Зелена Хвиля

«Зелена Хвиля»: італійські гості, діти і рясні дощі

07.08.2019

Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter

Цьогорічний книжковий фестиваль-ярмарок «Зелена Хвиля» зібрав близько 80-ти книгорозповсюджувачів та видавців, залучив до програми італійських гостей та знову змінив локацію. Читомо з’їздило в Одесу, щоби на власні очі побачити, як команда найважливішої книжкової події міста обживала Парк Шевченка, боролася з негодою та популяризувала читання серед містян.

Книжковий променад

Відкрився фестиваль, вже традиційно, з виступу відомого письменника-гумориста Михайла Жванецького, який багато говорив про особливу атмосферу міста, що народжує творчих людей, а також про те, що в Одесі завжди хороша погода, навіть тоді, коли дощить. Мало хто з присутніх підозрював, наскільки сильно «дощитиме» ближче до п’ятниці-суботи. Та це буде потім, а зараз можна ходити парковими алеями, заходити на презентації та купувати ще сухі книжки.

 

Намети експонентів розмістили вздовж центральної алеї Парку Шевченка, через яку велика кількість містян та туристів ходять на пляж. Спершу ви бачите пам’ятник Шевченку, за ним проходите крізь рекламну арку «Зеленої Хвилі», берете на інформаційному стенді програмку фестивалю і починаєте повільно прогулюватися вздовж яток з книжками.

 

«Намети та ятки видавців не розташовувалися за принципом жанрового чи ще якогось групування  у нас, на жаль, немає такої можливості. Їхнє розміщення зумовлене швидше наявністю потреби підключення до комунікацій та електрики — комусь зручніше бути ближче до сцени, комусь потрібне світло і так далі», – пояснює Тетяна Данилова, програмна директорка дитячої програми фестивалю.

Попри технічні обмеження, більшість експонентів, з якими нам вдалося поспілкуватися, залишилися швидше задоволеними новою локацією — прохідна алея до моря у поєднанні з тінню від дерев стали якісним компромісом між минулорічним «Зеленим Театром», куди випадкові відвідувачі майже не заходили, та вулицею Дерибасівською, на якій важко працювалося через постійний вітер та пекуче сонце.

 

«Минулого року «Зелена Хвиля» відбувалася у «Зеленому театрі», і це було гарно, комфортно і красиво, але все ж те, що цьогоріч подію перенесли у Парку Шевченка, додало більше відвідувачів — з’явився фактор випадкового покупця, який гарно працював, коли ярмарок ще розташовувався на Дерибасівській (правда там доводилося терпіти спеку, вітер і все інше). Тому продажі кращі, ніж минулорічні», – говорить Іван Андрусяк, письменник та головний редактор видавництва «Фонтан казок».

«Парк Шевченка виявився кращою локацією за минулорічний «Зелений Театр» – тут більша прохідність, є багато людей, які заходять на ярмарок випадково, прямуючи з центру міста до моря, але зупиняються, щоби подивитися чи придбати книжки. Також радує безкоштовний вхід, який теж позначився на кількості охочих прийти на фестиваль», – підтверджує слова Андрусяка Захар Уляницький, менеджер з продажів та керівник мережі книгарень-кав’ярень «Старого Лева».

 

Директор видавництва «Час майстрів» Олег Симоненко також відзначає, що вибір локації позитивно вплинув на відвідуваність фестивалю, але не пов’язує це з більшою кількістю випадкових покупців: «Мені подобається «Зелена хвиля», навіть попри дощ. Локація дуже зручна, тут багато тіні та дерев. Минулого року у «Зеленому театрі» було менше відвідувачів, і хоча тепер ми маємо прохідну алею, у перший день фестивалю покупців було в десятки разів менше, ніж в останній. Це означає, що багато людей все ж цілеспрямовано йдуть за книжками».

