Репортаж із “Горища”
|
|
Репортаж із “Горища”
«У дітей треба вчитися. Але батьки, на жаль, не завжди це розуміють» – каже Оксана Копак, керівниця молодіжної літературно-молодіжної студії «На горищі», яка діє у Львові при Центрі дитячої та юнацької творчості. Ця безкорисливо самовіддана, ніким не повторена і завжди невгамована жінка за 14 років праці з дітьми навчилася в кожній підростаючій людинці бачити талановиту особистість. Колись, будучи ще студенткою-філологом 4 курсу, вона вирішила спробувати свої сили у творчому вихованні нового покоління і аж до тепер не втомлюється займатися такою працею. Адже вчить сприймати світ по-новому, без рамок і кордонів.
6 лютого Оксана Копак відгукнулася на запрошення львівської книгарні «Є» і провела там зустріч-презентацію зі своїми «нагорищанами». «Через руки» пані Оксани проходять десятки молодих обдарувань, які з теплом згадують час проведений «На горищі». «Це місце, де вміють слухати, де дозволяють говорити, де всі спілкуються однією мовою, – розповідає Таня Заєць, випускниця студії». До речі, студійці якось мали нагоду випустити самвидавну збірку своїх найкращих творів під назвою… «Братська могила». Мабуть, із почуттям гумору все нормально.
Наймення студії утворилося само собою. Вона знаходиться дійсно на горищі, тобто у прибудові на третьому поверсі. Учасники багато говорили про інтер’єр самого приміщення. Стіни прикрашені графіті, фотографіями, різноманітними вишивками, малюнками, на столі розкладені аркуші паперу, на яких можна писати і малювати, що тільки заманеться. Це така своєрідна психотерапія для людей, які потребують уваги і розуміння. «На горищі» – то тільки формально літературне об’єднання. Насправді тут ведуться часті бесіди про театр, кіно, музику і, звісно, про читання книжок. Студійці також гуляють містом і проводять різні цікаві екскурсії.
У доробку студії роздрукована на принтері антологія «Йордан JORNAL» , десятки незабутніх зустрічей і сотні цікавих ідей. Через матеріальну нестачу важко втілювати все те, чим так хочеться порадувати любителів прекрасного. Тож, доводиться самвидавати.
Ірина Павлюк,
спеціальний кореспондент «Читомо» зі Львова
10.02.2010