Новини

На професійну й вкрай важливу дискусію «©Copyright в епоху електронних книжок» представники Книжкової палати України не знайшли часу, адже готуються взяти участь у ІІ Міжнародному форумі «Проблеми розвитку інформаційного суспільства». Саме на ньому 15 жовтня  відбудеться засідання круглого столу «Електронні бібліотеки: проблемні питання видавництв, бібліотек, обов’язкового примірника, авторського права».

Попередня дискусія, що відбулась 7 жовтня у книгарні «Є», була випробуванням, консультацією фахівців перед своєрідним екзаменом – Міжнародним форумом. І тому, якщо вона вийшла подекуди «однобічною», адже у ній брали участь переважно приватні видавці, то Книжкова палата може звинувачувати тільки себе. Хоч, як відомо, сама заварила дискусійну кашу. Спікерами, які захищали права й інтереси видавців, були Анетта Антоненко, директор видавництва «Кальварія», Елеонора Сімонова, директор видавництва «Нора-друк» і навіть Олексій Авраменко, керівник проекту BOOKLAND, видавництво «MOST Publishing» як представник легітимного використання і розповсюдження електронних примірників. Володимиру Брискіну, директору видавництва «Теза», випала роль писаря, адже він записував усі слушні думки й конструктивні ідеї, що прозвучали під час дискусії. Саме пан Володимир буде «відстрілюватись» 15 жовтня і захищати книжкові тиражі від бюрократичних загарбників. Арбітром, що мав примирити дві сили, а натомість прочищав юридичні хащі став Олександр Харченко, юрист, фахівець з авторського права.

З чого, власне, здійнявся галас чи то пак «переляк дрібних крамарів (видавців), які бояться, що прийде феодал (читаймо – Книжкова палата, піратські електронні ресурси, швидке розповсюдження інформації)  і почне грабувати»? Справа у тому, що не так давно видавці отримали інформаційний лист  з пропозицією долучитись до дослідження можливості збирання, збереження та використання електронних оригінал-макетів друкованих видань, а також дослідження проблем захисту авторського права під час використання цифрових копій друкованих видань (з повним текстом листа можна ознайомитись http://www.facebook.com/topic.php?uid=121578627880343&topic=206).

Умови передачі оригінал-макетів у Книжкову палату й суттєві переваги для видавців і держави вкрай сумнівні й… не компетентні. Щоб  переконатись у цьому, варто почитати лист. Саме тому присутні приватні видавці часто весело сміялись, обговорюючи нездійсненні пункти у листі. Володимир Брискін запропонував запитати, в який спосіб КнП відкриє для вільного доступу бібліографічні відомості всіх оброблених нею книжок; коли і в який спосіб у вільний обіг КнП викладе всі стандарти, які стосуються видавничої справи.

З огляду на багатовекторність і різноманітність проблем в еру електронності, дискусія була трохи хаотичною, адже хотілось вирішити все відразу. Пропонуємо розглянути кілька проблем у цитатах.

/

Чому бюрократична структура повинна вказувати приватним видавцям, як видавати книжки?

«Мені здається, вимагати від них відповіді, наскільки розроблений стандарт про електронні книжки, не зовсім доцільно, тому що це заохочує бюрократичну структуру до ніби узгодженого з нами творення бюрократичних химер. У них вже давно існують такі ж самі стандарти щодо друкованих видань. І періодично вони нас штурмують листами, що ми порушуємо стандарти, не вказуєте ім’я й по батькові в реквізитах. Чому бюрократична структура вказує мені, видавцеві, які у мене мають бути реквізити? Єдине, що я можу порекомендувати їм у відповідь – це ті сторінки з словника Лесі Ставицької, які ми видавали.

Ще не вистачало, щоб вони розробили стандарти електронної книжки й далі вказували нам, що ви маєте робити з електронними версіями. Ми маємо вимагати від них, або взагалі відмовитись від цього стандарту, або ж, якщо їм хочеться у це бавитись, то хай бавляться на благодійний кошт, але не за наш.