Разом з тим креативний директор видавництва Vivat Ігор Зарудко стверджує, що інтенсивний рух людей у Парку Шевченка припадає лише на певні години, і це не дуже добре позначається на продажах: «Мені здається, що на Дерибасівській вулиці було більше людей, і відповідно продажі там були кращими. Тут, у парку, трафік є зранку і ввечері, а всередині дня наступає затишшя. На Дерибасівській рух був постійним, а також можна було побачити зовсім пізніх клієнтів — у 2017-му році, коли ми були на «Зеленій Хвилі», то дозволяли собі торгувати навіть до 12-ї та 1-ї ночі».

 

За словами керівниці оргкомітету фестивалю, з пошуком локації в Одесі над командою постійно тяжіє одна фундаментальна проблема — у місті немає приміщення, яке зможе вмістити весь фестиваль. Раніше «Зелена Хвиля» відбувалася у Морському вокзалі з концертно-виставковою залою, яку зараз повністю демонтували. Тоді ярмарок розміщував на причалі тих, хто хоче продавати книжки просто неба, а в приміщенні були експозиції національних стендів.

«Зараз порт радикально підняв ціни на оренду своїх площ, тому нам довелося шукати іншу локацію. У «Зеленого театру» є свої плюси й мінуси, але ми хотіли піти з Дерибасівської з різних причин, у тому числі й через погодні умови, бо це вулиця, на якій постійно сонячно та дуже вітряно — як би ми не закріплювали намети експонентів, їх постійно зносило. Також там стоїть багато води після дощу. Є там проблеми й з розміщенням яток учасників, тому що треба вибирати такі місця, щоби не заважати ресторанам та іншим торговим точкам.

 

Цього року ми зрозуміли, що у «Зелений театр» ми вже не поміщаємось, тож зміна локації на Парк Шевченка виявилася вдалим рішенням. Тут і багато відвідувачів, і хороші продажі. Єдиним недоліком стала погода. Загалом, на мій погляд, це найкраща локація з тих, на яких ми намагалися проводити «Зелену хвилю», – говорить керівниця оргкомітету Белла Ханамірян.

Випробування дощем

Та все ж, мабуть, найсерйознішим фактором, який вплинув на цьогорічні продажі «Зеленої хвилі», стала негода. Її пік припав на середину суботи, коли дощ був настільки сильним, що видавцям довелося оперативно рятувати свої книжки й фактично припинити роботу до кінця дня.

Захар Уляницький, менеджер з продажів, керівник мережі книгарень-кав’ярень «Старого Лева»: «Доки була хороша погода — було класно. Перші два дні виявилися досить добрими за результатами продажів. Звісно, ми очікували, що в суботу та неділю прийде більше людей, але негода змінила наші плани — завдяки тому, що цьогоріч ярмарок триває на день довше, ми очікували більших продажів».

 

«Попри сильну зливу, книжки, які видавці привезли на фестиваль, на щастя, не постраждали. Непощастило лише видавництву «Школа» – їхні видання трохи підтопило, але не суттєво, тож вони запропонували віддати ці книжки в дитячі будинки. Ми вже зв’язалися з бібліотеками, які хотіли б отримати такі видання», – говорить Белла Ханамірян.

 

Менеджер з маркетингу видавництва «Школа» Ілля Федієнко зазначає, що вони втратили близько 80-ти примірників: «Частину книжок, які після зливи стали для нас неліквідним товаром, ми вирішили віддати на благодійність до різних організацій. Те, що ми не встигли роздати, — віддали організаторам, а вони у свою чергу передадуть їх до бібліотек. Це легкий неліквід, який цілком придатний для читання — десь забитий куточок книжки, десь трохи підмочило текст, але ці пошкодження не впливають «функціональність» видання.

Дуже класно, що команда «Зеленої Хвилі» швидко реагувала на проблеми, які виникали у видавців, та уважно вислуховували усі критичні зауваження. У цьому плані вони молодці. Цього року ми швидше вийшли в мінус через те, що наші книжки підтопила злива, але це цінний досвід, який допоможе нам наступного року».

