> Новинки до Книжкового Арсеналу-2015 > Художня література WW

Художня література WW

White Fang. Jack London

White Fang / Jack London. — Kyiv : Znannia, 2015. — 238 p. — (English Library)

«White Fang» is a novel of the distinguished American writer Jack London (1876—1916) which belongs to the Northern cycle of his works. It is a story of the wolf, White Fang by name, in whose veins there runs the dog’s blood. This circumstance makes his life impossible outside human society. In spite of the ferocity, meanness and treachery of the man, White Fang always remains faithful to him. The inner life of the animal, the motivation of his actions are described so pathetically as to move the reader to tears.

Біле Ікло / Джек Лондон. — К. : Знання, 2015. — 238 с. — (English Library).

«Біле Ікло» — повість відомого американського письменника Джека Лондона (1876—1916), яка належить до північного циклу творів автора. Це розповідь про вовка на прізвисько Біле Ікло, у жилах якого тече кров собаки. Ця обставина робить його життя немислимим поза людським суспільством. Незважаючи на жорстокість, підступність і зраду людини, Біле Ікло завжди залишається вірним їй. Внутрішній світ тварини, мотивація її вчинків відтворені письменником настільки зворушливо, що оповідь розчулює до сліз.

Ціна на сайті видавництва: 40 грн (тверда обкладинка), 25 грн (м’яка обкладинка)

Лоранґа. Барбру Ліндґрен

Номер стенду: С16 

Ліндґрен Б. Лоранґа / Барбру Ліндґрен ; переклад Галини Кирпи. — Буча : Видавництво Жупанського, 2015. — 176 с.

Відома шведська письменниця Барбру Ліндґрен пише чудові книжки для дітей та дорослих. Її твори перекладено багатьма мовами світу. Повістю «Лоранґа, Масарин і Д’Артаньян» вона вперше приходить в Україну. У цій книжці йдеться про кумедну родину, що живе геть не так, як усі нормальні люди. У них на хуторі немає котів і собак, зате є тигри у хліві. А ще є своя жирафа, яка возить їх у крамницю, де вони без грошей купують сосиски. І, звичайно ж, є басейн. От лиш не там, де заведено мати басейни, а в гаражі. До того ж у тому басейні плавають щуки.

Очевидно, вся ця родина живе не так, як заведено жити. Та нічого не вдієш – герої книжки вибирають лише те, що їм подобається. Їх не обходить, що хтось із нас про них подумає.
«Мене щоразу шокують ці химерні небилиці. Ні Лоранґа, ні Масарин, ні Д’Артаньян не кажуть жодного розумного слова, але без них я не уявляю свого життя», – писала про цю книжку найвідоміша шведська письменниця Астрід Ліндґрен.
Знаменно, що серед багатьох нагород, якими відзначено творчість Барбру Ліндґрен, дві нагороди пов’язані з іме­нем Астрід Ліндґрен – видавнича премія Астрід Ліндґрен (1973) та премія пам’яті Астрід Ліндґрен (2014).
Такого тата, як Ліндґрен, ви, звісно, ніколи не бачили. У ньо­го неймовірно безтурботне життя: він не ходить на роботу! І знаєте чому? Бо не хоче гайнувати свої найкращі літа! Йому більше подобається слухати попсову музику і під неї співати.
На хуторі з ним живе його батько – дідусь Д’Артаньян. Але й він поводиться геть не так, як поводяться звичайні дідусі. Час од часу цей Д’Артаньян когось із себе вдає – то слюсаря­ сантехніка, то маляра, то лікаря, то індіанця на ім’я Оленяче Копито…
Звісно, є тут і син Лоранґи – опецькуватий хлопчик Масарин, який замість того, щоб учитися в школі, наминає булочки і любить багато спати.
У цій книжці є ще чимало героїв, які вас, любі читачі, не раз дивуватимуть і смішитимуть. Може, ви їм і не повірите, але навряд чи скажете, що так не буває…

Умберто Еко. Номер Нуль

Стенд С 19

Умберто Е. Номер Нуль. — К: Фоліо, 2015. — 192 с.

