Читомо > Тексти > «Міста для людей»: простір, в якому хочеться жити

Тексти

«Міста для людей»: простір, в якому хочеться жити

03.03.2018 0 Автор:

Йен Ґел. Міста для людей /

переклад з англійської Ольги Любарської. — К.: Основи, 2018. — 304 с.

Уже більше як п’ятдесят років Йен Ґел допомагає змінювати урбаністичні середовища в усьому світі. Для цього він вивчає, як люди користуються чи могли б користуватися простором, у якому живуть і працюють. У цій революційній книжці Ґел пропонує свої останні висновки про те, як створювати чи відновлювати міський простір з урахуванням людського виміру. Він дає методологію й інструментарій, якими користується сам, перетворюючи неефективні й непридатні для людей простори на те, чим вони, як він сам вірить, мусять бути — на міста для людей.

У книжці близько 700 картинок і фото, які ілюструють принципи й результати роботи Йена Ґела в різних країнах світу. 

Видання з’явиться українською у видавництві «Основи» у співпраці з CANactions у квітні 2018 року. 21 квітня Йен Гел вперше приїде до Києва на Міжнародний архітектурний фестиваль CANactions 2018 із презентацією своєї книги українською. А ми публікуємо уривок із книжки.

 

Людський вимір

нехтуваний, забутий, неврахований

Багато десятиліть такому складнику міського планування, як людський вимір не приділяли досить системної уваги, натомість інші складники, як-от пристосування міст до нестримного зростання кількості автомобілів, виходили на передній план. Крім того, панівні ідеології містопланування, зокрема модерністська, нехтували громадським простором, пішохідним рухом і роллю міського простору як місця зустрічі й спілкування містян. Зрештою, ринок і архітектурні тенденції поступово зміщували фокус із важливості громадських просторів і людської взаємодії на проектування окремих споруд, а ті, своєю чергою, ставали дедалі ізольованішими, замкненими в собі і неприступними в ширшому міському контексті.

У всіх великих міст — незалежно від географічного розташування, економічної спроможності і стадії розвитку — є спільна риса: планувальникам дедалі дужче начхати на людей, які все-таки масово користуються міським простором.

Обмежений простір, перешкоди і бар’єри, шум, забруднення, ризики нещасних випадків і взагалі непридатні умови — типові проблеми, з якими мають справу жителі більшості великих міст світу.

Такий розвиток подій не тільки призвів до скорочення пішохідного руху як способу пересування, а й поставив під загрозу культурну та суспільну функції міського простору як такі. Історично важливу функцію міста як місця зустрічі і соціальної взаємодії майже унеможливили, поставили під загрозу, знехтували.

 

питання життя і смерті віком півстоліття

Минуло понад півстоліття відтоді, як 1961 року американська журналістка Джейн Джекобс видала знакову книжку «Життя і загибель великих американських міст» (The Death and Life of Great American Cities). Джекобс доводила, що різкий розвиток автомобільного руху і модерністська ідеологія планування, яка воліє зводити окремі ізольовані споруди і ділити міста на функціональні зони, ведуть до загибелі міського простору як цілісного явища і появи мертвих міст, не пристосованих для людей. Поруч вона переконливо описала переваги життя в людиноорієнтованих містах з погляду жительки нью-йоркського району Ґрінвіч-Вілідж.

Джейн Джекобс першою впевнено заявила: час нам усім рішуче міняти підхід до містобудування. Саме тоді, на початку 1960‑х, уперше в історії людини осілої, міста остаточно перестали бути системами споруд, об’єднаних міським простором, і зробилися натомість нагромадженнями окремих будівель. Одночасно бурхливий розвиток автотранспорту ефективно вичавлював рештки міського життя із міських просторів.

 

прогрес понад усе

За більше як п’ятдесят років (від 1961‑го) численні дослідники й теоретики міського планування висловили свої аргументи в дискусії про життя й загибель великих міст. За цей час було зроблено немало відкриттів.

Важливий також прогрес практичного містопланування — з погляду принципів планування простору і транспортних потоків. За минулі кількадесят років багато міст в усьому світі доклали чималих зусиль, щоб покращити умови для пішоходів і якість міського життя, відмовившись від пріоритету автомобільного руху.

І саме в останні кількадесят років можна спостерігати цікаві випадки відходу від модерністської ідеології планування, особливо це помітно в нових містах і нових зонах міської забудови. На щастя, потроху зростає інтерес до створення динамічних змішаних міських зон, а не скупчень окремих будівель.

Відповідні зміни відбулися за останні п’ятдесят років і в плануванні транспортних потоків. Транспортна інфраструктура стала більш диференційованою, впроваджуються принципи стримування транспортного потоку, планувальники вживають заходів для транспортної безпеки.

З іншого боку, моторизований транспорт у цей час розвивався просто вибухово, і хоча пов’язані з цим проблеми в окремих країнах вдалося вирішити, в інших місцях ситуація тільки погіршилася.

 

потрібно докласти більше зусиль

Попри негативну тенденцію до зростання кількості автомобілів, були й позитивні зрушення у відповідь на притаманне 1960‑м наплювацьке ставлення до якості міського життя.