 

Також про пошкодження водою частини своїх книжок повідомили і у житомирському видавництві-друкарні «Бук-Друк», але натомість більшість видавців ефективно впоралися з негодою й зберегли свої видання у товарному стані.

Оксана Гашинська, піарниця видавництва Bookchef: «Наше видавництво вперше бере участь у «Зеленій хвилі». Попри сильні дощі, які були настільки потужними, що «поскручувало» намети деяких видавців, люди приходять і радіють, що тут є багато стійких учасників, які залишилися на своїх місцях й не побоялися негоди. Нам вдалося пережити велику суботню зливу без втрат, адже ми підготувалися й дуже добре запакували свої книжки».

 

Нагородження переможців конкурсу на найкращу книжку фестивалю також довелося перенести через сильну зливу, адже багато учасників просто не змогли дістатися до локації, тож призерам доведеться отримати свої відзнаки трохи пізніше.

Все найкраще — дітям

Відвідувачі ярмарку приходили сюди не лише за книжками. Вони також затримуватись і на локаціях з літературними і не тільки подіями. В парку таких місць передбачили 5: «Книжкова сцена» для презентацій, лекцій та дискусій; «Територія творчості» та «БУК — територія дитячих книг» для майстер-класів, різних дитячих активностей та читань; Questoria для квестів та «Ц Fresh», де усі чотири дні фестивалю відбувалися нон-стоп демонстрації електронних гаджетів. І якщо дві останні локації важко назвати дуже активними (квестів у програмі було лише два, а намет з гаджетами не дуже привертав увагу книголюбів), то перші три стали справжніми точками тяжіння відвідувачів.

Літературна програма цього року мала також близько 80-ти подій й акцентувалася переважно на заходах, присвячених дітям та дитячій літературі — це презентації, дискусії, майстер-класи та різноманітні ігрові й творчі інтенсиви для наймолодших читачів. Великою мірою такий акцент зумовлений тим, що цього року «Зелена Хвиля» та «Корнійчуковський фестиваль дитячої літератури» вирішили об’єднати свої зусилля.

 

«Нам важливо було дати імпульс для розвитку дитячої теми. Мені здається, що нам вдалося органічно реалізувати цю синергію. У минулі роки «Зелена Хвиля» позиціювала себе більше як подія, що орієнтована на дорослу аудиторію, хоча й завжди мала свою дитячу програму. Коли ми поспілкувалися з відвідувачами, проаналізували відгуки видавців, то стало зрозуміло, що ці фестивалі треба об’єднати. Тож тепер дитяча програма «Зеленої Хвилі» серйозно розширилася, що у свою чергу змінило сприйняття фестивалю як лише «дорослої події», – розповідає керівниця оргкомітету «Зеленої Хвилі».

«Книжкова сцена» – найбільший намет виставки — була постійно залюдненою. Відвідувачі слухали презентації книжок, спілкувалися з письменниками, брали участь у майстер-класах, а під час негоди збігалися під сцену намету, щоби сховатися від дощу. Загалом ця локація показала себе як справді універсальний простір, придатний для проведення заходів будь-якого формату, чим активно й користувалися учасники фестивалю. Тут можна було побачити виступи письменників Володимира Рутківського, Івана Андрусяка, взяти участь у майстер-класі ілюстраторки Сари Мацетті, послухати лекцію італійського письменника Андреа Пау та навіть дізнатися більше про історію самого Парку Шевченка.

 

Ще чотири події програми організатори вирішили винести на «зовнішні» локації, які перебувають за межами Парку Шевченка. У коворкінгу «Терминал 42» говорили про проблеми булінгу та психологічного здоров’я дітей. У просторі «4City» зібралися дитячі письменники, щоби подискутувати про роль літератури у житті дитини. А в «Театре на чайной» відбулася церемонія нагородження цьогорічних переможців «Корнійчуковської премії».

