Новини

12 липня у майстерні артклубного типу «Худграф» відбулися одразу дві зустрічі. Перша – з Олексієм Чакалем власною персоною, друга – із голосом Андрія Шевченка та його родиною Оксан. Просвітництво у масах проводило молодіжне об’єднання Київської організації Спілки дизайнерів України «Варто» у рамках проекту «Варті імена».

Наївність, свобода!

Про всіх по черзі. І спершу – про Олексія Чекаля, якого у «Худграфі» можна було не тільки почути, але й побачити. Олексій є арт-директором студії «Panic Design», каліграфом, викладачем Харківської академії дизайну і мистецтва та школи каліграфії, потенційним ентомологом, автором першої в Україні комп’ютерної реконструкції, дослідником та зрештою організатором відомого вам (хто б ви не були) фестивалю «Свято кирилиці».

Олексій Чекаль запропонував забути все і почати «з білого листа», вирішуючи кожне завдання заново. Це – щодо творчості, та відповідно і лекція відбулась, як здалось, без накатаності та штампування колишніх «удач». Але не без їхнього експонування. Ви, до речі, також можете глянути – http://panic.com.ua.

У лекції Олексій згадував дуже різні часи: давноминулі, які слід би вивчати; не надто давно, але все ж минулі часи, «коли дизайном займались ще небагато хто», і звісно, часи «сьогодні». Окрім часів, були міста – від Києва до Дамаська, від Гааги до Стамбула, iз їхніми текстурами та похідними, винаходами та знахідками.

Олексій Чекаль розказував про проникнення творчості у сакральний світ, що останнім часом навіть вдається, і у чому можна пересвідчитись на роботах автора:

про практичну відсутність шкіл каліграфії в Україні, затребуваність каліграфії не лише на загальнокультурному рівні, але й на рівні клієнта:

про відсутність письмової культури, яка чомусь у нас (як у «співочої» нації?) не склалася і яку нині доводиться складати:

про життя рукописних текстів як частини нацкультури:

Що планує Олексій Чекаль робити далі?

• продовжувати вивчати походження християнського мистецтва;
• допомагати із випуском журнала про каліграфію;
• створити скрипторій;
• вигадувати нові форми активності студентів;
• організувати «Свято кирилиці» у вересні 2010;
• рухатись далі – до наївності, непрофесіоналізму, живості і свободи.

Із Києва Олексій, за його ж словами, поїхав дуже давно і назавжди. Але його можна буде застати за тиждень на київському майстер-класі, місце і час якого наразі уточнюються. Слідкуйте.

Андрій Шевченко: – ЩО? Всі: – Ще!

Андрій Шевченко – покровитель Оксан, учасник і помічник «Свята кирилиці», букволюб та голос із ноутбука і просто один із кращих в Україні.

Поява Андрія відбулася надприродними диджитальними силами і, на жаль, із незапланованими технічними негараздами. Але послухати хотілося дуже, тому кожен стримував власні зайві подихи і рухи, аби почути історію одної шрифтової родини, нехай із прикрим тріском колонок на додачу.

Відповідно до того лекція пройшла коротко, зате наскільки це було можливо, інтерактивно. Андрій Шевченко розказав про свій шлях до Оксани – від Агари та Аґрусу до розроблення останньої «родинної» Оксани Compressed (чекайте незабаром), про те, які народжуються шрифти, коли хочеться поєднати різні накреслення і коли обмежувати себе не варто; ділився інтимними нотатками та першоескізами уже втілених задумів.

Ну, і наче бонусом Андрій Шевченко поділився задумом створення стриманішого за Оксану Sans шрифта-убивці Гельветики та Аріалу ))

Щоби не випробовувати пошукові здібності Ґуґлу і не натрапити на який-небудь спорт, осьо вам лінки – http://type.org.ua, http://andrij.org.ua, хоча, ви, певне, і так їх знаєте, якщо додивились аж до цього місця.

irkopupirko