Після п’ятирічної перерви у січні 2015 року побачив світ новий роман Умберто Еко ”Номер нуль” (“Numero Zero”). Вікіпедія визначає його жанр як нуар. На відміну від попередніх творів письменника, події в ньому відбуваються у недалеку епоху — у Мілані 90-х років ХХ століття. Головний герой — редактор газети, створеної, щоб друкувати наклепницькі статті про бізнесменів і псувати їм репутацію. Однак, окрім теми продажної журналістики, Еко згадує і недавні політичні події в Італії — замах на Папу Римського, діяльність масонської ложі “Пропаганда № 2”, операцію “Гладіо”, проведену НАТО, і невдалий державний переворот…

Умберто Еко (нар. 1932 р.) — відомий італійський письменник, вчений і філософ. Його перший роман “Ім’я рози”, опублікований у 1980 році, одразу ж став супербестселером. У видавництві “Фоліо” вийшли друком книжки: “Ім’я рози”, “Бавдоліно”,  “Таємниче полум’я цариці Лоани”, “Празький цвинтар”, “Маятник Фуко”.

 

Мова круків. Естер Кінскі

Номер стенду: C26

Кінскі, Естер. Мова круків. Вибрані вірші та проза / З німецької переклали Марк Бєлорусець, Неля Ваховська, Тетяна Власова, Олександра Григоренко, Олексій Оболенський, — Київ: Лаурус, 2015. — 168 с.

Збірка поєднує новели з книжки «Банацько», вірші різних років та есе, написане Естер Кінськи після відвідин Криму у жовтні 2013 року. Хай про що пише поетка — румунсько-угорсько-німецький Банат, польсько-німецький Ґрундішкен чи українсько-російський Коктебель — їй ідеться про дещо іронічний погляд на меланхолійний пейзаж «нічиєї землі», про можливості споглядання та межі оприявлення світу.

Атлант розправив плечі. Айн Ренд

Номер стенду: D 09

Айн Ренд. Атлант розправив плечі. — К. : Наш Формат, 2015. — 456 с., іл.

«Атлант розправив плечі» – magnus opus Айн Ренд, який авторка писала впродовж 12 років, став її найгучнішим бестселером, одним із найвпливовіших художніх творів світової літератури. Згідно з даними опитування Бібліотеки Конгресу США, це друга після Біблії книга, яка змінила життя американських читачів. Три частини трилогії названі відповідно до основних законів логіки: «Несуперечність», «Або­або, «А є А». У першій частині авторка знайомить читачів із головною героїнею Даґні Таґґарт, яка керує найбільшою в країні залізницею і прагне впровадити нові технології, щоб зробити свою бізнес­імперію ще сильнішою. У цьому їй допомагає Генк Ріарден – король металургії, а ще нафтовий монополіст Елліс Ваятт, що перетворює Богом забуту землю на промисловий рай. У їхніх руках — наймогутніші корпорації, що від них залежить доля країни. Вони — сучасні атланти. Їхня релігія — економіка, їхня відповідальність — тягар усього світу. Колись вони мріяли змінити життя суспільства, а тепер їм доводиться чути, що вся їхня праця лише помножує несправедливість. Що всім людям потрібні однакові права і можливості. Спершу атланти лише знизували плечима. Але настане той день, коли їм остаточно набридне тримати цей світ на своїх плечах…

Для власників бізнесу, менеджерів і всіх вибагливих читачів.

Ціна: 120 грн (паперова книга), 25 грн (електронний варіант)

Гордий Будьщо. Ірена Досукова

Номер стенду: С25

Доускова, Ірена. Гордий Будьщо / Ірена Досукова; переклад з чеської Ірини Забіяки. — К. : КОМОРА, 2015. — 136 с.  