Італійські гості

Окремо варто згадати й про зустріч з італійськими гостями «Зеленої Хвилі» – ілюстраторкою та лауреаткою премії Болонського дитячого фестивалю Сарою Мацетті та письменником й коміксистом Андреа Пау, яка відбулася на ще одній «позапарковій» локації «HUB Гостиная». Хоча це і не єдина подія фестивалю за їхньої участі, але саме тут вони найбільше розповіли про свою професійну діяльність.

«Кожен рік наша команда робить ще один проєкт — благодійний дипломатичний ярмарок, кошти з якого ми віддаємо на потреби однієї з дитячих лікарень. Ми члени дипломатичного клубу, тому абсолютно безкоштовно допомагаємо організувати цей захід. На одному з таких ярмарків до нас прийшов представник італійського посольства, і після цих відвідин, через тиждень, нам прийшов лист від дитячого фестивалю в Сардинії із пропозицією співпраці. Так ми вийшли на Андреа Пау. А згодом, після вивчення матеріалів Болонського ярмарку, ми вирішили запросити й Сару Мацетті, оскільки зрозуміли, що вона дуже органічно вписується у концепцію нашого заходу», – ділиться Белла Ханамірян, керівниця оргкомітету фестивалю.

 

За допомогою перекладача італійці розповідали присутнім про свою діяльність, показували свої комікси, ілюстрації та відповідали на питання із зали.

Роботи Сари Мацетті демонструють широкий спектр технік, стилів та сюжетів, а деякі з них навіть нагадують експерименти авангардних художників початку XX століття. На питання про те, чи відчувається «тиск» багатого художнього спадку італійської культури на сучасне візуальне мистецтво країни, ілюстраторка відзначила, що теперішні митці просто не можуть його проігнорувати: «Безперечно, в певній частині моїх та робіт інших італійських ілюстраторів можна простежити вплив італійського авангарду й всього того, що було зроблено в нашій культурі до нас, але ми не намагаємося все це репродукувати чи наслідувати. Це швидше майданчик, від якого можна відштовхнутися й піти далі, піти до чогось свого».

 

Організатори сподіваються, що приїзд італійських гостей покладе початок міжнародній співпраці «Зеленої хвилі» з іншими закордонними фестивалями, а також сприятиме покращенню міжкультурних зв’язків між нашими країнами.

«За цей короткий період перебування в Одесі я вже встиг відчути нашу культурну близькість, хоча й розумію, що для того, щоби пізнати місто й країну по-справжньому, треба присвятити їм значно більше часу. Як посланець Дитячого фестивалю в Сардинії, я бачу, що діти в наших країнах надзвичайно схожі, між ними багато спільного, тож саме ця подібність і може стати основою співпраці між Україною та Італією. Простіше кажучи — діти це майбутнє, задля якого варто об’єднуватись», – розповідає письменник Андреа Пау.

 

Натомість керівниця оргкомітету «Зеленої Хвилі» зазначає, що наступного року фестиваль планує привезти українських авторів до Італії: «Для цього ще потрібно зібрати оргкомітет і визначитися, кого з письменників ми хотіли б представити на Сардинському фестивалі. Також хотілося б організувати призи-поїздки для талановитих дітей до Італії, але все це поки що лише плани. а зараз на все це потрібно ще знайти фінансування. На виставку також приїжджали представники з Болгарії, і я також не виключаю можливості співпраці й з ними».

Кожному своя книжка

За словами пані Белли, цьогоріч на виставці близько 80-ти учасників, серед яких 35 видавництв. До «Зеленої Хвилі» доєдналися нові ринкові гравці, які раніше не брали участі у фестивалі, це, наприклад, «Школа», «Віват», BookChef та «Форс Україна».

Багато магазинів та інтернет-книгарень також мали свої намети на ярмарку. На їхніх ятках можна було знайти книжки від найрізноманітніших видавництв, велика частина з яких має російське походження.

 

Не обійшлося, вже традиційно, й без точок з релігійною літературою, де можна було побачити молитовники, різні видання Корана, а також православну літературу в комплекті з баночками меду та хрестиками.

