Що робити з власною шкірою?

Книжкова палітурка зі шкіри – вишукане і якісне обрамлення. А що як ця шкіра людська? Щасливчики, яких не знудить через багату уяву при вигляді такої книжки, зможуть спробувати стати власниками істинно унікального видання. Російський письменник Максим Альошин вигадав спосіб зробити свої твори популярними – після його смерті вони увійдуть до збірки з обкладинкою зі шкіри автора. Як виявилося, ідея не така вже й оригінальна.

40-річний Максим Альошин із Нижнього Новгорода – письменник, чиї твори ніхто не публікує. Саме тому збірку своїх оповідань під назвою «Сдвиг» він вирішив видати посмертно в палітурці з власної шкіри – за його оцінками авторський екземпляр коштуватиме 50-100 тис. дол. Гроші він заповів дочці. Лікар-шкіряник запевнив пацієнта, що шкіри вистачить лише на два видання, тому книга вийде у двох екземплярах.

Нині письменник займається написанням творів та доглядом за шкірою, ставши завсідником салонів краси. На тілі пана Альошина красуються заміри для обкладинки, а на спині зроблено перший запис – назва ексклюзивного видавництва «Живая книга».

Фото – «Комсомольская правда»

«Після моєї смерті шкіряник зніме з мене шкіру, за татуюваннями виріже викройки і зробить обкладинку. У хід піде шкіра зі всього тіла, крім обличчя», – поділився планами пан Альошин з  «Комсомольською правдою» Письменник тепер боїться схуднути, аби не забракло шкіри, а також дуже не хоче, щоб його ідею вкрав якийсь невдаха.

Проте росіянин – далеко не першовідкривач у справі «шкіряних» палітурок. Подібна практика була такою поширеною, що навіть існує спеціальний термін – «антроподермічна обкладинка». У легендах і казках нерідко фігурує людська шкіра, яку, за деякими переказами, почали використовувати для виготовлення книжок ще в  Середньовіччі. Однак найпевніші свідчення про це датуються 17-им століттям. Найбільш популярною ця практика стала в часи Великої французької революції. У 19-му столітті траплялися медичні видання в такій палітурці – лікарі та студенти-медики могли використовувати шкіру піддослідних трупів. Варто зауважити, що більшість випадків в історії створення «людських» обкладинок пов’язані з добровільним бажанням самих власників шкіри.

Фото – анатомічна книга з колекції бібліотеки імені Джона Гея Браунівського університету («Los Angeles Times»)

Нині в деяких старовинних музеях і бібліотеках провідних університетів світу зберігаються книжки з такими зловісними палітурками. У Національній австралійській бібліотеці є збірка віршів не надто відомих поетів 18-го століття, на першій сторінці якої міститься рукописна нотатка: «Обкладинка з людської шкіри».

І хоча провести експертизу для підтвердження цього факту неможливо, спеціалісти бібліотеки переконані, що мають у колекції унікальну книгу.

Як розповів «The National Geographic» експерт із рідкісних книг Каліфорнійського університету (Берклі) Ентоні Блісс, у бібліотеці університету зберігається молитовник 1790 року.

Пан Блісс наголосив, що для підтвердження автентичності обкладинки шукати на ній татуювання, пупки чи інші визначальні частини людського тіла не варто – висновки робили дерматологи.

В інтернеті можна знайти інформацію про нібито виготовлені зі шкіри вбивць кримінальні справи 17-го століття, про книжки зі шкіри загиблих коханців, а також про людей, які заповідають видати свої мемуари в обкладинці з власної шкіри. Проте пан Блісс запевнив, що здебільшого – «це ніщо інше, як балачки, з наукової точки зору». Певно, що й ідею росіянина спеціаліст з Берклі назвав би демагогією.

Виготовлення обкладинок з людської шкіри – не надто складна справа, наголосив пан Блісс: «Шкіра для книжкових обкладинок не схожа на шкіру, з якої виготовляють взуття. Вона завтовшки з три аркуші паперу». Професор не розуміє, нащо комусь займатися подібними витребеньками. Та, мабуть, Максим Альошин має на те вагомі причини.

04.10.2011

В нас вже немало відгуків, цілих 5, можливо, вам є що додати?

1. Huha.mohovynka:
   Жовтень 4, 2011, 10:32

   схоже, на піар-хід. а як на випадок того,що автор згорить у пожежі? або ж в інший спосіб пошкодить “палітурку”?

2. Женя:
   Жовтень 4, 2011, 11:01

   ого-гоооо……..
   я колись дивилася про чувака, який свою шкіру заповів після смерті під скло покласти і повісити на стінку у своєму барі (здається). але книжка. йооо.

3. Huha.mohovynka:
   Жовтень 4, 2011, 11:21

   треба покетбуки вже загортати, а не томи))

4. стронґовський:
   Жовтень 4, 2011, 13:58

   колись писав про це для транслітери
   http://translitera.org/2010/knyzhky_v_ludskij_shkiri/

5. Huha.mohovynka:
   Жовтень 5, 2011, 15:05

   було діло)), помнім

Залишити відгук