Чехословаччина, провінційне містечко, 1970-ті роки. Доба т.зв. «нормалізації», як офіційно йменувала тодішня комуністична влада радянську окупацію 1968-89 рр. Оповідачка – восьмирічна Геленка, самотнє дитя з розвиненою фантазією, вчиться, як виживати в жорстокому й брутальному довколишньому світі, не втративши при тому себе. Її мати і вітчим – актори театру, бабця-єврейка загинула у часи Другої світової війни, а батько емігрував у США.  В країні починаються нагінки на «ворожих соціалізму елементів», жертвою яких стає й Геленчина мама, ідеологічний контроль і корупція проникають у школу й родину, затруюють стосунки й нівечать людські долі. Світ Геленчиних дитячих інтересів щільно переплетений із цими трагічними реаліями дорослого життя, які дівчинка наївно витлумачує по-своєму, тож її оповідь часом смішить до сліз, а часом до сліз розчулює.

Книжку перекладено німецькою, угорською, польською, болгарською, білоруською мовами.

Сатурн. Чорні картини з життя чоловіків родини Ґойя. Яцек Денель

Номер стенду: С25

Денель, Яцек. Сатурн. Чорні картини з життя чоловіків родини Ґойя. З польської переклав Андрій Бондар. — К. : КОМОРА, 2015. — 224 с.

Оригінальна інтерпретація постаті славетного митця Франсиско Ґойї, яка ґрунтується на сучасних мистецтвознавчих дослідженнях. Це не класичний «роман виховання митця» чи «романізована біографія», а новий погляд з іншого ракурсу – провокативний і безперечно цікавий.

Батько, син і онук: три монологи, в яких оповідається одна й та ж історія.

І один шедевр: намальований на стінах пристановища самітника, «Дому Глухого» під Мадридом, монументальний цикл «Чорних картин», який є ключем до того, що відбулося між Франсиско, Хав’єром та Маріано – і що дотепер відбувається в багатьох патріархальних родинах.

Видання здійснене у співпраці з Національним музеєм мистецтв ім. Богдана та Варвари Ханенків.

Саторі. Срджан Срдич

Номер стенду: С25

Срдич, Срджан. Саторі: Роман / переклад із сербської Алли Татаренко. — К. : КОМОРА, 2014. — 144 с.

Музика, книжки, памяять – те, що допомагає головному герою вистояти в мандрах «у пошуку втраченого себе». Поствоєнна Сербія, відлік часу розпочинається у 2004 році. Але дороги, автобуси, поїзди, передмістя, бензозаправки на автомагістралях – це лише декорація, так само, як і привиди командирів і солдат на плацу залишеної військової частини. Насправді дія роману може відбуватися у будь-якому просторі, а спогади тут переплітаються з сучасністю і формують її. Це розповідь про самотню, травмовану суспільним і родинним життям людину, яка шукає свого шляху до самовизволення.
«Це все для того, щоб розум у безперервному ваганні й русі дійшов до своїх крайніх меж, до глухого кута: потім стається вибух, саторі, просвітлення».

Срджан Срдич (1977) – один із найталановитіших представників молодшої генерації сучасної сербської літератури. Переможець конкурсу на найкращий прозовий твір часопису «Улазніца» (2007), лауреат премії імені Лази Лазаревича за найкраще неопубліковане сербське оповідання 2009 року. Нагороджений стипендією імені Борислава Пекича (2010). За книгу оповідань «Espirando» (2011, українське видання – 2013) отримав премію імені Біляни Йованович, а також премію імені Едо Будіши за 2011 рік.
Твори Срджана Срдича перекладені англійською, албанською, угорською, румунською, польською та українською мовами.

Шмітт Е.-Е. «Двоє добродіїв із Брюсселя»

Стенд С07

Шмітт Е.-Е. «Двоє добродіїв із Брюсселя». – К. : Видавництво Анетти Антоненко, 2015. – 216 с.

«Двоє добродіїв із Брюсселя» – це п’ять динамічних текстів (дві повісті та три новели), об’єднаних темою перемоги кохання над смертю, добра над злом, щастя над хворобою. У притаманній йому легкій лаконічній манері Шмітт досліджує плюси та мінуси подружнього життя в його сучасному тлумаченні, ставлення до чужих дітей як до своїх, донорство органів як психологічну дилему; автор торкається також дражливого питання аборту та в іронічній манері показує ставлення до спадку геніїв мистецтва по їхній смерті. До книжки увійшов також і щоденник написання цих творів – історії їх виникнення та роздуми, які мучили автора під час творчого процесу.