 

Чи то через сезон відпусток, чи просто через небажання брати участь у фестивалі, серед експонентів відвідувачі не знайшли багатьох відомих видавців, книжки яких користуються популярність як в Одесі, так і по всій України. Зокрема можна згадати галасливих відвідувачок, які обурювалися відсутністю стенда «А-ба-ба-га-ла-ма-ги», або хлопців, що хотіли купити книжки «Книголава».

«Є великі видавничі компанії, для яких важливі комфортні умови участі. Наприклад, видавництво «Фоліо» чи «А-ба-ба-га-ла-ма-га» не хочуть стояти у наметі в парку. Видавці мають свою політику, а ми зі свого боку можемо лише покращувати сервіс та думати про те, як створити такі умови, щоби вони хотіли до нас їхати. Наступного року, якщо ми залишимось на цій локації, то плануємо зробити великий павільйон, який має бути комфортнішим, ніж окремі намети», – коментує керівниця оргкомітету фестивалю.

 

Видавці зазначають, що багато відвідувачів ярмарку запитують про наявність книжок російською мовою, хоча й визнають, що україномовна книжка купується добре і ця тенденція постійно нарощує свої оберти.

 

Олег Симоненко, директор видавництва «Час майстрів»: «Книжки українською мовою щороку купують все більше, і ця тенденція тримається і тепер. Частина читачів запитує про видання російською, та цей попит ми теж задовільняємо, оскільки маємо російськомовні варіанти».

«Все ж хотілося побачити більше учасників-видавництв, а не книгорозповсюджувачів, але продажами ми задоволені, а також особливо задоволені тим, що одесити читають українською, і це не стосується лише шкільної програми — вони запитують про дуже різні книжки, хоча дехто й хотів видання саме російською», – говорить Оксана Гашинська, піарниця видавництва Bookchef.

 

Креативний директор видавництва Vivat Ігор Зарудко стверджує, що ті читачі, які потрапили на фестиваль цілеспрямовано, купують книжки будь-якою мовою: «У перші два дні люди дуже активно йшли на «Зелену Хвилю». Серед покупок, здається, трохи переважають книжки з російською мовою, але й україномовні книжки купуються дуже добре — люди, які знають про «Зелену хвилю», які не випадково прийшли на фестиваль, не бояться купувати книжки жодною з мов. Загалом є тенденція до того, що книжки українською з кожним роком продаються все краще, а от щодо дитліту, то тут я б українській мові не дав більше 50-ти відсотків».

Письменник, головний редактор видавництва «Фонтан казок» Іван Андрусяк, який активно займається дитячою літературою, також перейнявся питанням мовних уподобань одеситів: «Засмучує лише, що велика кількість одеситів все ще не читає українською. Не всі, але цього року до нашого стенда таких підходило більше, ніж раніше. Були також і батьки, які чомусь вирішили, що діти не будуть читати українською, хоча насправді вони все чудово розуміють. Одеса завжди славилася своєю відкритістю, вона ніколи не була законсервована в собі, тому такі речі трохи дивують. Та загалом люди привітні, діти прекрасні — саме тому ми й працюємо на молоде покоління.

 

Ми на «Зелену хвилю» приїздимо четвертий рік, тож довкола «Фонтану казок» вже утворилося своє коло читачів, які на нас чекають, які приходять саме за нашими книжками, і це люди, які говорять різними мовами, хоча ми видаємо книжки саме українською. Мені здається, що це дуже добре. Задля таких людей варто їхати до Одеси, варто працювати для дітей, адже майбутнє за ними».

Зрештою ні дощі, ні відсутність частини улюблених видавництв не спинили одеситів від відвідин фестивалю. В останній день «Зеленої Хвилі», коли погода відносно стабілізувалася, Парк Шевченка був наповнений охочими купити книжку. Це означає, що запит на літературу у місті існує, і хочеться сподіватися, що видавці, які цього року не доїхали до Одеси, доїдуть до неї вже наступного року.

