Cловник бібліофіла-початківця
Рекомендувати улюблені твори для читання – завжди нелегко. Їх не так мало. Крім того, виникає проблема з чіткими історичними рамками та, особливо ж, коментарями. Тому я свідомо обмежуся лише нашим модерним періодом – ХХ століттям.
Залиш коментар про цю книжку >>
«Біблія королеви гламуру-2» проти суперниць
Книжка адресована жрицям кохання, які хочуть «пальчиками, одягнутими в пурпуровий колір лаку, з них (мужчин себто) вижати соки, гроші і любов…»
|
Cловник бібліофіла-початківця
Цю книжку – “Словник бібліофіла-початківця” – точно вдень із ліхтарем, лупою і навіть, озброївшись театральним біноклем, не знайдеш. І не тому, що вона належить до так званих радостей бібліофіла – мініатюрних видань (якщо не зраджує моя лінійка, то 4,5 сантиметрів завширшки і 6,5 завдовжки). Навіть не тому, що випурхнула у світ ще 2003-го року у київському видавництві з дивною назвою ”MicroB” (читай – самвидав). А тому, що екземлярів цієї книжки-поні всього 50 ( за цей час їм і слід прохолов), і тому що жодною офіційною установою словник не зареєстрований, і про ISBN мова, звісно, не заходить.
Авторка книги – пані Трофименко С. В. – у передмові розповідає про історію народження книжечки. Свого часу колекціонування мініатюрних видань було її хобі. Вона їх шукала до того часу, поки не зрозуміла, що нічогісінько не знає про представників своєї колекції мовою професійною (так у жінок часом буває). “Слова “фронтиспис” і “шмуцтитул” доводили мене до глибокого відчаю, а в терміні “факсимільний” ніяк не запам’ятовувався наголос, “бинт” виявився вельми далеким від медицини, а “очко” взагалі різало слух”, – бідкалась пані Трофименко. Втомившись визнавати своє бібліофільське невігластво перед великими книжниками, вона вирішила створити цей словник і включити до нього найважливіші терміни. Але так як була не жадібною книгоманкою, працею вирішила поділитись, “щоб ви також не боялись слова “ляссе”, а знали, що це – просто стрічка-закладка…”
Як у справжньому словнику, всі терміни тут виструнчені за алфавітом, а ще є ілюстраційна частина, тобто можна дізнатись, як виглядає “паралельний титульний лист”, “екслібрис”, “круглий і прямий корінці” і навіть “меандр”. Справжнього видавця чи редактора побудова визначень, мабуть, здивує, так само, як і кількість помилок. Проте у ролі шпаргалки для людей, які цікавляться книжками, фетишизують видавничі штучки, але й гадки не мають, що їхні кохані предмети мають стільки дивних запчастин.
До речі, ми не знаємо, чи всі професійні бібліомани знатимуть терміни “алігат” (приплетене одне до одного видання), “бібльдрук” (сорт тонкого типографічного паперу), “суперекслібрис” (екслібрис, відтиснутий на корінці чи сторінці переплетеного футляру), “кабра” (пресована шкіра).
Коли немає словника від професіоналів, народ створює свій, ілюструючи його прикладами з власної бібліотеки.
18.11.2009