5 книжок, які Фоззі радить перечитати цієї осені

Цього року на вересневому Book Forum нових книжок накупити не вдасться, тому це хороший шанс перечитати старі. Своєю осінньою добіркою з нами поділився вокаліст гурту «Танок на Майдані Конґо» Олександр «Фоззі» Сидоренко. Це ті книжки, які б він радо переслухав чи перечитав цієї осені сам, і що радить зробити й вам.

Це 5 книжок, які б я порадив прочитати чи перечитати цієї осені. Я б і сам це зробив, якби був час. Останніми роками я слухаю аудіокниги, тому що читати часу немає. А в дорозі: коли гуляєш або кудись ідеш, завжди можна приділити десь годинку саме книжкам.

Отже, моя п’ятірка, яка зараз мені згадалася.

Стівен Кінг. Серця в Атлантиді (КСД, 2017)

Завжди його раджу і дуже люблю. Для мене це майже ідеальна книжка, яку я читав понад 10 разів. Ідеальне поєднання стилів, як на мене: фентезі і суворий капреалізм, який поєднується в одну історію наприкінці.

Я кілька разів спеціально читав її восени. Коли закінчувалася перша частина, я міг легко сісти і написати якусь сумну пісню. Якщо в мене була ідея, я використовував Стівена Кінга «Серця в Атлантиді» і свою голову для конструктиву.

Фазіль Іскандер. Сандро із Чегема

Ця книга зі мною з дитинства. Коли Іскандер помер, я вирішив перечитати усі його твори і вчергове зрозумів, що «Сандро…» – це така грандіозна філософська праця, яка на мене щоразу справляє величезне враження. Я вважаю цю книжку теж майже ідеальною. І це черговий приклад, як письменник стає послом свого народу.

В українців не найкраще ставлення до Абхазії, через їхнє протистояння з Грузією, яка є нашим союзником, але після «Сандро із Чегема», я не можу до абхазів якось погано ставитися, бо я люблю цю книжку, пам’ятаю свої відчуття і не можу ніяк їх позбутися.

Аркадій та Борис Стругацькі. Готель «У загиблого альпініста»

Ще я люблю прослуховувати книжки. Просто беру письменника і слухаю півроку чи рік все, що він написав. Була у мене колись спортивна травма, я після неї багато ходив. І вперше з дитинства захотів переслухати усіх Стругацьких, бо в юнацтві читав їх мало.

Тоді я зрозумів, що їхня книжка «Готель «У загиблого альпініста»» теж моя улюблена. Переслухавши її знову, так само відчув, що йдеться майже про ідеальний літературний твір. Те ж поєднання, як у класичній фантастиці Бредбері, Азімова… Пишучи про якихось інших істот, автор у першу чергу розкриває своє ставлення до людства.

Я розумію, що є їхні інші твори, які вважаються більш рок-н-рольними, але для мене «Готель…» – це пік Стругацьких і один з піків літератури.

Джерремі Кларксон. Джерремі Кларксон та світ довкола (ВСЛ, 2015)

Її ще можна назвати «Світ за Кларксоном». Нещодавно вперше, не знаю за скільки років – 15-20 – дивився по телевізору передачу. Вона якраз розпочалася, я був неподалік і додивився її до кінця. Це був старенький Top Gear (популярне британське розважальне телевізійне шоу – Ред.). Просто грандіозне шоу! Тоді я зробив собі замітку – обов’язково перечитати улюблену книжку Кларксона.

Це збірка його колонок (не пам’ятаю, де – у Daily Telegraph чи Sunday Times – якась класична британська газета, в яку він багато років писав колонки). Вони просто фантастичні за гумором, за сарказмом.

Весь світ сьогодні хоче подобатися: я це називаю «повстанням планети Кардаш’ян». Всі хочуть, щоб їх лайкали. А от Джеремі Кларксон не хоче подобатись, він хоче бути таким, як він є. І це заслуговує, як на мене, на повагу.

Георгій Данелія. Про кого тост – п’є до дна та Пасажир без квитка: «байки» кінорежисера

Якщо ви любите фільми Данелія, а я вважаю його фільм «Не журись!» – 10 з 10, це теж ідеальне кіно, – тоді його книжки, особливо зараз, коли людство переживає темні, м’яко кажучи, часи – на кілька вечорів піднімуть вам настрій так, як ніхто інший з цим би не впорався. Щиро раджу.

Читайте також про 6 книжок від акторки з «Відданої» Маріанни Янушевич