Пісня про Ролянда

Пісня про Ролянда / Зі старофранцузької мови розміром оригіналу переклав Ігор Качуровський. – Львів: Астролябія, 2008. – 196 с. – ISBN: 978-966-8657-39-9.

На дегустацію нової з’яви перекладу середньовічної «Пісні про Ролянда» запрошуємо усіх охочих. Особливий привілей для тих, хто любить смакувати маловживаною лексикою на зразок «амурафль», «тивун», «мисюрка», «кульбака», а ще тримається обома руками за силабічне ритмосприймання!

Перекладач Ігор Качуровський раніше мав честь працювати над цією французькою епічною поемою, що стала зразком для творів європейського середньовіччя. Але то були тільки фрагменти до підручників з віршознавства. Тепер «Пісню про Ролянда» маємо цілісіньку. Чим же різниться новий переклад від двох попередніх, які сьогодні преспокійно заселяють шкільні хрестоматії? Насамперед тим, що Ігор Качуровський відтворив силабічні вірші, а також кожен із них оздобив асонансами, як і в оригіналі.

Самих авторів «Пісні», – а їх, кажуть, було двоє, – сучасні історики ганять за невідповідність правдивих фактів у сюжеті та реального середньофранцузького минулого. До прикладу, підступному поганинові Вальдаброну приписують зруйнування Соломонового храму, завоювання Єрусалиму й вбивство патріарха (нічого, що події різняться у часі якоюсь там тисячею років!) Художній домисел рулить!

Пісню про героя Ролянда, його вірного друга Олівера, короля Карла Великого, зрадника Гвенельона і всіх-всіх-всіх видавці побачили під фіолетовою глянцевою обкладинкою. На ній зобразили срібно-червоного Роланда, що сурмить у ріг і ламає меча. Книжку напакували такою кількістю рідкісних ілюстрацій, що можна півдня їх вивчати, бо цікаво як-не-як. Наприклад, зображення релікварію Карла Великого у вигляді літери А, його підпису 790-го року, монет і владних атрибутів, рогу, «який – згідно з усними переказами – належав Роляндові»? Отож. А ще є вісім повноколірних вставок і карта французької імперії.

20.09.2009

Залишити відгук