Закономірно, що такі позитивні зрушення особливо помітні в економічно розвинених країнах світу. Однак найчастіше бувало так, що заможні міські анклави керувалися саме модерністськими принципами планування міських зон і зведення замкнених у собі багатоповерхових будівель у центрі міста. Планувальники цих наднових міст практично не враховують людський вимір у планах забудови — ні в минулому, ні нині.

У розвиткових країнах ситуація з урахуванням людського виміру виразно скрутніша і заплутаніша. Переважна більшість містян змушені інтенсивно користуватися міським простором у щоденному житті. Раніше міський простір був для такого користування цілком придатним, але внаслідок бурхливого розвитку, зокрема автотранспорту, боротьба за міський простір загострилася. Умови життя й пішохідного пересування містом щороку погіршуються.

 

людський вимір — неодмінний вимір містопланування

У новому тисячолітті вперше в історії людства кількість міського населення перевищила кількість сільського. Міста різко розрослися, і надалі темпи урбанізації тільки пришвидшуватимуться. І нові, і старі міста потребують рішучих змін у підходах до планування й визначення пріоритетів. Потреби людей, які користуються міським простором, повинні бути в центрі уваги, стати завданням номер один.

На тлі сказаного вище зрозуміло, чому цю книжку присвячено саме людському виміру містопланування. Міста мусять заохочувати планувальників і архітекторів створювати умови для пішого пересування, адже такі умови — запорука жвавого, безпечного, екологічно витривалого і здорового життя в місті. Так само важливо наголошувати на суспільній функції міста як місця зустрічі, адже це, своєю чергою, допоможе становленню витривалих міських спільнот і відкритого демократичного суспільства.

 

бракує жвавих, безпечних, витривалих і здорових міст

Нині, на початку ХХІ століття ми можемо окреслити першорядні завдання, пов’язані з поверненням людському виміру пріоритетного статусу. В усьому світі дедалі загострюється потреба у жвавих, безпечних, витривалих і здорових містах. Усі ці чотири цілі — жвавість, безпека, витривалість і здоров’я — будуть набагато досяжнішими, якщо планувальники звертатимуть більше уваги на пішохідний і велосипедний рух та на якість суспільного життя в місті. І якщо міська влада має політичну волю і спроможна заохочувати містян якомога більше ходити пішки чи користуватися велосипедами в щоденному житті, це теж велика підтримка у досягненні названих цілей.

126447cd-68c7-4e3f-86ac-e6f178f4f379

 

жваве місто

Що більше містян пересувається пішки чи на велосипедах і користується громадськими просторами, то жвавіше життя в місті. Важливість перебування в громадських місцях, зокрема нагоди для суспільної і культурної взаємодії, а також привабливість жвавих міст розглянемо в одному з наступних розділів.

 

безпечне місто

Потенціал безпечного міста розкривається вповні, коли якомога більше людей пересувається і перебуває в міському просторі. Місто, яке заохочує людей ходити пішки, за означенням повинно мати структуру, сприятливу для соціальних зв’язків, тобто пропонувати пішохідні маршрути, привабливі громадські простори, виконувати низку інших урбаністичних функцій. Ці елементи спонукають до соціальної активності й посилюють відчуття безпеки всередині і навколо міських просторів. Коли на вулиці більше облич і стимулів брати участь у міських подіях, люди охочіше виходять із житлових і громадських споруд.

 

витривале місто

Екологічна витривалість міста відчутно посилюється, коли велика частина транспортної інфраструктури працює за принципом «зеленої мобільності», йдеться про пересування пішки, на велосипедах, на громадському транспорті. Ці засоби пересування сприятливі для економіки й довкілля, зменшують споживання ресурсів, обсяги викидів і рівень шуму.

Ще один важливий аспект витривалості — привабливість громадського транспорту, яка тримається на безпеці пересування пішки чи на велосипеді від, до і між автобусами й зупинками рейкового транспорту. Річ у тім, що добре спланований громадський простір і функціональна транспортна система — це сторони однієї медалі.

 

здорове місто

Прагнення здорового простору різко посилюється, коли пересування пішки чи на велосипеді може бути невилучним складником буденних справ.

Нині ми спостерігаємо суттєве погіршення громадського здоров’я, адже широкі верстви населення в багатьох країнах світу мало рухаються і пересуваються на автотранспорті.

Щире запрошення на пішу чи велосипедну прогулянку як складник щоденних справ безперечно мусить бути неодмінною частиною охорони громадського здоров’я.

 

чотири мети — один політичний курс

Отже, в підсумку зацікавленість у людському вимірі міського планування — це відповідь на виразний і високий попит на якісне життя в місті. Між покращенням якості перебування людей у громадському просторі і розвитком жвавих, безпечних, екологічно витривалих і здорових міст існує безпосередній зв’язок.

Порівняно з іншими соціальними інвестиціями, особливо з видатками на охорону здоров’я й автотранспортну інфраструктуру, видатки на врахування людського виміру в плануванні настільки скромні, що їх можуть дозволити собі міста в багатьох країнах незалежно від рівня розвитку й фінансової спроможності. У кожному разі врахування людських потреб і увагу до них уже можна вважати засадничими інвестиціями, які принесуть максимум результату.

 

Підтримати проект на Великій ідеї

 

Поделиться в facebook'е Поделиться вконтакте Поделиться в twitter'е

Щоб залишити свій коментар, будь ласка, увійдіть через аккаунт Vkontakte чи Facebook

*

Соцмережi
artarsenal bookforum publish messe