноприйнятої системи опису «книг художника» поки що не існує. Часто це становить проблему і для самих творців, адже окремі проекти можуть бути частково позбавлені традиційних розпізнавальних елементів. Та й опис власних проектів є суто добровільною ініціативою художників. Наприклад, С. Бодман подає зразок інформаційного аркуша [6, 11] і рекомендує художникам додавати його до своїх книг — для надання покупцям потрібних відомостей та полегшення каталогізування. Аркуш містить такі пункти: назва книги, художник, автор (якщо є), ISBN (якщо є), видавець або друкарня, короткий опис книги, дата і місце публікації, розмір, кількість сторінок, наклад, використані матеріали, роздрібна ціна, контакти.

Зрозуміло, що випущена видавництвом «книга художника» не матиме таких проблем з ідентифікацією. Однак при потребі бібліотекарям чи зацікавленим читачам багато що доведеться робити самим, наприклад, встановлювати тип носія, використаний матеріал або проставляти умовну пагінацію.

Питання 3: Де знайти матеріал для майбутніх проектів?

Беручись за випуск «книг художників», видавець має навести контакти з художниками, залучити до співпраці музеї, галереї, книгозбірні. Таким чином буде сформоване мистецьке середовище, у якому відбуватиметься циркулювання творчих ідей для майбутніх видань.

В країнах, де «книги художника» ширше представлені в мистецькій сфері, проекти, що згодом можуть стати видавничим проектом, можна знайти у: великих публічних бібліотеках; спеціальних університетських книгозбірнях або художніх бібліотеках; спеціалізованих на «книзі художника» книготорговців і книжкових магазинах; колекціях видань, фотографій і малюнків у музеях або музейних бібліотеках; галереях і на спеціалізованих виставках; майстернях художників. Для українського видавничого ринку поки що доступні лише два останні пункти, але цього цілком достатньо для напрямку, що зароджується.

Питання 4: Яке місце «книга художника» займатиме в репертуарі видавництва?

З досвіду світових видавництв можна зробити висновок, що для випуску «книг художника» є три основні шляхи. Перший — спеціалізований суто на такій продукції видавничий осередок (окрім традиційних видавництв, це може бути видавнича діяльність окремих художників і художніх майстерень) — наприклад, російське самвидавництво «Планетянин», що випускає у світ авторські книги обмеженим накладом.

Другий варіант — мистецьке видавництво ширшого профілю, яке окрім «книг художника» видає ще альбоми, подарункові видання, каталоги робіт — наприклад, американське видавництво «Granary Books», що позиціює себе як видавця «книг художника», але має у доробку і мистецькі альбоми, і теоретичні праці про «книгу художника».

Третій шлях — найдоступніший для сучасного видавничого ринку України — це включення до свого репертуару «книг художника» як епізодичних видань чи у вигляді спеціалізованих серій. Близькою можна вважати схему українського «Фоліо», яке в межах звичного, доволі широкого репертуару виконує дорогі подарункові видання невеликим накладом та з використанням ручної роботи.

Питання 5: Яким має бути видавниче опрацювання майбутніх проектів?

При підготовці «книги художника» робота редактора суттєво модифікується. Оскільки не кожне таке видання містить увесь комплекс ознак, що піддаються редакційному аналізу, структура останнього теж зазнає змін. Та й сам аналізований «оригінал» (чи то авторський, чи згодом видавничий) може зовсім не відповідати зразковим вимогам. Наприклад, бути оформленим у вигляді макета-колажу ручної роботи.

Тому до кожного твору, залежно від його особливостей, слід підбирати іншу методику опрацювання. Бо не в кожній «книзі художника» буде можливість вдосконалити структурну організацію тексту чи перевірити фактичний матеріал.

Бездоганний науково-довідковий апарат видання відтепер теж не самоціль: його елементи можуть бути просто відсутні або ж цілковито змінені. Більше того, деякі знахідки художників книги, засновані на змішуванні чи перекрученні елементів видання, можуть стати поштовхом для вдосконалення сучасної концепції науково-довідкового апарата і структури видання в цілому.

Суттєво допомогти в опрацюванні «книги художника» можуть редактор-мистецтвознавець або спеціально запрошений мистецтвознавець-консультант, здатний оцінити мистецьку вартість і виокремити недоліки майбутнього видання. Важливою для збереження цілісності задуму також є тісна співпраця з автором чи авторським колективом у процесі підготовки.

Питання 6: Як дати собі раду з виготовленням?

Під час аналізу реальних «книг художника» стають помітними проблеми виготовлення та використання таких видань. І хоча ці питання не є суто видавничими, їх теж варто згадати і по можливості намагатися подолати.

Серед найочевидніших проблемних моментів: технологічні та експлуатаційні. Перш за все, очевидною стає складність виконання певних робіт через «екзотичність замовлення». Наприклад, друк на надтонкому папері, дуже маленькі чи нестандартні формати видань створюють додаткові труднощі. Відсутність у художників поліграфічних знань та досвіду (зокрема, у додрукарських процесах) — ще один негативний фактор. В результаті, чудовий задум може постраждати від невдалого поліграфічного втілення.

