Макс Кідрук. Доки світло не згасне назавжди

Отримати в спадок будинок — чим не мрія? Особливо якщо це справжній старовинний маєток, більше схожий на палац. От тільки не все з тим дарунком так безхмарно: дядько, який заповів Данилові своє майно, зник безвісти, а будиночок виявився з секретом. Обстежуючи нову домівку, Данило знагла провалився в чудернацьке місце, де в небі літають дирижаблі, по місту їздять монорельси, а хатню роботу виконують дивовижні парові машини. Що це — неймовірний сон чи паралельний стімпанк-світ? Дізнаєтеся у книжці «Остання обитель бунтарства. Леобург».

Ірина Грабовська — українська письменниця і відома блогерка, співавторка документального бестселеру «У вогняному кільці. Оборона Луганського аеропорту». Нині готується до друку продовження дилогії «Леобург» — «Остання війна імперій».

«Данило відчинив шафу, розсунув костюми й ретельно оглянув задню стінку. Так і є — тутешній сховок нічим не відрізнявся від романівсього. Все, що є цінного з собою, краще сховати тут. Данило покопирсався в кишенях і гмикнув. Смартфон. Нехай полежить теж. Він сховав свої речі й засунув кришку. Ну, а тепер… як маскарад — то маскарад.

Данило, намагаючись не дуже шуміти, витягнув з гардероба кілька речей. Він обрав сорочку з широкими рукавами, натягнув вузькі коричневі штани й жилет. Денне свіло вигравало на начищених пряжках ременів. Черевики… підтяжки… краватка… Ні, замість краваток у них були шийні хустки! Данило покопирсався в шафі й знайшов цілу купу Едвардових хусток. Оце, звісно, біда. Данило морочився перед дзеркалом близько двадцяти хвилин, але неслухняний білий клапоть щоразу зав’язувався криво.»