Підтримаймо книгарню “Сяйво”

Ще у січні цього року видавці-книжкові розповсюджувачі-бібліотекарі святкували прийняття постанови Верховної Ради України про запровадження мораторію на виселення редакцій друкованих засобів масової інформації, закладів культури, у тому числі бібліотек, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження. Так, це був серйозний крок їхніх захисту й підтримки проти загребистих рук усіляких нуворишів, для яких виселити книгарню, а натомість втиснути туди пивбар чи магазин із модним ганчір’ям – справа звична, цілком нормальна. За роки незалежності лише в формації “Академкнига” влада забрала 4 книжкові магазини і 23 книжкові кіоски. На їхньому місці – ресторани, нічні клуби, крамнички з шаурмою, гарячою випічкою і пивом. Тепер є тільки 3 магазини-представники з “Академкнигою”.

У країні, де навіть у вищих судах виселення видавництв “Мистецтво”, “Обереги”, “Алатон”, “Врожай”, “Українська енциклопедія”, “Дніпро”, літературний журнал “Радуга”, книгарень “Абзац”, “Знання”, “Сяйво” вважається законним. Де можна підробити будь-який документ, а підпис купити. Де дозволено залякувати працівників. Де все потрібне, цінне, по-справжньому важливе нехтується, начебто так і має бути.

І вже майже не було новиною чути про чергові маніпуляції команди Черновецького стосовно книгарні українських письменників “Сяйво”, що у самісінькому серці столиці. Останнім “сюрпризом” для її працівників стала новина, що її приміщення продане на аукціоні. Ще весною цього року книгарня отримала звістку щодо його проведення. Проте пізніше прийшов лист-спростування, буцімто виникла помилка, і ніяких торгів не буде.

Нещодавно цілком випадково директор книгарні Алла Лазуткіна дізналась… за продаж приміщення “Сяйво” товариству з обмеженою відповідальністю “АБРІЛЬ-СТУДІО”, яке було зареєстроване за 2 місяці до так званого аукціону. Тобто київська мерія надала перевагу організації, яка існує 2 місяці, а не 65, а за цією адресою – 48 років. І яка кому різниця, що в книгарні 60 відсотків літератури українською мовою, що, відповідно до закону, надає їй можливість пільгової оренди приміщення (все одно “Сяйво” платить за оренду більше, ніж шмоточні крамнички на Хрещатику). Хоча, згідно з постановою Кабміну України  “Про передачу нерухомого майна творчим спілкам”, приміщення планувалось передати на довічне користування книгарям ще 1998 року.

Дивним також видається той факт, що немаленьке приміщення на Бессарабській площі “коштувало” власнику два мільйони гривень. Хоча ринкова вартість 370 квадратних метрів, які займає книгарня, становить десь 6-7 мільйонів доларів.

Раніше у цьому будинку проживали в різні роки українські класики – Платон Воронько, Володимир Скляренко, Степан Олійник, Остап Вишня, Максим Рильський, Павло Тичина. І були щоденними гостями в історичній книгарні. Протягом останніх 5 років триває дико антикультурна війна за приміщення. Тому кожен, кому не байдуже до єдиної в Україні книгарні письменників, може підтримати її своїм підписом на відкритому листі до Президента України. Своєю позицією. Купівлею гарної і вартісної книжки. Добрим словом. Вибором влади, яка любитиме й читатиме книжки.

huha.mohovynka

30.11.2009

Залишити відгук

Ім'я (обов'язкове)

Електронна пошта (буде прихована) (обов'язкове)