Якби, на превеликий жаль, міжнародна інституція не делегувала їм права видачі ISBN, то я думаю, більшість із нас не знала про Книжкову палату. Надсилали би їм обов’язковий примірник, проти якого заперечень немає, бо це громадський внесок…

Ми самі знаємо, як видавати й оформлювати книжки».

Андрій Мoкроусов, відповідальний редактор видавництва «Критика»

.

Чи є інфраструктура для метабази?

«Мене соціалізм особисто зачепив, бо я прожив у Швеції, з відповідним рівнем комп’ютеризації, використання електронних медіа, це перша країна у світі, яка прийняла захист персональних даних в автоматизованій обробці, і при тому це країна з досить чіткою соціалістичною орієнтацією. Можливо, звернімо увагу на стан сільських бібліотек, комп’ютеризації. В Україні функціонує понад 40 тисяч бібліотек. Тільки 9 % бібліотек має комп’ютери, середня кількість комп’ютерів на одну публічну бібліотеку – 0, 3 %. Доступ до інтернету надають –2, 5 %, з них 0, 8 % має власний сайт. То, можливо, аргументом із Книжковою палатою буде те, що «хлопці, ви збираєтесь тут створювати якусь метабазу у Києві, а інфраструктура для виконання цих найкращих соціалістичних прагнень просто ніяка».

Олександр Харченко, юрист, фахівець з авторського права

Антикварні книжки для Гуглу

«Компанія Гугл підписала з Італією як державою угоду про відцифрування бібліотек. Ідеться про відцифрування всіх антикварних видань, опублікованих до 1868 року, за що компанія має отримати 100 мільйонів євро. Чому Україні не піти таким шляхом і не запропонувати Гуглу наші антикварні книжки?»

Володимир Брискін, директор видавництва «Теза»

/

Ще раз про піратство

«Досить із застереженням вживати термін піратство, просто холівор у тому, що різні сторони, які до кінця не усвідомлюють усі аспекти проблем один одного, можливо, виходять із застарілих уявлень про тоталітаризм. Або на той бік, або на інший. Видавцям, на мій погляд, варто говорити про цифри й аудиторію, до того ж у діалозі, наприклад, з Буклендом. Є теза, що піратство збільшує аудиторію паперових книжок. З піратством не можна поборотись на 100 відсотків, але якщо його грамотно використовувати, то, можливо, воно збільшить продаж паперових книжок»

Олександр Харченко, юрист, фахівець з авторського права

«Є російська статистика стосовно піратства. Компанії, які займаються паперовими книжками, 2009 року недозаробили 8 мільйонів доларів. Заробили тільки 2 мільйони».

Олексій Авраменко, керівник проекту BOOKLAND, видавництво «MOST Publishing»

/

Навіщо віддавати 14 сигнальних примірників?

«Рекомендації, себто стандарти, потрібні. Якщо людина тільки починає займатись, то їй корисно почитати їх. Є тут рекомендації, а тобі вже вирішувати чи дотримуватись їх чи ні. Просто є  звичка у державних структур, що це обов’язкове. Те ж з приводу сигнальних екземплярів. Я розумію, коли потрібно сигнальний примірник у Книжкову палату, але коли потрібно 14! Це як додатковий податок, що не враховується. Колись книжки коштували копійки, а тепер».

Голос із залу

/

Чи помруть паперові книжки?

«Я на Франкурті не перший рік, де точаться подібні дискусії, а за освітою – прикладний математик. Чітко скажу: існувати буде й електронна, й паперова книжки. Електронна забере 20 % капіталу».

Анетта Антоненко, директор видавництва «Кальварія»

/

Професійна платформа для видавців

«У нас у професійному видавничому колі немає майданчика, на якому можна збиратися й ділитися досвідом і спостереженням. З нового року започаткуємо професійну платформу».

Елеонора Сімонова, директор видавництва «Нора-друк»

Найцікавішим моментом дискусії було знайомство із власником популярного піратського ресурсу EX.UA, який вважає, що інформація має бути доступною кожному. Тому й «викладає» на своєму сайті безліч книжок, авторське право на які ще поширюється. Хто хапатиме за руку таких народних робін-гудів? І яке моральне право (не кажучи вже про законодавче) має людина, яка наживається на видавцях, авторах, художниках, редакторах тощо.

huha.mohovynka