Ельчін Сафарлі. Дім, де жевріє світло

У новелах О. Генрі дуже важливим є елемент театральності, що, безсумнівно, пов’язаний з фаталізмом самого автора, вірою у Випадок або Долю. Звільняючи своїх героїв від «глобальних» роздумів і рішень, О. Генрі ніколи не відвертає їх від моральних орієнтирів: у його маленькому світі діють тверді закони етики, людяності — навіть у тих персонажів, чиї дії не завжди погоджуються із законами. Читач мимоволі співчуває героям — сміливцям з авантюрних історій про Дикий Захід, шахраям-романтикам, «маленьким американцям», які шукають свою мрію на вулицях мегаполіса. Читайте їхні історії у зібранні «Шляхи Долі».

«Немов примара якогось зотлілого метеора, чорна смужка, розбивши шибку, залетіла крізь вікно до кімнати, просвистіла над столом, розбивши на друзки чимало кришталю та порцеляни, а тоді промайнула понад головами гостей та вдарилася у стіну, залишивши там по собі глибокий круглий відбиток, з якого сьогодні чудуються відвідувачі Бельмід, які розглядають те місце на стіні та слухають цю історію».