Ерік-Емманюель ШМІТТ — відомий по всьому світу письменник і драматург. Доктор наук з філософії. Захистив дисертацію в 1986 році у Вищій школі Парижу на тему «Дідро і метафізика». Тривалий час викладав філософію у вищих навчальних закладах Франції, зокрема в Шербурзі.

Розенкранц і Ґільденстерн мертві. Том Стоппард

Номер стенду: С08 

Стоппард Т. Розенкранц і Ґільденстерн мертві / Том Стоппард [пер. з англійської Івана Кричфалушія]. — Брустурів: Дискурсус, 2015. — 178 с.

Сер Том Стоппард (нар. 1937 у містечку Злін у Чехословаччині) – британський драматург, режисер, кіносценарист і критик. Здобувши середню освіту, почав працювати журналістом, що і привело його в театр, адже через якийсь час вже мав свою колонку і писав театральні рецензії (вищоїосвіти так і не здобув). Переклав на англійську п’єси Славоміра Мрожека, Вацлава Гавела (з яким потім приятелював) та ін. Саме його п’єси вважають «театром ідей», саме він, за його ж словами, завжди «принаймні однією ногою в минулому», саме його як нікого стосується джойсівське «любиш мене – люби й мою парасолю», адже щоб любити кожну окремо п’єсу сера Стоппарда, слід любити (чи хоча б мати уявлення) творчість ще когось: у випадку «Розенкранц і Ґільденстерн мертві» – Вільяма Шекспіра, у випадку «Входить вільна людина» – Артура Міллера та Роберта Болта, у випадку «Після Маґрітта» – творчість сюрреалістів… Список можна продовжувати і продовжувати. Хай там як, а легендарнішою п’єсою минулого століття за «Очікуючи на Ґодо» є хіба що «Розенкранц і Ґільденстерн мертві». Саме її ми і пропонуємо читачеві. Але не тільки, адже трапилося ще щось, адже після Шекспіра був ще Маґрітт, а «ПІСЛЯ МАҐРІТТА»…

1984. Джордж Орвелл

Номер стенду: С16

Орвелл Дж. 1984 / Джордж Орвелл ; переклад Віктора Шовкуна. — Буча : Видавництво Жупанського, 2015. — 368 с.

Джорд Орвелл (1903–1950) – англійський письменник і публіцист, який став всесвітньовідомим завдяки алегоричній повісті «Колгосп тварин», а надто – антиутопічному роману «1984», в якому він змалював тоталітарне суспільство майбутнього, де цілком іґноруються базові гуманістичні принципи, а влада здійснюється за допомогою безкінечної війни, терору, залякування й інформаційного одурманення неселення. Зображені у «1984» події і низка впізнаваних символів дуже нагадують відповідні події в історії Радянського Союзу, з його авторитарною однопартійною диктатурою, культом особи, концетраційними таборами і широко розгорнутим терором проти власного населення. Недаремно роман «1984», який за версіює часопису Newsweek посідає друге місце у рейтингу найкращих книжок усіх часів і народів, а також стабільно потрапляє на перші місця у всіх літературних рейтингах найважливіших та найвпливовіших літературних творів людства, у Радянському Союзі був виданий лише 1989 року, коли цьому самому Союзові залишалося існувати менше двох років. Також свого часу цей роман «удостоювався честі» потрапити під заборону навіть у Сполучених Штатах Америки, оскільки тодішні владні кола визнали його небезпечним для правлячої системи найдемократичнішої країни світу.
«1984» – один з найголовніших і вже точно найважливіший роман минулого сторіччя. Важко пригадати якийсь інший літературний твір, який би без зайвої манірності, настільки ж чітко, правдиво і жорстко поставив перед загалом таку ж важливу проблематику. А саме: що таке влада? Яка її природа? Куди прямує сучасне суспільство? Що таке справжня смерть, і яка саме смерть є справжньою – фізична смерть індивіда, а чи смерть його внутрішнього єства, при збереженні фізичного тіла? Що таке свобода, і як вона співвідноситься з владою? Чи можливий бодай найменший прояв свободи, нехай навіть у вигляді можливост і мати свої власні глибоко приховані, вільні від примусу думки, в умовах абсолютної тоталітарної влади?