Хоча «книги художника» не є виданнями, до яких висувають підвищені вимоги з витривалості, міцність їхньої конструкції теж дуже важлива. «Прочитання» «книги художника» не такі часті, але іноді «слабкі» деталі видання можуть пошкоджуватися навіть після декількох використань. Невитривала або невдала конструкція може стати причиною швидкого пошкодження видання чи утруднювати перегляд книги.

Частково запобігти таким перешкодам може технолог-консультант, який тісно співпрацюватиме як із відділом художньо-технічного оформлення, так і з друкарнею. Реальні проекти «книги художника» через свою специфічність і нестандартність завжди матимуть якісь проблеми, та це завжди даватиме авторам і видавцям поштовх до розвитку.

Питання 7: Якою буде читацька аудиторія, як її «познайомити» з «книгою художника»?

Як твір мистецтва, «книга художника» є результатом самодостатнього творчого вияву автора, не завжди орієнтованим на конкретного читача. Залежно від авторського задуму, використаної техніки виконання, можливого видавничого опрацювання, у кожній «книзі художника» реалізовані щоразу інші принципи структури та подачі матеріалу.

Навіть маючи певний рівень культури й ерудиції та чималий досвід «спілкування» із незвичайними виданнями, читач в цьому випадку стає початківцем і частково уподібнюється до дитини. Так перед видавцем з’являється ще одне завдання: виховати собі читача, який зможе належно оцінити новий проект.

Для того, щоб визначити доцільність і рентабельність випуску таких проектів, не треба проводити дослідження видавничого ринку: по-перше, це безрезультатно і дослідження вийде поверховим і епізодичним; по-друге, з «книгою художника» висновки слід робити від протилежного. Будь-яка книга — незвичайний товар, а «книга художника» — продукт просто унікальний.

У її середовищі практично не існує конкуренції, а поява нових проектів, навпаки, свідчить про зростаючу суспільну і ринкову потребу. Просувати такі видання найдоцільніше через участь у мистецьких акціях, незвичайні рекламні ходи, спрямовані на популяризацію культури читання.

Як бачимо, теоретична база в напрямку «книги художника» відсутня, методика роботи з такими виданням ще не сформована, каталогізація утруднена. В результаті, новий видавничий продукт може стати видавничою авантюрою — дорогою, складною для втілення, та водночас вартісною і оригінальною.

Випуск «книги художника» може стати своєрідним засобом «підвищення кваліфікації» видавця, змусити по-новому поглянути на книгу як таку і на репертуар власного видавничого осередку, навчити вчасно відійти від стандартних етапів підготовки видань, розширити коло творчих партнерів та читачів.

.

Література

1. Денисенко А. У наступні проекти я планую додати більше натурального і живого : інтерв’ю з художницею Юлією Табенською / Анастасія Денисенко. — 2010. — Режим доступу:
https://archive.chytomo.com/rozdil/epichnyy-heroy/u-nastupni-proekty-ya-planuyu-dodaty-bilshe-naturalnoho-i-zhyvoho.html.
2. Злобіна Т. Графіка на дотик / Тамара Злобіна // Образотворче мистецтво. — 2008. — № 4 (68). — С. 98 — 99.
3. Книжковий обід 07/08 = Book lunch 07/08 : [каталог виставки] // Інститут духовних цінностей ; Центр сучасного мистецтва при НаУКМА. — К., 2008. — 52 с.
4. Лічені дні до першої у своєму роді виставки «АРТКНИГА» на рідних теренах. — 2010. — Режим доступу:
https://archive.chytomo.com/rozdil/knyzhky-friky/licheni-dni-do-pershoyi-u-svoyemu-rodi-vystavky-artknyha-na-ridnykh-terenakh.html.
5. Artist’s book: From Wikipedia, the free encyclopedia [Електронний ресурс]. — 2008. — Режим доступу:
http://en.wikipedia.org/wiki/Artist%27s_book.
6. Bodman S. Artists’ Books: Creative Production and Marketing / Sarah Bodman. — Bristol : Impact Press, 2007. — 67 p.
7. Drucker J. The Artist’s Book as Idea and Form [Електронний ресурс] / Johanna Drucker. — 2001. — Режим доступу:
http://www.granarybooks.com/books/drucker2/drucker2.html.
8. Penner G. Discovering Artists Books: The art, the artists and the issues [Електронний ресурс] : research paper / Gwendolyn Penner. — 2000. — Режим доступу:
http://gwenjpenner.com/publications/index.php.
9. Verheyen P. D. Development of the Artist’s Book [Електронний ресурс] / Peter D. Verheyen. — 1998. — Режим доступу:
http://www.philobiblon.com/ DevArtistsBook.shtml.

Поделиться в facebook'е Поделиться вконтакте Поделиться в twitter'е

Комментарі читачів:

  1. стронґовський
    23.04.2010 в 3:04 am

    о, оце вже чогось варте. Сьогодні вдень пропіарю.

Щоб залишити свій коментар, будь ласка, увійдіть через аккаунт Vkontakte чи Facebook

Соцмережi
artarsenal bookforum publish messe