Майбутнє «Зеленої Хвилі»

Одеська «Зелена Хвиля», спершу у формі ярмарку, а потім і літературного фестивалю, відбувається вже більше 20-ти років, і робить вона це зовсім не безуспішно. Організатори розуміють, що фестиваль потребує поступового переформатування та розширення, тому сподіваються, що залучивши закордонних партнерів та фінансування з нових джерел, у них вийде вивести подію, в організацію якої вкладається стільки зусиль, на новий рівень.

 

«В Одесі щотижня відбуваються якісь фестивалі різного масштабу. Деякі з них проходять раз на рік, інші — декілька разів, і ми бачимо, що якби «Зелена Хвиля» теж відбувалася декілька разів на один рік, то фестиваль щоразу збирав би не меншу кількість людей. Зараз ми в роздумах щодо такого переформатування, спілкуємося з цього приводу з експонентами.

У нас є декілька джерел, які допомагають наповнювати бюджет фестивалю. Нам допомагає влада міста й області видавати книжки переможців конкурсів дитячої літератури, але левову частку бюджету ярмарку складають внески від експонентів. На літературну програму ми витрачаємося самі. Також у «Зеленої хвилі» є партнери, які допомагають призами та у транспортуванні й розміщенні письменників. Бюджет із року в рік формується дуже по різному. Цього року ми плануємо податися на декілька грантових програм, у тому числі й до Українського Культурного Фонду.

 

Наш фестиваль не про заробляння грошей. У нас є інші комерційні проєкти, які приносять якісь кошти, а «Зелена хвиля» існує лише тому, що вся наша команда обожнює книжки та літературу», – говорить директорка фестивалю Белла Ханамірян.

 

На теперішньому етапі складається враження, що «Зеленій Хвилі» певною мірою не вистачає медійної упізнаваності на загальнодержавному рівні, а також достатньої «вписаності» у всеукраїнський культурний контекст. Це помітно на різних рівнях, починаючи від дрібниць, на кшталт не дуже логічного брендингу (який переважно російськомовний, але має україномовні вкраплення), відсутності україномовної версії офіційного сайту фестивалю, та закінчуючи рекламними кампаніями, які не часто долають локальний рівень. Звісно, це питання не лише волі організаторів, але й фінансового забезпечення фестивалю та його можливості вступати в колаборацію з іншими культурними інституціями країни. Щодо останнього — команда вже зараз має чимало амбітних планів.

«Ми брали участь у поданні Одеси на статус Міста літератури ЮНЕСКО і зараз дуже тісно співпрацюємо з офісом організації, який розташувався у Львові. Я сподіваюся, що у майбутньому ми також будемо працювати з іншими містами, які мають цей статус, щоби вони теж привозили своїх авторів та ілюстраторів, щоби через літературу ми стимулювали спілкування між цікавими та творчими людьми», – пояснює Белла Ханамірян.

 

Організатори зазначають, що не відчувають конкуренції з іншими українськими ярмарками та фестивалями, яких в останні роки в Україні стало досить багато: «Ми навпаки радіємо, адже це означає, що з‘явився тренд на книжки, що у людей є потреба приходити на такі фестивалі. Якщо у людей є гроші на те, щоби купувати літературу, значить економічна ситуація в країні покращується, а це у свою чергу вплине й на культурний рівень.

 

Загалом ми вважаємо, що було б дуже добре, якби в нашій країні існувала асоціація книжкових виставок. Можливо ми навіть самі виступимо ініціаторами створення такої організації й запропонуємо колегам об’єднати зусилля. Це дозволить нам активніше обмінюватися досвідом та реалізовувати якісь спільні концепції. Це було б дуже класна інтелектуальна тусовка».

 

Читайте також про те, як проходила минулорічна «Зелена Хвиля в Одесі».

 

Фото: Зелена Хвиля, Культурометр

Підтримайте проект

Фондуючи незалежну редакцію Читомо, ви допомагаєте зростити нове покоління
професіоналів видавничої справи і збільшуєте кількість хороших книжок у світі.

Підтримайте проект