Сага про Єсту Берлінґа. Сельма Лаґерлеф

Номер стенду: С16

Лаґерлеф С. Сага про Єсту Берлінґа / Сельма Лаґерлеф ; переклад Ольги Сенюк. — Буча : Видавництво Жупанського, 2015. — 368 с. (серія «Лауреати Нобелівської премії») 

Сельма Лаґерлеф, поряд з Авґустом Стріндберґом, належить до найбільших шведських письменників кінця XIX і початку XX сторіччя. У своїх творах вона, як ніхто з її спів вітчизників, зуміла віднайти найхарактерніші риси шведського національного характеру. Тому, хоч її яскрава, оригінальна творчість усе ж таки тяжіє до традиційної, класичної манери художнього зображення і сягає корінням у фольклор, вона мала і має великий вплив на видатних представників сучасної шведської літератури, навіть на тих, що належать до різних новітніх течій. Критика одностайно визнає, що поява «Саги про Єсту Берлінґа» Сельми Лаґерлеф знаменує собою початок епохи великого роману в шведській літературі.
«Сага про Єсту Берліна» складається з окремих новел, філігранно виписаних, але різних за своєю тональністю. Письменниця майстерно переплітає в творі фантазію з реальністю, не проводить межі між світом дійсности і світом уяви, чарівне й дивовижне стоїть у неї поряд із сірим, буденним, усі явища
природи, мертві речі пройняті духом поезії, найпростіше подане з тихою урочистістю. Весь твір, як казав про нього Томас Манн, робить враження «казки під арфу».
Головний герой книжки — Єста Берлінґ, колишній священик, позбавлений сану за пияцтво і нехтування своїх обов’язків. Але й решту героїв навряд чи можна назвати другорядними. Їхня доля, їхня людська особистість така цікава, письменниця має стільки всього про них сказати, що розділи, присвячені їм, набувають самостійного значення. Вони густо насичені дією, це окремі саги, що свій рід ведуть від давньоскандинавського епосу й переказів про лицарів круглого столу, — тільки що їм надано сучасної мистецької форми й чітко ліричного тембру.
Нині ця книга перекладена майже всіма мовами світу, за її мотивами знято одинадцять кінофільмів, не раз її інсценізували для театру. Вона поставила Сельму Лаґерлеф у ряди видатних письменників світу.

Федір Достоєвський. Злочин і кара

Номер стенду: С14

Достоєвський A. Злочин і кара: Роман на шість частин з епілогом / Ф. М. Достоєвський; упор., стаття та прим. В. Звиняцьковського; іл. С. Якутовича. ­К. : Либідь,2015. ­ 672 с.: іл. 

Роман класика російської літератури, створений у жанрі інтелектуального детективу, є визнаним шедевром світового красного письменства. Перекладений практично всіма мовами світу, твір великого романіста був геніальним і суворим пророцтвом ­ точним психологічним портретом «людини майбутнього», здатної на свідомий злочин в ім’я химерних ідей. У ХХ ст. ця книга стала розрадою для людства, яке потерпало від людиноненависницьких ідеологій6 адже автор стверджує кінцеву перемогу гуманізму. Нині, у ХХІ ст., читач безперечно знайде новий ракурс прочитання шедевра Достоєвського. У цьому йому допоможуть стаття і докладний коментар сучасного дослідника.

Для широкого кола читачів.

Відродження. Стівен Кінг

Номер стенду: С03

Стівен Кінг. Відродження : роман / Пер. з англ. О. Любенко. – Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2015. – 544 с.

1962 рік, Гарлоу. Джеймі було шість, коли в їхньому містечку з’явився новий пастор – молодий і розумний Чарльз Джейкобз. Та коли його родина загинула у страшній аварії, священик прокляв небо і зрікся Бога… Кілька років по тому Джеймі опинився на межі життя й смерті, і колишній пастор урятував його. Але чому, прийшовши до тями, хлопець відчув, ніби сталося щось жахливе? І чому тепер йому сняться мертві дружина й син Джейкобза?