Як починались насолоди

Вольфґанґ Шивельбуш. Смаки раю: соціяльна історія прянощів, збудників та дурманів. – К.: Критика, 2007. – 256 с.: іл. – ISBN 966-8978-05-6.

Коли про щось, на перший погляд, тривіальне пишуть у глобальному контексті – перед читачем постає дивна картина важливості того дріб’язку в житті людства. За таким принципом подав аналіз історії прянощів, кави, тютюну та опію німецький історик культури Вольфганг Шивельбуш (нар. 1941 р.) у своїй книзі «Смаки раю». До речі, цій роботі передували також не надто традиційні дослідження Шивельбуша щодо історії освітлення вулиць Європи й Америки, а також історії залізниці у ХІХ столітті.

.

.

Книга написана на перетині багатьох наук – історії та культурології, політології і соціального знання, економіки й релігієзнавства, а також – фізіології та кулінарії, бо читач фізично має уявляти, про що пише дослідник. І звичайно ж, у читача неодмінно з’являться гедоністичні відчуття, бо Шивельбуш розглядає свій предмет розвідки саме з позицій отримання задоволень – чи то розповідаючи про каву, чи то про пікантну страву.

Що ж загалом розкриває книга? Насамперед, це погляд на людину, на її культуру і поведінку, а також про звичайні-незвичайні речі, що є спокусливими збудниками людської дії. Можна сказати, що захоплення кавою або пивом, манера людини курити тютюн є соціальною потребою, до якої формується окремі культура та ритуал. На цьому і наголошує Вольфганг Шивельбуш. Він коротко розповідає історію проникнення «смаків раю» в європейську культуру, слідкує за зростанням їхнього значення для людини. Паралельно він спостерігає за розвитком людини, за її сприйняттям і підходами до життя.

.

.

Окремо автор торкається таких проблем: економічна й культурна роль прянощів у Європі, обмін товарами (торгівля) між Заходом і Сходом як складна інтеграція, еволюція культури вживання пива, кави й тютюну, семантика та вплив ритуалів їхнього вживання, проникнення наркотиків у Європу, рівень гостроти реакції людей на вживання шкідливих речовин, роль відомих засобів задоволення у сучасному суспільстві.

.

.

Випускаючи “Смаки раю” для українського читача, видавці провели таку потрібну навіть для світового книжкового ринку селекцію і представили захоплююче інтелектуальне читання. Вартий уваги переклад здійснив Юрко Прохасько – один із небагатьох українських перекладачів, які можуть настільки “присмачити” перекладний текст і передати настрій автора.

.

.

На обкладинці використано автопортрет А. Дюрера, а текст всередині доповнюється гравюрами, офортами, старими афішами, оголошеннями, карикатурами та малюнками для ілюстрації відповідних розділів. Оформлення книги скромне, якщо не зважати на занаглу “С” у заголовку, що ніяк не хоче читатися поруч і з “маками раю” (можливо, це концептуально зумовлений натяк на опіати, що не зробив послуги ані Дюреру, ані цій обкладинці).

.

.

Тому найкраще – всередині. Вишуканий текст читається легко, тож загалом таку книгу приємно читати. Така книга добре смакує.

.

Олексій Гавриленко

29.04.2010

Всього лиш один відгук, можливо, ви напишете другий?

1. knjaz:
   Жовтень 12, 2010, 09:02

   Прекрасна книжка! Шукаю от ще щось подібне почитати…

Залишити відгук